Рішення

від 05.04.2011 по справі 5020-300/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-300/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 квітня 2011 року справа № 5020-300/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-300/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон»

до Приватного підприємства «Лакі Стар 2005»

про стягнення заборгованості в сумі 39 870,38 грн,

за участю представників:

позивача –не з'явився;

відповідача –не з'явився;

Суть спору:

01.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Лакі Стар 2005»про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором №000000006601 від 15.12.2009 в сумі 39 870,38 грн, яка складається з суми основного боргу –39 252,03 грн, 3% річних –225,83 грн, інфляційне відшкодування -  392,52 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.03.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, клопотанням (вх. №3541/11 від 04.04.2011) просив суд розглянути справу по суті без участі його представника.

У судове засідання 05.04.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 24.03.2011 була надіслана за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ №021085 станом на 22.03.2011.

На підставі зазначеного, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,

в с т а н о в и в:

15.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данон» (Сторона-1)  та Приватним підприємством «Лакі Стар 2005»(Сторона-2) був укладений договір №000000006601 (далі –Договір), відповідно до умов якого Сторона-1 зобов'язалась передавати у власність Сторони-2 зазначені у Специфікації до Договору харчові продукти, що вироблені компаніями групи «Данон»(далі –Товар), які Сторона-2 зобов'язалась приймати, оплачувати та реалізовувати на умовах, визначених Договором. Специфікації містяться у Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору /арк.с.10-19/. Договір вступає в дію з 01 січня 2010 і діє до 31.12.2013. Незалежно від закінчення дії Договору сторони мають виконати всі невиконані зобов'язання за цім Договором.

Розділом 5 Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється зі складу Сторони-1 на умовах самовивозу. За домовленістю сторін поставка Товару може здійснюватись Стороною -1 на умовах СРТ доставка оплачена до місця призначення Сторони-2 відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року (пункт 5.2). Товар вважається переданим Стороною-1 та прийнятим Стороною-2 з моменту підписання  уповноваженими представниками сторін на складі Сторони-1 видаткової накладної, з цього ж моменту до Сторони-2 переходить право власності на отриманий товар та ризик випадкової загибелі Товару. У випадку здійснення поставки відповідно до пункту 5.2 Договору товар вважається прийнятим Стороною-2 в момент підписання повноваженим представниками Сторони-2 та перевізника необхідних товаросупроводжувальних документів, з цього моменту до Сторони-2 переходить право власності на отриманий Товар та ризик випадкової загибелі Товару.

Пунктами 7.1-7.3 Договору встановлено, що оплата кожної конкретної партії Товару здійснюється на умовах 100% передплати, у розмірі, вказаному у виставленому Стороною-1 рахунку, якщо інше не погоджено сторонами в Спеціальних умовах (Додаток №2), що є невід'ємною частиною Договору. Оплата поставленого Товару на умовах післяплати можлива виключно за письмовим погодженням Сторони-1 за умови забезпечення виконання зобов'язань Стороною-2 з оплати Товару за Договором безвідкличною банківською гарантією, виданою комерційним банком, погодженим зі Стороною-1. Розрахунки за Договором здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування на рахунок Сторони-1 належних до платежу коштів, або у готівковому порядку згідно діючого законодавства України шляхом внесення готівки в касу Сторони-1.

Додатком №2 «Спеціальні умови»до Договору від 15.12.2009, підписаного сторонами,  було погоджено, зокрема, умови оплати: п'ять банківських днів (арк.с.19).

На виконання умов Договору позивачем було відвантажено на адресу відповідача та прийнято відповідачем за видатковими накладними №КS34-000000682 від 16.11.2010 на суму 10 862,35 грн, №КS34-000000684 від 17.11.2010 на суму 10 834,82 грн, №КS34-000000686 від 18.11.2010 на суму 196,13 грн, №КS34-000000687 від 17.11.2010 на суму 13 102,32 грн, №КS34-000000689 від 19.11.2010 на суму 14 551,37 грн, №КS34-000000691 від 19.11.2010 на суму 162,24 грн, а всього на суму 49 709,23 грн. (арк.с.29-34).

Як зазначив позивач, зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав неналежним чином, оплатив отриманий товар частково в розмірі 10 457,20 грн, у зв'язку з чим заборгованість останнього за Договором склала 39 252,03 грн.

11.01.2011 позивач на адресу відповідача надіслав претензію №05/11 з вимагаю сплатити суму заборгованості, проте відповіді не отримав (арк.с.38-39).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей                                   525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу  України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов'язався здійснювати оплату Товару протягом п'яті банківських днів з дня отримання товару.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду,  відповідач мав заборгованості в розмірі 39 252,03 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (арк.с. 66), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  3% річних в сумі 225,83 грн такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційного відшкодування (арк.с. 67), суд дійшов висновку про те, що позивачем не враховані Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист від 03.04.1997 N62-97р), згідно яких вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?

01.01.2011 - 24.02.201139252.031.019745.79

Таким чином, загальна сума інфляційного відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду складає 745,79 грн.

Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання не надходило, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення та з відповідача інфляційного відшкодування в сумі 392,52 грн підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею  193 Господарського кодексу України статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити  повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Лакі Стар 2005»(99023, місто Севастополь, проспект Перемоги, 13-А, ідентифікаційний код 33450223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ідентифікаційний код 25384846) заборгованість за поставлений товар за договором №000000006601 від 15.12.2009 в сумі 39 870,38 грн, яка складається з суми основного боргу – 39 252,03 грн, 3% річних –225,83 грн, інфляційне відшкодування -  392,52 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 398,70 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                        підпис                                          І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 11.04.2011.