Постанова

від 05.04.2011 по справі 5002-30/135-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-30/135-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 31 березня 2011 року   Справа № 5002-30/135-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Латиніна О.А.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим –не з'явився;  

боржника: товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Гудвіл” –не з'явився;  

учасники провадження у справі про банкрутство: Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополь Державного департаменту з питань банкрутства –не з'явився;  

учасники провадження у справі про банкрутство: публічне акціонерне акціонерне товариство "Мегабанк" –не з'явився;  

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 01 лютого 2011 року у справі № 5002-30/135-2011

за заявою  Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим  (вул. Д. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)  

до боржника  товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Гудвіл"  (вул. Залеська, 41,Сімферополь,95000)  

учасники провадження у справі про банкрутство:  Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополь Державного департаменту з питань банкрутства  (вул. Київська, 150,Сімферополь,95000)

публічне акціонерне акціонерне товариство "Мегабанк" (м. Харків, вул. Артема, 30, 61002; м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 8, 95005)   

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”       № 2343-XII від 14.05.1992 р. звернулось до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство в спрощеному порідку відносно ТОВ ТМ "Гудвіл" (а.с. 2-4).

Заява мотивована тим, що у продовж 2-ох років станом на 27.12.2010 р. у боржника мається заборгованість зі сплати штрафних санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у розмірі 1323 грн. 66 коп., яка встановлена рішенням Окружного адміністративного суду АРК від 25.05.2009 р. у  справі 2-а-10340/09/9/0170, звітність до УПФУ не надає більше 2-ох років, за місцем реєстрації юридична особа відсутня.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2011 року провадження припинено у справі (а.с. 29-33).

Ухвала суду мотивована тим, що недоїмка (пеня та штраф) не зараховується до грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника, а докази на підтвердження відсутнього боржника в розумінні ст. 52 Закону України № 2343-XII, надані ініціюючим кредитором, є неналежними, так як не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Не погодившись з ухвалою суду, УПФУ в Центральному районі міста Сімферополя АР Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду 1-ої інстанції, справу розглянути у відсутність його представника (а.с. 42-45).

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права:

- судом 1-ої інстанції не дано оцінки знаходженню виконавчого листа по адміністративній справі          2-а-10340/09/9/0170 на примусовому стягнені заборгованості у розмірі 1323 грн. 66 коп. в ВДВС Центрального р-ну м. Сімферополя АРК;

- згідно акту перевірки від 20.12.2010р. керівні органи боржника за юридичною адресою відсутні, згідно витягу з ЄДРПОУ місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу не підтверджено;

- керівництвом ТОВ „ТМ ”Гудвіл” надана заява, в якій зазначено, що підприємством фінансово-господарська діяльність не ведеться, штатних робітників не має, заробітна плата не нараховується.

У зв'язку з хворобою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Котлярову О.Л. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС від 02.12.2010 р.

У судове засідання 31.03.2011 р. представники сторін не з'явились,  про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути  ухвалу суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя скеровано на адресу ТОВ „ТМ ”Гудвіл” рішення № 764 від 25.05.2009 р. про застосування штрафних санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки, які встановлені законодавством у розмірі 1323 грн. 66 коп. станом на 27.12.2010 р. (а.с. 11-12).

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 03.11.2009 р. у справі № 2а-10340\09\90170 адміністративний позов задоволено та стягнуто з боржника заборгованість у розмірі 1323 грн. 66 коп. (а.с. 7)

До Центрального ВДВС Сімферопольського РУЮ був переданий виконавчий лист по справі № 2а-10340\09\90170 щодо стягнення заборгованості для виконання та постановою Центральним ВДВС Сімферопольського РУЮ від 31.08.2009 р. було відкрито виконавче провадження відносно боржника - ТОВ „ТМ ”Гудвіл” (ЄДРПОУ 34835989) (а.с. 8).

Відповідно до п.1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Правову позицію щодо можливості оскарження ухвал у справах про банкрутство висловлено в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно положень ч. 7 ст. 1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992 р. грошове зобов'язання —є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються.

Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора - управління має факт наявності заборгованості, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Пунктом 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України встановлено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Податковий кодекс України не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів), так як ці платежі не передбачені ст.ст. 9 та 10 цього кодексу.

Відповідна правова позиція викладена в п. 29 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010р. № Б38\30-10 та постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2010р. № 6-21X51.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992 р. не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за ненадання звітності за 2008 рік, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону № 2343-XII, в площі безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. З ст. 6 Закону № 2343-XII, встановленого для їх погашення. Всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», регулюються загальними нормами Закону.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник ТОВ „ТМ «Гудвіл»(ЄДРПОУ 34835989) має перед кредитором заборгованість зі штрафних санкцій у розмірі 1323,66 грн.

Згідно ч.5 п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Податковим кодексом України, сплаті не підлягають. З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу ст. 52 Закону № 2343-XII, слід зазначити, що для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою органи пенсійного фонду повинні надати докази, які б свідчили про: фактичне припинення боржником господарської діяльності; неможливість установити місцезнаходження боржника (місце діяльності його органів); неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У якості підстави для порушення справи про банкрутство боржника, як відсутнього, кредитор зазначив, що керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за місцезнаходженням у підтвердження чого надав акт № 27 від 20.12.2010 р. про відсутність керівних органів боржника, який, на думку судової колегії, не є належним доказом відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за місцезнаходженням.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заява УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що керівні органи ТОВ „ТМ „Гудвіл” за місцем його знаходження відсутнє, боржник не здійснює підприємницьку діяльність, що на думку заявника підтверджується актом № 27 про відсутність керівних органів боржника від 20.12.2010 р. (а.с. 22).

Твердження УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про те, що ним доведені обставини відсутності керівних органів боржника за юридичною адресою, є безпідставними у зв'язку з наступним.

Стаття 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 755-IV від 15.05.2003 р. передбачає що, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ст. 17 зазначеного вище закону  в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використанні в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 7, 8 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців»передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до держаного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»визначено, що, згідно зі ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням юридичної особи та документи, які підтверджують обставини викладені в заяві про визнання банкрутом станом на день розгляду справи.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Така практика викладена у постанові Верховного Суду України від 22.05.2007 р. у справі №21/19-06-518.

Ініціюючим кредитором у судовому засіданні було надано суду витяг на боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 05.01.2011 р. № 8039966, в якому зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу - не підтверджено, однак відомостей, що боржник відсутній за місцезнаходженням до реєстру не внесено (а.с. 24-25).

Посилання УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя на акт № 27 про відсутність керівних органів ТОВ „ТМ „Гудвіл” (ЄДРПОУ 34835989) від 20.12.2010 р., як доказ відсутності боржника за його місцезнаходженням також не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України та ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

З матеріалів справи слідує, що згідно з довідкою ДПІ в м. Сімферополі від 12.01.2011 р. № 296\9\28-4, боржник - ТОВ „ТМ „Гудвіл” (ЄДРПОУ 34835989) останню звітність надало за другий квартал 2010 р., тобто, річний термін неподання податкової звітності, передбачений статтею 52 Закону          № 2343-XII, на момент подання заяви УПФУ ще не сплив.

Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010р. по справі № 2-30/6274-2009, постанові від 27.05.2009р. по справі № 15/410-6-43/495.

З викладених обставин, суд дійшов висновку, що представленими кредитором доказами не підтверджується, що боржник - ТОВ „ТМ „Гудвіл”  є відсутнім боржником в розумінні ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, наявність недоїмки 1323 грн. 66 коп., що складається тільки з штрафних санкцій, не є підставою для порушення справи про банкрутство.

Отже, суд вважає, що заява УПФУ в Центральному р-ні м. Сімферополя є безпідставною, так як не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Як вказано в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності підстав, передбачених ст. 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції про припинення провадження у справі.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 106  суд -

                                                   ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим  від 01 лютого 2011 року у справі № 5002-30/135-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  З.Д. Маслова

Судді                                                                                О.А.Латинін

                                                                                О.Л. Котлярова

Розсилка:  

1.  Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Д. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Гудвіл" (вул. Залеська, 41,Сімферополь,95000)

3..  Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополь Державного департаменту з питань банкрутства  (вул. Київська, 150,Сімферополь,95000)

Державний реєстратор міста  Сімферополя  (пр. Кірова, 52, каб. 73,Сімферополь,95000)

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк"  (вул. Артема, 30,Харків,61002)