Рішення

від 04.04.2011 по справі 16/17-639-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/17-639-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р.Справа  № 16/17-639-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:     Тараненко Ю.В. за довіреністю від 30.07.2010р.

Від відповідача:  не з'явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Верф” до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно –торгова фірма „СМК” про стягнення 29640,86 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Верф” (далі по тексту ТОВ „Верф”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами  до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно –торгова фірма „СМК”  (далі по тексту –ТОВ  „Будівельно –торгова фірма „СМК”) про  стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 29640,86 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в обумовленій сторонами кількості.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунків-фактур № СМ-0000014 від 18.05.2010р., №СМ-0000027 від 04.06.2010р., №СМ-0000046 від 17.06.2010р. виставлених відповідачем, ТОВ „Верф” було перераховано в якості оплати за вказані у рахунках щебінь та піщано-щебінну суміш грошові кошти загальною сумою 86000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №1446 від 20.05.2010р. на суму 18000 грн., №4 від 01.06.2010р. на суму 18000 грн., №10 від 04.06.2010р. на суму 15000 грн., №1525 від 14.06.2010р. на суму 15000 грн., №41 від 25.06.2010р. на суму 20000 грн. В свою чергу,  в період з 29.05.2010р. по 18.06.2010р. відповідачем, згідно з видатковими накладними №СМ-0000019 від 29.05.2010р., №СМ-0000043 від 16.06.2010р., №СМ-0000042 від 17.06.2010р., №СМ-000041 від 18.06.2010р. було поставлено щебінь фракції 5-10 в кількості 339,0 тонн за ціною 73 грн. за тонну та піщано-щебенну суміш кількістю 1020,0 тонн за ціною 33 грн. за тонну, всього на загальну суму 58406,99 грн.  Дані обставини також підтверджуються наданими позивачем у судовому засіданні 04.04.2011р. залізничними накладними.

Положеннями  ст. 208 Цивільного кодексу  України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV (далі по тексту –ЦК України ) передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV (далі по тексту –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд доходить висновку, що шляхом направлення відповідачем рахунків-фактур № СМ-0000014 від 18.05.2010р., №СМ-0000027 від 04.06.2010р., №СМ-0000046 від 17.06.2010р. та прийняттям їх до оплати позивачем, а також подальшою частковою поставкою обумовлених  товарів, з додержанням встановленої законом форми між  ТОВ „Верф” та  ТОВ  „Будівельно –торгова фірма „СМК” було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки: номенклатури, ціни товару, його кількості.

При цьому, визначаючись зі строками поставки товарів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 663 ЦК України  продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. В свою чергу, у відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справ листів за №264/14/06/10 від 14.06.2010р., №289/25/06/10 від 25.06.2010р., №298/06/07/10 від 06.07.2010р. останньою датою поставки  щебеню та піщано-щебінної суміші позивачем було визначено 7-8 липня 2010р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, незважаючи на те, що строк поставки оплаченої позивачем продукції сплив ще у липні 2010р., відповідачем  в порушення прийнятих на себе за вказаною угодою зобов'язань товари в обумовленій сторонами та оплаченій позивачем кількості поставлені не були. Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачу не було поставлено продукції  на суму 27593,01 грн., яку було раніше  оплачено позивачем. З огляду на викладене, листом  за вих. № 308/15/07/10  ТОВ „Верф” 16.07.2010р. звернулося до  відповідача  з вимогами повернути раніше сплачені в якості оплати продукції грошові кошти у вказаному вище розмірі. Однак, вказані вимоги відповідачем  виконані не були. Наступні претензії №326/23/07/10 від 23.07.2010р. та №375/06/09/10 від 06.09.2010р. позивача з вимогами повернути сплачені за неотриманий товар грошові кошти відповідачем також були залишені без розгляду та задоволення.

Відповідно до ст.. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 670 ЦК  України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Крім того, відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У цьому контексті слід зауважити, що незважаючи на те, що вказана грошова сума була позначена позивачем у прохальній частині позову як безпідставно одержана, з огляду на фактичні обставини справи, якими обґрунтовані дані вимоги, та, передусім, підстави їх одержання відповідачем, суд доходить висновку, що позивачем в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення суми раніше перерахованої ним відповідачу в якості оплати.

Таким чином, суд, керуючись наведеними законодавчими приписами, доходить висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з ТОВ  „Будівельно – торгова фірма „СМК” суми основного боргу в розмірі  27593,01 грн. При цьому, наявність та розмір заборгованості ТОВ „Будівельно –торгова фірма „СМК” перед ТОВ „Верф”  в сумі 27593,01 грн. підтверджується  наявними у матеріалах справи документами, у тому числі і актом звірки взаємних розрахунків складеним між сторонами станом на 31.08.2010р., витікає із змісту правовідносин, які виникли між сторонами, та ґрунтується на вищенаведених приписах чинного цивільного законодавства України. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.

Щодо вимог позивача про стягнення з 444,92 грн. 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своєму позові ТОВ „Верф” вказало датою виникнення грошового  зобов'язання з повернення суми оплати - 31.07.2010р., та, як наслідок,  нарахувало 3% річних до 11.02.2011р., виходячи із 196 днів  прострочення. Між тим, зважаючи, що першу вимогу  про повернення перерахованих грошей позивачем було пред'явлено ТОВ  „Будівельно –торгова фірма „СМК” 16.07.2010р., суд, керуючись приведеними вище приписами ст. 630 ЦК України, дійшов висновку, що  зобов'язання повернути грошові кошти виникло у відповідача 24.07.2010р., тобто раніше ніж враховано позивачем. Водночас проаналізувавши розрахунок 3% річних, слід зазначити, що дана помилка не вплинула на правомірність заявлених вимог про  стягнення суми 3% річних, розрахованих у розмірі 444,92 грн.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми оплати недопоставленого товару, а також обґрунтованість розрахунку витрат від інфляції за період з серпня по грудень 2010р.  у  сумі 1602,93 грн., керуючись приписами ст.. 625 ЦК України, суд доходить висновку, що задоволенню підлягають і вимоги позивача про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно –торгова фірма „СМК” 1602,93 грн. інфляційних,  нарахованих на суму основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „Верф” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 207, 208, 530, 617, 625, 629, 662, 663, 670, 712 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Верф”  загальну  заборгованість в розмірі  29640,86 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача  згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 207, 208, 530, 617, 625, 629, 662, 663, 670, 712 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно –торгова фірма „СМК” / 65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 41, кв. 6, п/р 26002238709200 у ПАТ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, п/р 26008311451901 у АБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 35404467/  на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Верф” /65012, м. Одеса, вул.. Канатна, 85, код ЄДРПОУ 32428731/  заборгованість   у розмірі 29640 грн. 86 коп. /двадцять дев'ять  тисяч шістсот сорок грн.. 86 коп./;  296 грн. 41 коп. / двісті дев'яносто шість грн. 41 коп./ – держмита; 236 грн. 00 коп.  /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.  

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

     Повний текст рішення складений  04.04.2011р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.