Постанова

від 17.03.2011 по справі 15/100-1679

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/100-1679

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.03.11                                                                                           Справа  № 15/100-1679

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                                    Орищин Г.В.

суддів                                                                                 Галушко Н.А.

                                                                                Краєвська М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»вих.№344/10-юр від 01.12.2010р.

на рішення господарського суду Тернопільської області

від 17.11.2010р. у справі № 15/100-1679

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем",  м. Київ

до відповідача-1 сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", смт. Товсте, Заліщицький район, Тернопільська область;

до відповідача-2 відділу Державної виконавчої служби Заліщицького районного управління юстиції, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область;

до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя;

до відповідача-4 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль;

до відповідача-5 Заліщицького районного центру зайнятості, м. Заліщики;

до відповідача-6 Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Борщів;

до відповідача-7 приватного малого підприємства "Тирас", м. Тернопіль;

до відповідача-8 управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі, м.Заліщики;

до відповідача-9 Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду, м.Київ;

до відповідача-10 публічного акціонерного товариства "БМ Банк", м. Київ;

до відповідача-11 товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус", м. Надвірна;

до відповідача-12 закритого акціонерного товариства "Галнафтохім", м. Львів,

про  виключення з акту опису та арешту майна майбутній врожай цукрових буряків в кількості 253 га, який належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Агросем", та звільнення з під арешту майбутнього врожаю цукрових буряків в кількості 253 га, накладеного відділом державної виконавчої служби Заліщицького районного управління юстиції згідно з актом опису та арешту майна від 10.09.2010 року серії АА №412768; визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем"  з 04.08.2010р. право власності на майбутній врожай цукрових буряків в кількості 253 га,

          за участю представників сторін

          від позивача Антипенко М.М.

          від  скаржника Ренгевич А.В., Качанов М.М.

          від відповідачів   не з?явились

                       Права та обов?язки сторін, визначені ст.ст.20,22 ГПК України, роз?яснено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.11.2010р. у  справі   №15/100-1679 (суддя Бучинська Г.Б.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Агросем", визнано за позивачем  право власності на майбутній врожай 2010 року цукрових буряків, які засіяні в квітні 2010р. на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні сільськогосподарського (далі-СГ) ТзОВ "Дружба", площею 253 га з 04.08.2010 року; виключено з акту опису та арешту майна від 10.09.2010р. серії АА №412768 майбутній врожай 2010 року цукрових буряків, які засіяні в квітні 2010р. на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні СГ ТзОВ "Дружба", площею 253 га., та звільнено з під арешту майбутній врожай 2010р. цукрових буряків, які засіяні в квітні 2010р. на земельних ділянках що знаходяться у користуванні СГ ТзОВ "Дружба",  площею 253 га; присуджено до стягнення з СГ ТзОВ "Дружба" на користь позивача 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; присуджено до стягнення з відділу Державної виконавчої служби Заліщицького районного управління юстиції на користь позивача  1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що за договором застави позивач набув права власності на майбутній урожай 2010 року цукрових буряків, які засіяні в квітні 2010р. на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні СГ ТзОВ "Дружба", відтак, зазначив про неправомірність включення даного майна в акт опису та арешту майна СГ ТзОВ «Дружба»в процесі зведеного виконавчого провадження щодо боргових зобов'язань СГ ТзОВ «Дружба», тому задоволив позов.

Дане рішення оскаржується позивачем, оскільки, на думку скаржника, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідністю висновків матеріалам та обставинам справи; з неповним з'ясуванням обставин справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити.

Як на підставу своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги, що рішеннями господарського суду Тернопільської області від 23.03.2010р. у справах № 18/128-2325 та № 18/129-2326, а також рішенням від 30.03.2010р. у справі № 18/127-2324 стягнуто з СГ ТзОВ "Дружба" на користь ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" грошові кошти на загальну суму 2204962,02грн., відтак, з посиланням на ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає про можливість звернення стягнення на майно боржника, оскільки право застави у позивача виникло після винесення судом рішення про стягнення з відповідача-1 коштів. Також скаржник зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку про набуття позивачем права власності на заставлене майно, оскільки при передачі майна в заставу виникає саме право стягнення на заставлене майно, а не право власності.

Окрім того, скаржник зазначає, що судом порушено ст.58 ГПК України та не взято до уваги, що в одній позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які є неоднорідними, такими, що підтверджуються різними доказами та повинні бути пред'явлені до різних відповідачів. Також, судом не взято до уваги несплату позивачем державного мита у встановленому розмірі, зокрема, із позовної вимоги про визнання права власності на майбутній урожай державне мито підлягало б сплаті виходячи із вартості такого майна.

Представники скаржника, які брали участь в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.91-98, том ІІІ) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Протягом 2009-2010років між ТзОВ "Агросем" (позивач у справі, постачальник по договорах) та СГ ТзОВ "Дружба"(відповідач-1 у справі, покупець по договорах) були укладені договори поставки (а.с.53-133, том І), відповідно до умов яких постачальник зобов'язався поставити товар покупцю у власність, а покупець -  прийняти і оплатити товар. Додатковими угодами до договорів поставки  встановлено, що покупець оплачує вартість товару на умовах товарного кредиту в строк, зокрема,  до 01.07.2010р.

Договори поставки, додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договорах поставки в частині поставки товару відповідачу-1 підтверджується матеріалами справи, зокрема, довіреностями, накладними, податковими накладними (копії яких долучено до матеріалів справи- а.с.29-89, том ІІ) та не заперечується відповідачем-1.

На забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договорами поставки,  12.05.2010р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави майбутнього врожаю, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В.  та зареєстрований в реєстрі за №456 (а.с.47-52, том І),  відповідно до умов якого заставодавець (відповідач-1) в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договорами поставки, надав в заставу майбутній урожай цукрових буряків 2010 року, які засіяні у квітні місяці 2010 року на полях/земельних ділянках, що знаходяться у користуванні заставодавця, та будуть належати заставодавцеві на праві власності, в  силу чого заставодержатель (позивач) має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майбутнього врожаю переважно перед іншими кредиторами заставодавця. Вартість предмету застави сторонами визначена в розмірі 3 324 420 грн. (п.7 договору застави).

Відповідно до п.2 договору застави, дана застава забезпечує вимоги заставодержателя щодо сплати заставодавцем всіх і кожного його зобов'язань у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в договорах поставки, зі всіма змінами та доповненнями до них, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому.

Згідно п.14.7.1., п.п.20-21 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених договорами поставки, вони не будуть виконані. Заставодержатель має право самостійно вирішити питання  про звернення стягнення на предмет застави шляхом позасудового врегулювання  на підставі даного договору (п.20), зокрема,  у разі набуття права на звернення стягнення заставодержатель надсилає заставодавцю повідомлення з вказівкою про загальну суму невиконаних зобов'язань та граничний строк погашення цих зобов'язань. У випадку непогашення заставодавцем вимог заставодержателя у строк, передбачений у повідомленні, право власності на предмет застави переходить від заставодавця до заставодержателя в рахунок виконання зобов'язань і даний договір є документом, що підтверджує право власності заставодержателя на предмет застави. Право власності заставодержателя виникає в день, наступний за останнім днем строку погашення вимог, вказаних у повідомленні, з цієї дати заборгованість заставодавця по договору поставки вважається погашеною. Підписанням даного договору заставодавець засвідчує, що він надає заставодержателю згоду на перехід права власності на предмет застави до заставодержателя за власним одноосібним письмовим  рішенням заставодержателя про придбання предмета застави у власність, наявність будь-яких інших документів при цьому не вимагається.

СГ ТзОВ "Дружба" взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару не виконало.

02.07.2010 року  СГ ТзОВ "Дружба" отримало повідомлення TзOB "Агросем" О.В. від 01.07.2010р. по договорах поставки, зобов'язання по яких забезпечені заставою, з вимогою проведення розрахунків за отриманий товар до 03.08.2010р., а також попереджено відповідача-1, що у випадку невиконання Сг ТзОВ «Дружба»своїх грошових зобов'язань, TзOB "Агросем" приймає власне одноосібне письмове рішення про придбання предмета застави у власність, і право власності на предмет застави переходить до TзOB "Агросем" в рахунок виконання зобов'язань СГ ТзОВ "Дружба" 04.08.2010р. (а.с.57,63,69,75,80,86,92, 98,104,109,115,120,127,132, том І).

У зв'язку з невиконанням СГ ТзОВ "Дружба" своїх зобов'язань у строк, визначений ТзОВ "Агросем" в повідомленнях, тобто до 03.08.2010р., що не заперечується відповідачем-1, 04.08.2010 року відповідач-1  отримав від позивача рішення від 04.08.2010р.  про придбання предмету застави у свою власність (а.с.135, том І).

10.09.2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Заліщицького районного управління юстиції був складений акт опису та арешту майна СГ ТзОВ «Дружба», а саме, на майбутній врожай цукрових буряків в кількості 253 га (а.с.45-46, том І).

Позивач вважаючи, що дане майно належить йому на праві власності і не може бути предметом опису та арешту за зобов'язаннями СГ ТзОВ "Дружба" перед іншими кредиторами, звернувся з позовом про визнання за ТзОВ "Агросем"  з 04.08.2010р. права власності на майбутній врожай цукрових буряків в кількості 253 га та виключення з акту опису та арешту майна і звільнення з під арешту майбутнього врожаю цукрових буряків в кількості 253 га.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скаргиі перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Спір у даній справі виник з виконання договорів поставки та договору застави, тому на  спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22  Господарського кодексу України, Закону  України «Про заставу»та інших нормативно-правових актів.

          Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено,  що за договором  поставки продавець   (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Факт поставки товару позивачем підтверджується довіреностями, накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також податковими накладними (а.с.29-89, том ІІ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договорів поставки, поставив  відповідачу товар, який відповідач у встановлені договорами строки та розмірі не оплатив. Факт існування заборгованості перед позивачем за договорами поставки підтверджується матеріалами справи та визнається СГ ТзОВ «Дружба».

          На забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за даними договорами поставки,  між позивачем та відповідачем-1 12.05.2010р. було укладено договір застави майбутнього врожаю. Даний договір підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками товариств, а також посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В.  та зареєстровано в реєстрі за №456 (а.с.47-52, том І). Докази оскарження даного договору, розірвання чи визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов?язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після  виникнення застави (майбутній урожай, тощо) –ч.2 ст.576 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.590 ЦК України, у разі невиконання зобов?язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов?язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1-2 ст.590 ЦК України).

Як вбачається з умов договору застави від 12.05.2010р. відповідач-1 в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договорами поставки надав в заставу майбутній врожай цукрових буряків 2010 року, засіяних на площі 253га, заставною  вартістю 3 324 420 грн.

Згідно п.14.7.1 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених договорами поставки, вони не будуть виконані.

Додатковими угодами до договорів поставки  встановлено, що покупець оплачує вартість товару на умовах товарного кредиту в строк, зокрема,  до 01.07.2010р.

Пунктами 20-21 договору застави сторони погодили, що заставодержатель має право самостійно вирішити питання  про звернення стягнення на предмет застави шляхом позасудового врегулювання  на підставі даного договору, зокрема,  у разі набуття права на звернення стягнення заставодержатель надсилає заставодавцю повідомлення з вказівкою про загальну суму невиконаних зобов'язань та граничний строк погашення цих зобов'язань. У випадку непогашення заставодавцем вимог заставодержателя у строк, передбачений у повідомленні, право власності на предмет застави переходить від заставодавця до заставодержателя в рахунок виконання зобов'язань і даний договір є документом, що підтверджує право власності заставодержателя на предмет застави. Право власності заставодержателя виникає в день, наступний за останнім днем строку погашення вимог, вказаних у повідомленні, з цієї дати заборгованість заставодавця по договору поставки вважається погашеною. Підписанням даного договору заставодавець засвідчує, що він надає заставодержателю згоду на перехід права власності на предмет застави до заставодержателя за власним одноосібним письмовим  рішенням заставодержателя про придбання предмета застави у власність, наявність будь-яких інших документів при цьому не вимагається.

Як вже зазначалось вище, СГ ТзОВ "Дружба" взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару не виконало, що стало підставою для направлення 02.07.2010 року  ТзОВ "Агросем" повідомлення від 01.07.2010р. з вимогою проведення відповідачем-1 розрахунків за отриманий товар по договорах поставки до 03.08.2010р., а також попереджено відповідача-1, що у випадку невиконання своїх грошових зобов'язань, TзOB "Агросем" приймає власне одноосібне письмове рішення про придбання предмета застави у власність, і право власності на предмет застави переходить до TзOB "Агросем" в рахунок виконання зобов'язань СГ ТзОВ "Дружба" 04.08.2010р. (а.с.57,63,69,75,80,86,92, 98,104,109,115,120,127,132, том І). У зв'язку з невиконанням СГ ТзОВ "Дружба" своїх зобов'язань у строк, визначений ТзОВ "Агросем" в повідомленнях, тобто до 03.08.2010р., що не заперечується відповідачем-1, 04.08.2010 року відповідач-1  отримав від позивача рішення від 04.08.2010р.  про придбання предмету застави у свою власність (а.с.135, том І).

          Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

  Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

  Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання СГ ТзОВ “Дружба” у ТзОВ «Агросем»товарно-матеріальних цінностей, виникнення обов”язку їх оплати, а також підставно прийшов до висновку, що у зв'язку з непроведенням розрахунків у встановлені строки, позивач, на підставі п.п.20-21 договору застави, набув право власності  на предмет застави з 04.08.2010р.

 В подальшому, в процесі примусового виконання  наказів господарського суду та виконавчого напису про стягнення з СГ ТзОВ "Дружба" за зведеним виконавчим провадженням 3 955 385,64 грн., державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Заліщицького районного управління юстиції 10.09.2010р. складено акт опису та арешту майна СГ ТзОВ "Дружба", згідно якого описано та накладено арешт на майбутній урожай цукрового буряка в кількості 253 га.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Згідно ст.ст.5, 55 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Арешт майна застосовується, зокрема для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, якими підтверджується правомірність набуття права власності позивачем на майбутній урожай цукрового буряка в кількості 253 га, відтак, судова колегія прийшла до висновку, що накладення арешту на майно ТзОВ «Агросем»в рахунок погашення боргових зобов'язань СГ ТзОВ «Дружба»перед іншими кредиторами є неправомірним.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договорами поставки та договором застави, судова колегія прийшла до висновку  про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

             Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.11.2010р. у справі №15/100-1679 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

 Головуючий           суддя                                                              Орищин Г.В.

                                    суддя                                                               Галушко Н.А.

                                             суддя                                                               Краєвська М.В.