Постанова

від 25.09.2006 по справі ас 9/457-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС 9/457-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.06           Справа №АС 9/457-06.

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Віва – Сервіс”,м. Конотоп.

До відповідача. Глухівської митниці Державної митної служби

Про  визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.06.06р. № 801050006/6/00033 та про зобов'язання відповідача вчинити дії по митному оформленню товарів.

                                                                                                         Суддя     ЛУЩИК М.С.

За участю секретаря с/засідання           Ю.А.Сітайло

Представники:

           Від позивача:      Білошапка Е.І.

Від  відповідача: Богданова О.А., довіреність від 0609.06р.

Представники сторін заявили  клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, тому відповідно до Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Суть спору: позивач просить визнати  нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.06.06р. № 801050006/6/00033 видану  відділом митного оформлення № 2 митного поста “Конотоп” Глухівської митниці; зобов'язати Глухівську митницю здійснити митне оформлення вантажу отриманого ТОВ “Віва – Сервіс” за контрактом № 43 від 17.03.2006 року, зазначеного у вантажній митній декларації № 801050006/6/010725 від 04.05.06р., виходячи із вартості 347 144, 00 руб. РФ.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись їх необґрунтованість, оскільки  в ході розгляду запиту відділу митного оформлення № 2 митного поста “Конотоп” з боку співробітників відділу контролю митної вартості та номенклатури Глухівської митниці, не було допущено порушень жодного нормативно-правового акту, які регулюють порядок розгляду запитів  підрозділів митного оформлення, затягування процедури митного оформлення та порядку проведення митної оцінки товарів, які імпортуються на митну територію України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов   підлягає задоволенню повністю,  виходячи з наступного:

04 травня 2006 року для митного оформлення до відділу митного оформлення №2 митного поста „Конотоп" Глухівської митниці декларантом позивача -ТОВ ВКФ „Марс" (41600, Сумська обл., М.Конотоп, вул. Бр. Радченків, 68)  була надана митна декларація №801050006/6/010725 від 04.05.06р. з комплектом документів на вантаж – кондитерські плитки торгівельної марки «Богатырь» (Російська Федерація), який позивач отримав за Контрактом №43 від 17.03.2006р.

09 червня 2006 року відповідачем відмовлено в митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.06.2006 року №801050006/6/00033 .

Відмовляючи у митному оформленні відповідач висунув вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів через митний кордон України, а саме: - заповнити графи 12, 45 ВМД згідно Довідки від 08 червня 2006 року №28 про визначення митної вартості товарів; - заповнити графу 31 ВМД згідно Рішення про визначення коду товару від 08 червня 2006 року №КТ-80105/010/06 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до висновків зроблених у п.7 Довідки №28, заявлена у ВМД позивачем митна вартість в розмірі 347144 руб. РФ самостійно, без належних на те підстав, була збільшена відповідачем майже у п'ять разів - до 1630785,2 руб. РФ. Збільшуючи митну вартість заявлену позивачем, відповідач посилався на Довідку Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №12.3-395 від 05.06.2006р., яка була складена на запит відділу контролю митної вартості та номенклатури Глухівської митниці, ПІК ЄАІС ДМСУ „Цінова інформація при визначенні митної вартості" та витяг з Інтернету. Позивач вважає, що  видаючи Довідку №28 відповідачем був порушений передбачений законодавством порядок визначення митної вартості товарів.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статями 266-275 Митного кодексу України, Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 Митного кодексу.

Такими методами визначення митної вартості товарів, які возяться на митну територію України є наступні: метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); метод оцінки   за  ціною   угоди   щодо ідентичних товарів (метод 2); метод оцінки   за   ціною   угоди   щодо   подібних  (аналогічних) товарів (метод 3); метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів. Аналогічні положення містяться і у Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005  № 04-5/218 „Про деякі питання практики   вирішення   спорів,   пов'язаних   із   застосуванням   законодавства України з питань митної справи" .

Так у абзаці четвертому пункту 3 Рекомендацій зазначається, що господарським судам потрібно враховувати, що відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені пунктом 14, 15 Порядку №1375, які підтверджують витрати, визначені у статті 267 Митного кодексу.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1375 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Згідно із пунктом 15 Порядку №1375 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника; калькуляція   фірми-виробника   на товари,   митна   вартість   яких визначається; інші   документи,  що   можуть   бути використані   для   підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог п. 14 Порядку №1375 позивачем були надані відповідачу всі необхідні документи, які дозволяли визначити митну вартість за основним методом, а саме: Контракт №43 від 17.03.2006р.; Рахунок  №02/0406  від 18.04.2006р. з відмітками  митних органів Російської Федерації; Вантажна  митна  декларація   типу   „Експорт" Російської Федерації №10123050/240401/0001639 від 25.04.2006р, з зазначенням рахунку№02/0406 від 18.04.2006р. та Контракту №43 від 17.03.2006р.; Платіжне доручення в іноземній валюті №7 від 20.04.2006р. про сплату коштів за зазначений товар, в якому також вказаний рахунок №02/0406 від 18.04.2006р. та Контракт №43 від 17.03.2006р.

Відповідно до п.18 Порядку №1375 у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із Митним кодексом.

Таким чином Митним кодексом та Порядком №1375 встановлений виключний перелік обставин, за яких митному органу надається право самостійно визначити митну вартість задекларованих товарів послідовно застосовуючи методи, які передбачені Митним кодексом.

Незважаючи на те, що у відповідача були відсутні підстави для самостійного визначення митної вартості товару шляхом застосування інших методів, без обґрунтування сумнівів щодо визначення митної вартості товару за основним методом, без проведення передбаченої частиною 3 статті 266 Митного кодексу процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу, відповідач визначив митну вартість без врахування положень ст.266, ст.267 Митного кодексу України та п. 18 Порядку №1375.

Таким чином, відповідач самостійно виконав оцінку митної вартості без   надання обґрунтованих  сумнівів   достовірності   поданих   позивачем відомостей та незважаючи на те, що останнім були надані відповідачу всі необхідні документи для підтвердження заявленої у ВМД вартості товарів.

В обґрунтування своїх сумнівів, у листі від 14.06.06р. №22/21-2850 відповідач зазначає, що ним було проведено аналіз цін на ідентичні (подібні) товари, які ввозились на митну територію України протягом останніх трьох місяців суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності згідно цінової бази Держмитслужби, а також цінову інформацію по даному товару у мережі Інтернет на сайті ТОВ Торговий Дім „Новий Стиль”. Проте, такі обґрунтування не можуть прийматися до уваги, оскільки цінова інформація з бази даних Державної митної служби України не підтверджена відповідним витягом, а інформація з Інтернету викликає сумніви, оскільки посилаючись на сторінку ТОВ Торговий Дім „Новий Стиль" в мережі Інтернет відповідач замість адреси сайту зазначає адресу електронної пошти.

Самостійно встановлюючи митну вартість товару відповідач порушив вимоги Наказу Держмитслужби України від 13.10.2003 № 685 „Про затвердження Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" .

Так, відповідно до п.2.3 зазначеного наказу, посадові особи відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці визначають митну вартість самостійно, на основі цін на ідентичні або подібні товари у разі неможливості перевірки обчислення митної вартості, якщо рахунок-фактура відсутній, а також якщо за наявності рахунка-фактури відсутні інші документи, потрібні для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, чи буде доведено, що заявлені в них відомості не відповідають дійсності, або якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість чи відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.

У п. З Рекомендацій президія ВГСУ також зазначає, що неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках: відсутності рахунку-фактури; відсутності інших документів,  потрібних   для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості; якщо буде доведено, що  заявлені  в  рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності; якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість; якщо декларант  відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.

У відповідача не було жодної із наведених у Наказі підстав для того, щоб самостійно визначити митну вартість  товару задекларованого позивачем. Відповідно, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів, шляхом оформлення довідки №28 від 08.06.06р.

Крім того, відповідачем порушені вимоги п.2.7 Наказу, відповідно до якого за відсутності в базі даних цінової інформації відомостей про вартість певного товару (предмета), на підставі яких визначається його митна вартість, можна поряд з іншими джерелами інформації, які використовуються митними органами, користуватися інформацією спеціалізованих експертних організацій, які мають відповідні повноваження та несуть відповідальність за підготовлені висновки згідно з чинним законодавством.

Таким чином, користування інформацією експертних установ можливо у разі відсутності в базі даних цінової інформації, а як зазначив відповідач у листі від 14.06.06р. №22/21-2850, під час визначення митної вартості він враховував цінову інформацію про вартість ідентичних (подібних) товарів, яка міститься у програмно-інформаційному комплексі Держмитслужба „Цінова інформація при визначенні митної вартості".

Встановлюючи митну вартість на підставі Довідки ЦМУЛДЕР відповідач порушив вимоги частини 4 статті 260 Митного кодексу, згідно із якою методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. Митним кодексом не передбачено визначення митної вартості товарів на підставі довідки ЦМУЛДЕР.

Таким чином, під час визначення митної вартості відповідачем були порушені вимоги статей 262, 264-267 Митного кодексу України та пунктів 14,15,18 Порядку декларування митної вартості товарів, що  переміщуються      через  митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375.

Приймаючи Картку відповідач керувався Рішенням про визначення коду товару від 08 червня 2006 року №КТ-80105/010/06, яке було видане відділом контролю митної вартості та номенклатури Глухівської митниці. Як зазначено у п.4 Рішення, воно приймалось відповідно до Закону України „Про митний тариф України", Наказу ДМСУ №646 від 01.10.2003р., Довідки Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №13.1-372 від 06.06.2006р., акту про проведення митного огляду товарів №801050006/6/010725 від 05.05.2006р., акту відбору зразків (проб) №08 від 05.05.2006 за ВМД №801030000/6/004219 від 10.04.06р.

Процедура винесення Рішення регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1862 „Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками", а також Наказом Держмитслужби України від 01.10.2003  № 646 „Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що перемішуються через митний кордон України" .Відповідно до частини 4 п. 2.11 Наказу №646, ВМД не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару, якщо ВКМВ та Н приймається Рішення про визначення коду товару, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у ВМД. Як свідчить прийняте Рішення, код товару заявлений декларантом у ВМД не відрізняється від коду визначеного відділом контролю митної вартості та номенклатури Глухівської митниці. Відповідно до висновків, наведених у Довідці експерта №13.1-372 від 06.06.2006р. код товару зазначений позивачем у графі ВМД №31 відповідає дійсності. Отже, у відповідача не було підстав для відмови у митному оформленні товару зазначеного у ВМД.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на цінову інформацію, отриману з програмно інформаційного комплексу «Цінова інформація при визначені митної вартості», витяг з якої так і не було надано ні декларантові у знеособленому вигляді, не дивлячись на неодноразові запити, ні суду; на інформацію з комп'ютерної мережі Інтернет яку теж не було пред'явлено; на орієнтовну ринкову вартість - з Довідки Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №12.3-395 від 05.06.2006р.,  порушуючи при цьому положення статей 266-275 Митного кодексу України та Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375.

Згідно з Митним Кодексом України, статтею 259. "Митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу." Проте, визначення митної вартості на підставі довідки ЦМУЛДЕР і тільки її, Митним кодексом не передбачено.

У Рекомендаціях президії ВГСУ від 14.07.2005 року № 04-5/218 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи", у абзаці четвертому пункту З, зазначається - господарським судам потрібно враховувати, що відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. І в той же час звертається увага, що висновки експертних організацій щодо вартості товарів застосовуються тільки як допоміжний матеріал.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом було подано всі документи, передбачені пунктом 14 "Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375, які підтверджують витрати, визначені у статті 267 Митного кодексу - Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Ніяких сумнівів, щодо достовірності та повноти наданих документів митним органом не надавалось. Як зазначається у листі ВР N 06-10/10-392 від 02 квітня 2004р. Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності " Щодо застосування окремих положень чинного законодавства з питань визначення митної вартості товарів при їх митному оформленні" (надалі лист листі ВР N 06-10/10-392), пункті 2 - перелік додаткових документів та причини їх запиту, що надаються згідно пункту 15 Порядок N 1375, мають бути письмово сформульовані митним органом та надані декларанту.

Проте ніяких вимог що до надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості, згідно п.15 Порядку N 1375, не надавалось, тобто не існувало ніяких підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей, а також підстав для визначення митної вартості іншим методом, ніж це обумовлено Митним Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

            Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Адміністративний  позов задовольнити повністю.

2.  Визнати  нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.06.06р. № 801050006/6/0003 видану  відділом митного оформлення № 2 митного поста “Конотоп” Глухівської митниці.

3. Глухівській митниці здійснити митне оформлення вантажу отриманого товариством з обмеженою відповідальністю “Віва – Сервіс”( 41600,Сумська область, м. Конотоп, вул. Гагаріна. 10/2; код ЄДРПОУ 33321960) за контрактом № 43 від 17.03.2006 року, зазначеного у вантажній митній декларації № 801050006/6/010725 від 04.05.06р., виходячи із вартості 347 144, 00 руб. РФ.

4. Роз'яснити сторонам, що Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

5.Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

                            СУДДЯ                                                                       М.С.ЛУЩИК.

Повний текст постанови  підписано 29.09.2006 року