Постанова

від 26.02.2008 по справі 3/536

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

17  год. 00 хв.

26.02.2008 р.                                                                                                     №

3/536 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої

Блажівської Н. Є. та суддів Кротюка О. В. та Цвіркуна Ю. І., за участю

секретаря судового засідання Серпутько Т. С.

За

участю представників сторін:

від

позивачаОСОБА_2

від

відповідача: Гармаш

К. Г.

За

результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За

позовом          

Громадянина

Ірану ОСОБА_1 (надалі -Позивач)

до         

Державного

комітету у справах національностей та релігій (надалі -Відповідач)

про          визнання неправомірною

бездіяльність та зобов'язання вчинити дії і видати довідку про звернення до

суду

          На підставі частини 3 статті 160

Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 лютого

2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В

          Громадянин ІрануОСОБА_1 звернувся до

Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державного

комітету у справах національностей та релігій про визнання неправомірною

бездіяльність та зобов'язання вчинити дії і видати довідку про звернення до

суду.

  Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач не

погоджується з відмовою Відповідача у видачі довідки про звернення до суду.

Представником Позивача було зазначено, що Позивач звернувся до Державного

комітету у справах національностей та релігій з метою отримання довідки про

звернення до суду на підставі касаційної скарги. Водночас, Відповідач протиправно

вимагає від Позивача документи не передбачені чинним законодавством України,

чим позбавляє права законно перебувати на території України на період

оскарження в судовому порядку рішення про відмову в наданні статусу біженця.

26

лютого представником Позивача було уточнено позовні вимоги, а саме просить суд

зобов'язати Державний комітет у справах національностей та релігій виконати

відносно Громадянина Ірану ОСОБА_1, вимоги частини 4 статті 16 Закону України

«Про біженців»та видати йому довідку про звернення до суду, що підтверджуватиме

законність перебування ОСОБА_1 на території України на час розгляду справи за

його касаційною скаргою від 22 листопада 2007 року Вищим адміністративним

судом.

Відповідач

просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що єдиною

підставою для видачі довідки про звернення до суду є саме ухвала про відкриття

провадження в адміністративній справі, в даному випадку -ухвала про відкриття

касаційного провадження. Представником Відповідача, зокрема було зазначено, що

законом не уточнюється, чим саме підтверджується звернення до особи суду.

Суд

розглядає справу в межах уточнених позовними вимог.

Розглянувши

подані сторонами документи та матеріали справи, 

заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:

Громадянин

Ірану ОСОБА_1 22 листопада 2007 року звернувся до Вищого адміністративного суду

із касаційною скаргою про скасування Постанови Солом'янського районного суду

міста Києва № 2а-370-1/06 від 3 травня 2007 року про відмову в задоволенні

адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах

національностей та міграцій про скасування неправомірного рішення та Ухвали

Київського Адміністративного Апеляційного суду від 21 листопада 2007 року по

справі № 22-а-6798/2007. 

          26 листопада 2007 року вищевказана

касаційна скарга була прийнята канцелярією Вищого адміністративного суду.

          6 грудня 2007 року Позивач звернувся

до Відповідача з метою отримання/продовження дії довідки про звернення до суду

відповідно до вимог частини 4 статті 16 Закону України «Про біженців».

          Державний комітет України у справах

національностей та міграцій відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про звернення в

суд з посиланням на те, що доказом звернення до суду є лише ухвала про

відкриття провадження у справі чи судова повістка.

          Право на ефективний засіб захисту

закріплений статтею 13 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод

людини, відповідно до якої кожна людина, права і свободи якої, викладені в цій

Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному

національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які

діяли в офіційній якості.

          Відповідно до частини 2 статті 55

Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій

чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

посадових і службових осіб.

Згідно

із частиною 4 статті 16 Закону України «Про біженців»якщо особа або її законний

представник оскаржує рiшення органу мiграцiйної служби про вiдмову в прийняттi

заяви про надання статусу бiженця чи про вiдмову в оформленнi документiв для

вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, вiдповiдний орган мiграцiйної

служби видає особi, стосовно якої оскаржується рiшення, довiдку про звернення

до суду. У разi оскарження особою чи її законним представником рiшень

спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади про вiдхилення

скарги про вiдмову в прийняттi заяви про надання статусу бiженця або скарги про

вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу

бiженця, або про вiдмову в наданнi статусу бiженця, або про втрату чи про

позбавлення статусу бiженця в судовому порядку спецiально уповноважений

центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї через вiдповiдний орган

мiграцiйної служби видає особi, стосовно якої оскаржується одне iз зазначених

рiшень, довiдку про звернення до суду.

Відповідно

до абзацу 24 статті 1 Закону України «Про біженців»довiдка про звернення до

суду -документ, який засвiдчує законнiсть перебування особи на територiї

України на перiод оскарження в судовому порядку рiшень про вiдмову у прийняттi

заяви про надання статусу бiженця, про вiдмову в оформленнi документiв для

вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, про вiдмову в наданнi статусу

бiженця, про втрату статусу бiженця, про позбавлення статусу бiженця i є

дiйсним для реалiзацiї прав i виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та

iншими законами України.

Пунктом

8.4 Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення

питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця затвердженого наказом

Державного комітету у справах національностей та релігій № 20 від 29 квітня

2002 року передбачено, що у разі оскарження в суді рішення Держкомнацміграції

України про відхилення скарги про відмову в прийнятті заяви про надання статусу

біженця або скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання

щодо надання статусу біженця чи про відмову в наданні статусу біженця, втрату

чи позбавлення такого статусу біженця в судовому порядку Держкомнацміграції

України видає особі, стосовно якої оскаржується одне із зазначених рішень,

через відповідний орган міграційної служби, за своїм дорученням, довідку про

звернення до суду, про що цей орган робить відповідний запис у журналі

реєстрації видачі довідки про звернення до суду.

Згідно

із пунктом 8 статті 129 Конституції України однією із основних засад

судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду,

крім випадків, встановлених законом.

Відповідно

до пункту 6 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства одним із

принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є забезпечення

апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду.

Відповідно

до частини 1 статті 211 Кодексу у адміністративного судочинства сторони та інші

особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд

вирішив питання про їхні права,  свободи,

інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові

рішення суду першої  інстанції  після їх 

перегляду в апеляційному порядку, 

а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

Право

особи на звернення до суду, на захист її прав, свобод та інтересів незалежним і

неупередженим судом є одним із найважливіших прав, гарантованих Конституцією

України.

Суд

вважає необґрунтованою вимогу Відповідача щодо представлення Позивачем

відповідних процесуальних документів, як належного доказу звернення до суду,

адже сам факт подання позову, апеляційної чи касаційної скарги є достатнім

підтвердженням наміру Позивача щодо використання усіх засобів належного

судового захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно

до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

          Таким чином, Суд вважає незаконною

відмову Відповідача у видачі Позивачу довідки про звернення до суду, оскільки,

судом встановлено, що останній надав усі необхідні документи для підтвердження

звернення з касаційною скаргою про скасування Постанови Солом'янського

районного суду міста Києва № 2а-370-1/06 від 3 травня 2007 року про відмову в

задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у

справах національностей та міграцій про скасування неправомірного рішення та

Ухвали Київського Адміністративного Апеляційного суду від 21 листопада 2007 року

по справі № 22-а-6798/2007.

Виходячи

з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги підлягають задоволенню повністю.

Положенням

частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України

передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є

суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально

підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі

викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 158-163, 167, 211 та 214 Кодексу

адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста

Києва  -

П О С Т А Н О В И В

1.  Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.

Визнати неправомірною бездіяльність Державного комітету України у справах

національностей та релігій, яка призвела до перебування громадянина Ірану

ОСОБА_1, без документів, що підтверджують легальність його перебування на

території України.

3.

Зобов'язати Державний комітет України у справах національностей та релігій

виконати відносно громадянина Ірану ОСОБА_1, вимоги частини 4 статті 16 Закону

України «Про біженців»та видати громадянину Ірану ОСОБА_1 довідку про звернення

до суду, що підтверджуватиме законність перебування ОСОБА_1 на території

України на час розгляду справи за його касаційною скаргою від 22 листопада 2007

року Вищим адміністративним судом.

         4. Повернути Громадянину Ірану ОСОБА_1

з Державного бюджету України 3,40 грн., сплаченого судового збору.

          Постанова, відповідно до частини 1

статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду

апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами,

встановленими статтями  185-187 Кодексу

адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої

інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом

двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча

Суддя                                                                                 

Блажівська Н. Є.

                    Суддя                                                                                 

      Кротюк О. В.

                    Суддя                                                                                     

Цвіркун Ю. І.