Рішення

від 12.02.2008 по справі 2-143/06-38/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  №2-143/06-38/341

12.02.08

За

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Орфей-1»

До

ОСОБА_1

-Відповідач 1; ОСОБА_2-Відповідач 2; ОСОБА_3 -Відповідач 3; ОСОБА_4

-Відповідач 4; ОСОБА_5 -Відповідач 5; ОСОБА_6 -Відповідач 6; ОСОБА_7

-Відповідач 7; ОСОБА_8 -Відповідач 8; ОСОБА_9 -Відповідач 9; ОСОБА_10

-Відповідач 10; Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Сяйво»-

Відповідач 11

Треті

особи Шевченківська

районна в м. Києві державна адміністрація -Третя особа 1;  ОСОБА_11 -Третя особа 2; ОСОБА_12 -Третя

особа 3; ОСОБА_13 -Третя особа 4

Про

визнання

договору розірваним та стягнення 542532,29 грн.

Суддя

Власов Ю.Л.

Представники:

Від

позивача Алексєєв С.Ю.

Від

відповідачів Відповідач 1 -не з'явились; Відповідач 2 - не з'явились;

Відповідач 3 -ОСОБА_3; Відповідач 4 - не з'явились; Відповідач 5 - ОСОБА_7.;

Відповідач 6 - ОСОБА_3; Відповідач 7 -ОСОБА_7.;   Відповідач 8 - ОСОБА_3; Відповідач 9 -не

з'явились; Відповідач 10 -ОСОБА_10; 

Відповідач 11 -ОСОБА_14,ОСОБА_15

Від

третіх осіб Третя особа 1 -не з'явились; Третя особа 2 ОСОБА_15.; Третя особа

3 -не з'явились; Третя особа 4 -  не

з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач

звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів про: 1) визнання недійсними

правочинів з відступлення частки (50%), яка належала ТОВ «Орфей-1»в статутному

фонді ТОВ «Книгарня «Сяйво», на користь ОСОБА_10 (25%) таОСОБА_12(25%); 2) зобов'язання

ТОВ «Книгарня «Сяйво»поновити ТОВ «Орфей -1»у складі учасників ТОВ «Книгарня

«Сяйво» з часткою 50% статутного фонду ТОВ «Книгарня «Сяйво» протягом  трьох днів з моменту набрання рішенням суду

законної сили; 3) визнання недійсними змін до статуту та нової редакції

установчого договору про продовження діяльності ТОВ «Книгарня «Сяйво»,

зареєстрованих 24.12.2003р. Шевченківською районною в м. Києві державною

адміністрацією; 4) зобов'язання ТОВ «Книгарня «Сяйво» здійснити всі дії,

необхідні для скасування реєстрації змін до статуту та нової редакції

установчого договору про продовження діяльності ТОВ «Книгарня «Сяйво»,

зареєстрованих 24.12.2003р. Шевченківською районною в м. Києві державною

адміністрацією -в Шевченківській районній в м. києві державній адміністрації,

органах статистики та державної податкової адміністрації, а також у  всіх відповідних фондах -протягом трьох днів

з моменту набрання рішенням суду законної сили; 5) зобов'язання Шевченківської

районної в м. Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін

до статуту та нову редакцію установчого договору про продовження діяльності ТОВ

«Книгарня «Сяйво», які було зареєстровано 24.12.2003р. Шевченківською районною

в м. Києві державною адміністрацією -протягом трьох днів з моменту набрання

рішенням суду законної сили; 6) відновлення дії статуту та установчого договору

ТОВ «Книгарня «Сяйво», які було затверджено протоколом загальних зборів

учасників ТОВ «Книгарня «Сяйво»№10 від 21.03.2001р. та зареєстровано

Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 02.04.2001р.

Свої

позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Вартість угоди з відчуження

належних Позивачу часток в статутному фонді Відповідача 11 в розмірі 25%

статутного фонду цього товариства на користь ОСОБА_10 таОСОБА_12перевищувала

вартість угод (2000 грн.), які можуть бути укладені керівником Позивача без

рішення загальних зборів Позивача. Відповідно до вимог п.5.4. статуту Позивача

директор не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників Позивача. Крім

того, при відчуженні частки Позивача були порушені приписи ст.62, 63 Цивільного

кодексу УРСР, ч.3 ст.238, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України.        

З

урахуванням того, що відступлення належної Позивачу частки в статутному фонді

Відповідача 11 на користь ОСОБА_10,ОСОБА_12відбулося з порушенням вимог

законодавства України, Позивач вважає, що зміни до установчого договору та

статуту Відповідача 11, зареєстровані 24.12.2003р., також є недійсними,

оскільки вони суперечать вимогам ч.1 ст.51 Закону України «Про господарські

товариства», ч.1 п.1 ст.143 Цивільного кодексу України (в установчих документах

невірно визначено склад учасників Відповідача 11 та розмір їх часток в

статутному фонді цього товариства).   

Відповідачі

2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 заперечили проти задоволення вказаного позову

мотивуючи наступним. Підтвердженням того, що рішення про відступлення часток

Позивача в статутному фонді Відповідача 11 відбулося за згодою товариства є

інтерв'ю, яке було дано директором Позивача журналу «Власть денег». Директор

Позивача діяв виконуючи рішення загальних зборів від 05.12.2003р., і діяв не

від власного імені, а від імені товариства.

ОСОБА_10

діяла як добросовісний набувач і відповідно до ст.145 Цивільного кодексу України

(1963р.) у неї у будь-якому випадку не можна витребувати отриману частку в

статутному фонді Відповідача 11.

Крім

того, Позивач посилається на норами Цивільного кодексу України (2004р.), однак

спірні правовідносини виникли до 1 січня 2004р., тобто до набрання чинності

новим Цивільним кодексом України.

Третя

особа 1 у поданих поясненнях вказала про те, що державна реєстрація змін до

установчих документів Відповідача 11 проведена 24.12.2003р. у відповідності до

вимог чинного законодавства та на підставі поданих документів. 

Треті

особи 2, 3, 4 письмових пояснень з приводу заявленого Позивачем позову суду не

подали, Треті особи 3, 4 у судове засідання своїх представників взагалі не

направляли. 

Рішенням

Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2006р. позов задоволено

повністю.

          Ухвалою Апеляційного суду м. Києва

від 22.02.2007р. апеляційні скарги відхилено, рішення Солом'янського районного

суду м. Києва від 28.03.2006р. залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду

України від 18.09.2007р. касаційні скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено,

рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2006р. та ухвалу

Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2007р. скасовано, справу передано на новий

розгляд до Господарського суду м. Києва. При цьому, Вищий господарський суд

України у своїй постанові вказав, що судами попередніх інстанцій не було надано

оцінки наявним в матеріалах справи доказам того, що обома сторонами були

здійснені фактичні дії на виконання спірної угоди, а це у свою чергу,

ґрунтується на матеріалах справи, а саме, ОСОБА_10, внесла до статутного фонду

Відповідача 11 кошти в сумі 2950 грн., а останнє в свою чергу повернуло 50%

внеску у статутний фонд Позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Попередні судові інстанції повинні були встановити чи відбулося наступне

схвалення спірної угоди з боку обох сторін, що робить цю угоду дійсною з

моменту її укладення. При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги

наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та

у відповідності до законодавства, вирішити спір.       

          Ухвалою Господарського суду м. Києва

від 05.10.07р. справа №2-143/06 була прийнята до розгляду, вказаній справі був

присвоєний номер 2-143/06-38/341, розгляд справи був призначений на 31.10.07р.

          Ухвалою Верховного суду України від

08.11.07р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду

постанови Вищого господарського суду України від 18.09.07р. у справі №2-143/06.   

Ухвалою

Господарського суду України від 17.12.07р. розгляд справи був призначений на

27.12.07р. Цією ж ухвалою сторони було зобов'язано подати суду документи

вказані в цій ухвалі. 

          Ухвалою від 27.12.07р. розгляд справи

був відкладений на 29.01.08р., у зв'язку з неявкою представників Відповідачів

1-6, 8, 9, Третіх осіб 1, 3, 4 та неподанням сторонами витребуваних документів.

Ухвалою від 29.01.08р. розгляд справи був відкладений на 12.02.08р.

          Судом заслухані пояснення присутніх

представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті

дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно

до п.5.1. статуту Позивача, затвердженого протоколом зборів учасників №20 від

09.01.1998р., вищим органом управління товариства є збори учасників. Вони

складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно

до п.5.3, 5.3.1., 5.3.9. статуту Позивача до виключної компетенції загальних

зборів належить прийняття статуту і внесення до нього змін і доповнень,

затвердження угод на суму понад дві тисячі гривень. Збори учасників вважаються

повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як

60% голосів, а з питань, які потребують одностайності всі учасники.

Відповідно

до п.5.4. статуту Позивача виконавчим органом товариства є директор товариства,

який призначається загальними зборами учасників з їх числа або наймається на

роботу за контрактом. За рішенням загальних зборів виконавчі функції можуть

бути покладені на колегіальний орган Дирекцію товариства на чолі з директором.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім віднесених до

виключної компетенції зборів учасників. Директор підзвітний зборам учасників і

організує виконання їх рішень. Директор не має прийняти рішення, обов'язкові

для учасників товариства. Директор діє від імені товариства без доручення в

межах, встановлених даним статутом і установчою угодою.

08.12.2003р.

відбулись загальні збори учасників Відповідача 11 з наступним порядком денним:

1. Введення до складу учасників Відповідача 11 Відповідача 10 та Третьої особи

3. 2.Виведення зі складу учасників Відповідача 11 Позивача на підставі поданої

заяви. 3. Про перерозподіл часток учасників у статутному фонді товариства,

приведення у відповідність з законодавством установчих документів товариства і

затвердження нової редакції установчого договору про продовження діяльності

товариства та змін до нової редакції статуту товариства. Вказані збори були

оформлені відповідним протоколом №5.

Відповідно

до вказаного протоколу було постановлено наступне: 1. Ввести до складу

учасників Відповідача 11 ОСОБА_10 таОСОБА_12 2. Вивести зі складу учасників

Відповідача 11 Позивача на підставі поданої заяви. 3 Розподілити частки

учасників у статутному фонді товариства таким чином: ОСОБА_2 -472,00 грн., що

становить 4% статутного фонду ОСОБА_3 -944,00 грн., що становить 8% статутного

фонду; ОСОБА_1 -1180,00 грн., що становить 10% статутного фонду; ОСОБА_4-472,00

грн., що становить 4% статутного фонду; ОСОБА_5 -472,00 грн., що становить 4%

статутного фонду; ОСОБА_6 -472,00 грн., що становить 4% статутного фонду;

ОСОБА_7. -708,00 грн., що становить 6% статутного фонду; ОСОБА_9 -472,00 грн.

статутного фонду; ОСОБА_10 - 2950,00 грн., що становить 25% статутного

фонду;ОСОБА_12-2950,00 грн., що становить 25% статутного фонду.                     

Привести

у відповідність із законодавством установчі документи і затвердити нову

редакцію установчого договору про продовження діяльності товариства та зміни до

нової редакції статуту товариства. 

Відповідно

до прибуткового касового ордеру від 29.04.04р. від Відповідача 10 прийнято

внесок до статутного фонду Відповідача 11 в розмірі 2950,00 грн., що

підтверджується підписами головного бухгалтера та касира Відповідача 11 на

вказаному ордері. 

01.06.04р.

Відповідач 11 згідно з платіжним дорученням №4053 сплатив Позивача 5900,00

грн., як повернення 50% внеску у статутний фонд Відповідача 11 згідно з

установчим договором від 08.12.2003р.

Оцінюючи

подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин

справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд

вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно

до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав

чинності 1 січня 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних

відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

Як

вбачається з матеріалів справи, спірні відносини з відступлення частки, яка

належала Позивачу в статутному фонді Відповідача 11, а також внесення змін до

статуту Відповідача 11 виникли та припинились в грудні 2003 року, тобто до

набрання Цивільним кодексом України чинності (01.01.2004р.), тому до вказаних

правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР. 

Згідно

з ст.41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і

організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Відповідно

до ч.1 ст.48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не

відповідає вимогам закону.

Відповідно

до ст.29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних

прав та приймає на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють в межах

прав, що надаються їм за законом або статутом.

Згідно

з п.5.3, 5.3.9. статуту Позивача до виключної компетенції загальних зборів

належить затвердження угод на суму понад дві тисячі гривень. За п.5.4. статуту

Позивача виконавчим органом товариства є директор товариства, який вирішує усі

питання діяльності товариства, крім віднесених до виключної компетенції зборів

учасників.

Відповідно

до ч.3 ст.62 Цивільного кодексу України Української РСР представник не може

укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе

особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Як

встановлено судом 08.12.2003р. відбулись загальні збори учасників Відповідача

11, оформлені протоколом №5, на яких були прийняті рішення: Ввести до складу

учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Сяйво»ОСОБА_10

таОСОБА_12Вивести зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю

«Книгарня «Сяйво»Товариство з обмеженою відповідальністю «Орфей-І»на підставі

поданої заяви. Розподілити частки учасників у статутному фонді товариства таким

чином: ОСОБА_2 -472,00 грн., що становить 4% статутного фонду ОСОБА_3 -944,00

грн., що становить 8% статутного фонду; ОСОБА_1 -1180,00 грн., що становить 10%

статутного фонду; ОСОБА_5-472,00 грн., що становить 4% статутного фонду;

ОСОБА_5 -472,00 грн., що становить 4% статутного фонду; ОСОБА_6 - 472,00 грн.,

що становить 4% статутного фонду; ОСОБА_7. -708,00 грн., що становить 6%

статутного фонду; ОСОБА_9 -472,00 грн. статутного фонду; ОСОБА_10 -2950,00

грн., що становить 25% статутного фонду;ОСОБА_12-2950,00 грн., що становить 25%

статутного фонду.

Підставою

для виведення зі складу учасників Відповідача 11 Позивача та розподіл частки

останнього між Відповідачем 10 та Третьою особою 3 (директором Позивача) було

відступлення Позивачем належної йому частки в статутному фонді Відповідача 11

(50%) на користь Відповідача 10 та Третьої особи 3. Вартість угоди з

відступлення належної Позивачу частки в статутному фонді Відповідача 11, яка

була отримана Відповідачем 10 та Третьою особою 3 (директором Позивача) складає

5900,00 грн. (по 2950,00 грн. кожній особі), що значно перевищує вартість угод

(2000,00 грн.), які можуть бути укладені директором Позивача без рішення

загальних зборів Позивача. Отже, спірні угоди були укладені директором Позивача

з перевищенням наданих йому повноважень, що суперечить ст.29 Цивільного кодексу

Української РСР та п.5.3.9. статуту Позивача.

Також,

з наведеного вбачається, що директор Позивача, діючи як представник Позивача з

перевищенням наданих йому повноважень, вчинив угоду у відношенні себе особисто

в частині відчуження належної Позивачу частки в статутному фонді Відповідача 11

на користь себе самого, що суперечить ч.3 ст.62 Цивільного кодексу Української

РСР.

Враховуючи

викладене суд вважає, що угоди про відчуження частки Позивача в статутному

фонді Відповідача 11 на користь Відповідача 10 та Третьої особи 3 (директора

Позивача) відповідно до ст.48 Цивільного кодексу Української РСР підлягають

визнанню недійсними з підстав їх суперечності ст.29, ч.3 ст.62 Цивільного

кодексу Української РСР та п.5.3.9. статуту Позивача.  

Згідно

з ч.2 ст.4 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи

повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності,

склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та

порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків,

склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень,

включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів,

порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і

реорганізації товариства.

Відповідно

до ч.1 ст.51 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи

товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4

цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників,

розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Як

встановлено судом 08.12.2003р. відбулись загальні збори учасників Відповідача

11, оформлені протоколом №5, на яких були прийняті рішення, в тому числі в

зв'язку зі зміною учасників Відповідача 11 привести у відповідність з

законодавством установчі документи і затвердити нову редакцію установчого

договору про продовження діяльності товариства та зміни до нової редакції

статуту товариства. 

Як

вбачається з матеріалів справи, 24.12.2003 року Третьою особою 1 були

зареєстровано зміни до нової редакції статуту та договору продовження

діяльності Відповідача 11.

Як

встановлено судом, угоди про відчуження частки Позивача в статутному фонді

Відповідача 11 на користь Відповідача 10 та Третьої особи 3 є недійсними, тому

внесення змін до нової редакції статуту та затвердження нової редакції

установчого договору про продовження діяльності Відповідача 11, в яких

відсутній Позивач як учасник товариства, були прийняті Відповідачем 11 також з

порушенням вказаних вище норм Закону України «Про господарські товариства», що

є підставою для визнання їх недійсними, та задоволення позову в цій частині

позовних вимог.

Судом

не можуть бути задоволені вимоги Позивача про: зобов'язання Відповідача 11

поновити Позивача у складі учасників Відповідача 11 з часткою 50% статутного

фонду Відповідача 11 протягом  трьох днів

з моменту набрання рішенням суду законної сили; зобов'язання Відповідача 11

здійснити всі дії, необхідні для скасування реєстрації змін до статуту та нової

редакції установчого договору про продовження діяльності Відповідача 11,

зареєстрованих 24.12.2003р. Шевченківською районною в м. Києві державною

адміністрацією -в Шевченківській районній в м. києві державній адміністрації,

органах статистики та державної податкової адміністрації, а також у  всіх відповідних фондах -протягом трьох днів

з моменту набрання рішенням суду законної сили; зобов'язання Шевченківської

районної в м. Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін

до статуту та нову редакцію установчого договору про продовження діяльності

Відповідача 11, які було зареєстровано 24.12.2003р. Шевченківською районною в

м. Києві державною адміністрацією -протягом трьох днів з моменту набрання

рішенням суду законної сили, з наступних підстав.

Відповідно

до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців»у разі постановлення судового рішення щодо скасування

рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу

про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання

повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи

суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному

реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної

реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор

у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення

щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної

особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної

реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не

встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики,

державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального

страхування про внесення такого запису.     

З

наведеної норми вбачається, що повноваження по скасуванню державної реєстрації

змін до установчих документів Відповідача 11, і тим самим поновленню Позивача у

складі   учасників Відповідача 11, надані

державному реєстратору Третьої особи 1, а не Відповідачу 11. Такі повноваження

виникають у державного реєстратора в день отримання рішення суду, яке набрало

законної сили, про визнання недійсним рішень загальних зборів акціонерів

Відповідача 11 та/або визнання недійсними змін до установчих документів

Відповідача 11. Такі повноваження мають бути виконані державним реєстратором на

протязі 2 робочих днів з дня отримання відповідного рішення суду з наступним

повідомленням органів статистики, державної податкової служби, пенсійного фонду

України, фондів соціального страхування.     

За

наведених правових норм вбачається, що обов'язки зі скасування державної

реєстрації змін до статуту та нової редакції установчого договору про

продовження діяльності ТОВ «Книгарня «Сяйво», зареєстрованих 24.12.2003р.

виникають у державного реєстратора Третьої особи 1, а не у Відповідача 11.

Проте, на даний час ці обов'язки у державного реєстратора не виникли, оскільки

відповідне рішення суду ще не набрало законної сили, тому у діях Відповідача 11

та Третьої особи 1 спірна бездіяльність відсутня, що є підставою для відмови

Позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог.

Судом

не можуть бути задоволені вимоги Позивача про відновлення дії статуту та

установчого договору ТОВ «Книгарня «Сяйво», які було затверджено протоколом

загальних зборів учасників ТОВ «Книгарня «Сяйво»№10 від 21.03.2001р. та

зареєстровано Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією

02.04.2001р., з наступних підстав.

Відповідно

до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за

захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)

відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання

обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)

відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення,

дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд

може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений

договором або законом. 

Згідно

з ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та

споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні

інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або

відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що

суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта

господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з

підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення

прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що

порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання

обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій; застосування

адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення

господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже,

вказаними вище правовими нормами передбачений чіткий перелік способів захисту

прав, з якими особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав

або законних інтересів. Також, вказаними нормами права передбачено, що суд може

захистити порушене право іншим способом, якщо такий спосіб встановлений

договором або законом. При цьому, такого способу захисту права, як відновлення

судом дії статуту і установчого договору товариства, зазначені норми ст.16

Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України не

передбачають.

За

вказаних обставин суд вважає, що вказана позовна вимога Позивача не ґрунтуються

на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови Позивачу у

задоволенні позову в цій частині.

Судом

не можуть бути прийняті до уваги заперечення Відповідачів з посиланням на ст.63

Цивільного кодексу Української РСР, що Позивач вчинив дії на схвалення угод,

укладених від його імені директором Позивача, тому дані угоди є дійсними та

створюють цивільні права і обов'язки для Позивача, оскільки Відповідач 10 вніс

кошти до статутного фонду Відповідача 11, а Відповідач 11 повернув ці кошти

Позивачу.  

Як

встановлено судом, згідно з прибутковим касовим ордером від 29.04.04р. від

Відповідача 10 прийнятий внесок до статутного фонду Відповідача 11 в розмірі

2950,00 грн., що підтверджується підписами головного бухгалтера та касира

Відповідача 11 на вказаному ордері. 01.06.04р. Відповідач 11 згідно з платіжним

дорученням №4053 сплатив Позивачу 5900,00 грн. з призначенням платежу -

повернення 50% внеску у статутний фонд Відповідача 11 згідно установчого

договору від 08.12.2003р.

Вказані

обставини свідчать про вчинення певних дій на виконання спірних угод з боку

Відповідача 10 та Відповідача 11 у вигляді сплати коштів, проте з боку

Позивача, від імені якого були ці угоди вчинені директором Позивача з

перевищенням наданих йому повноважень, будь-яких дій щодо схвалення вказаних

угод не вчинювалось. На підтвердження іншого, Відповідачами та Третіми особами

не подано суду будь-яких доказів.

Таким

чином, схвалення Позивачем спірних угод не відбулось, тому вказані угоди,

укладені директором Позивача з перевищенням повноважень не є дійсними, та не

створюють, не змінюють і не припиняють цивільні права та обов'язки для

Позивача.

Враховуючи

вищенаведене та керуючись ст.1, 4, 21, 33, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського

процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва 

В И Р І Ш И В: 

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Визнати недійсними угоди з відступлення частки (50%), яка належала Товариству з

обмеженою відповідальністю «Орфей-І»(м. Київ, вул. Боричів узвіз, 13; код

19263239) у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня

«Сяйво»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 6; код 21616627) на користь

ОСОБА_10 (25%) та ОСОБА_12 (25%).

3.

Визнати недійсними зміни до статуту та нову редакцію установчого договору про

продовження діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня

«Сяйво»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 6; код 21616627), затверджені

загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Сяйво»від

08.12.2003р. та зареєстровані 24.12.2003р. Шевченківською районною в м. Києві

державною адміністрацією.

4. В

іншій частині у позові відмовити.

5.  Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Книгарня «Сяйво»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 6;

код 21616627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орфей-І»(м.

Київ, вул. Боричів узвіз, 13; код 19263239) державне мито в сумі 8 (вісім) грн.

50 коп.

Суддя                                                                               

Ю.Л. Власов

          Рішення підписане 04.03.2008р.