Постанова

від 27.01.2009 по справі 2-143/06-38/341

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 27 січня 2009 р.                                                                                   

№

2-143/06-38/341 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова

О.В. -головуючого Полянського А.Г., Фролової Г.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

 ОСОБА_1

на

рішення

Господарського

суду міста Києва від 12.02.2008 року

у

справі

№

2-143/06-38/341 Господарського суду міста Києва

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Орфей-1"

до

1.          ОСОБА_2, 2.          ОСОБА_3, 3.          ОСОБА_4, 4.          ОСОБА_5, 5.          ОСОБА_6, 6.          ОСОБА_7, 7.          ОСОБА_8, 8.          ОСОБА_9, 9.          ОСОБА_10, 10.          ОСОБА_11, 11.          Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво"

треті

особи:

1.          Шевченківська районна у м. Києві

державна адміністрація, 2.         

ОСОБА_1, 3.          ОСОБА_13,

4.          ОСОБА_14

про

визнання

договору розірваним та стягнення 542532,29 грн.

за

участю представників сторін:

позивача:

ОСОБА_18.

-дов. від 16.11.2007 року,

відповідачів

та третіх осіб 1, 3, 4:

не

з'явилися,

третьої

особи 2:

ОСОБА_15.

-дов. від 09.04.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду міста Києва  від

12.02.2008 року (суддя Власов Ю.Л.) у справі № 2-143/06-38/341 позов задоволено

частково.

Визнано

недійсними угоди з відчуження частки (50%), яка належала Товариству з обмеженою

відповідальністю "Орфей-1" у статутному фонді Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво" на користь ОСОБА_11 (25%) та

ОСОБА_17(25%).

Визнано

недійсними зміни до статуту та нову редакцію установлено договору про

продовження діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво", затверджені загальними зборами Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво"від 08.12.2003 року та

зареєстровані 24.12.2003 року Шевченківською районною в м. Києві державною

адміністрацією.

В іншій

частині у позові відмовлено.

Стягнуто

з Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво" на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей-1" державне

мито в сумі 8,50 грн.

Не

погоджуючись з постановою ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення

Господарського суду міста Києва  від

12.02.2008 року у справі № 2-143/06-38/341, в якій просить рішення у справі

скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову за

безпідставністю позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про

неправильне застосування  норм

матеріального і процесуального права.

Відзиви

на касаційну скаргу не надані.

Представники

відповідачів та третіх осіб 1, 3, 4 в судове засідання 27.01.2009 року не

з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені

заздалегідь належним чином.

19.01.2009

року від Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації надійшло

клопотання розглядати справу без участі їх представника.

Оскільки

ухвалами Вищого господарського суду України явка представників сторін

обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не

витребовувались,  а також з урахуванням

особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених статтею

1117 Господарського процесуального кодексу України та вимог статті

69 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що

неявка представників відповідачів та третіх осіб 1, 3, 4 не перешкоджає

розгляду скарги.

Заслухавши

доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи

2, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи, на

предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх

встановлення в рішенні, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія

суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно

статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський 

суд  України переглядає за

касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та  постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються

вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно

до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді,

коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -

на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних

засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна

частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення

для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких

суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і

відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Як

встановлено судом першої інстанції 08.12.2003 року відбулися загальні збори

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво" з наступним порядком денним: 1. Введення до складу учасників

Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво"

ОСОБА_11 та ОСОБА_13. 2. Вивести зі складу учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво" Товариство з обмеженою

відповідальністю "Орфей-1" на підставі поданої заяви. 3. Про

перерозподіл часток учасників у статутному фонді товариства, приведення у

відповідність з законодавством установчих документів товариства і затвердження

нової редакції установчого договору про продовження діяльності товариства та

змін до нової редакції статуту  товариства.

Вказані збори були оформлені протоколом № 5.

Відповідно

до вказаного протоколу було вирішено: Ввести до складу учасників Товариства з

обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво" ОСОБА_11та

ОСОБА_13. 2. Вивести  зі складу учасників   Товариства з обмеженою відповідальністю

"Книгарня "Сяйво" Товариство з обмеженою відповідальністю

"Орфей-1" на підставі поданої заяви. 3. Розподілити частки учасників

у статутному фонді товариства таким чином: ОСОБА_3. -472,00грн., що становить

4% статутного фонду, ОСОБА_4. 944,00 грн., що становить 8% статутного фонду,

ОСОБА_2 -1180,00 грн., що становить 10% статутного фонду; ОСОБА_5. -472,00

грн., що становить 4% статутного фонду, ОСОБА_6. -472,00 грн., що становить 4%

статутного фонду, ОСОБА_7. - -472,00 грн., що становить 4% статутного фонду,

ОСОБА_8. -708,00 грн., що становить 6% статутного фонду, ОСОБА_9. - -472,00

грн., що становить 4% статутного фонду, ОСОБА_16-2950,00 грн., що становить 25%

статутного фонду; ОСОБА_17. - 2950,00 грн., що становить 25% статутного фонду.

Привести у відповідність із законодавством установчі документи і затвердити

нову редакцію установчого договору про продовження діяльності товариства та

зміни до нової редакції статуту товариства.

Судом

також встановлено, що відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.04.2004

року від  ОСОБА_11 прийнято внесок до

статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво" в розмірі 2950,00 грн.

01.06.2004

року Товариство з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво"

згідно платіжного доручення № 4053 від 

перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Орфей-1"

5900,00 грн., як повернення 50% внеску у статутний фонд Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво"згідно з установчим договором

від 08.12.2003 року.

Відповідно

до статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і

організацій, спрямовані  на встановлення,

зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно

із частиною 1 статті 48 вказаного вище кодексу недійсною є та угода, що  не  відповідає 

вимогам   закону.

Юридична

особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої

органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням)

(стаття 29 Цивільного кодексу УРСР).

Відповідно

до пунктів 5.3, 5.3.9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю

"Орфей-1" до виключної компетенції загальних зборів належить

затвердження угод на суму понад дві тисячі гривень. Виконавчим органом

товариства є директор товариства, який вирішує усі питання діяльності

товариства, крім віднесених до виключної компетенції зборів учасників (пункт

5.4 Статуту).

Частиною

3 статті 62 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що представник не може

укладати угоди від імені особи,  яку  він представляє, ні у відношенні себе особисто,

ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Як

було зазначено вище, 08.12.2003 року відбулися загальні збори учасників

Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво", про

що було складено протокол № 5, на якому були прийняті відповідні рішення.

При

цьому, судом першої інстанції відзначено, що підставою для виведення зі складу

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво" Товариство з обмеженою відповідальністю "Орфей-1"  та розподіл частки останнього між ОСОБА_16та

ОСОБА_17(директор позивача) було відступлення позивачем належної йому частки в

статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво" (50%) на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_13, тобто самому собі.

Вартість

угоди з відступлення належної позивачу частки в статутному фонді Товариства з

обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво", яка була отримана

ОСОБА_16та ОСОБА_17складає 5900,00 грн. (по 2950,00 грн. кожній особі), що

значно перевищує вартість угод (2000,00 грн.), які можуть бути укладені

директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей-1".

За

таких обставин, суд першої інстанції правомірно відзначив, що спірні угоди були

укладені директором позивача з перевищенням наданих йому повноважень, що

суперечить статті 29 Цивільного кодексу Української РСР та пункту 5.3.9 статуту

Позивача.

Крім

того, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей-1",

діючий як представник позивача з перевищенням наданих йому повноважень, вчинив

угоду у відношенні себе особисто в частині відчуження належної позивачу частки

в статутному фонді  на користь себе

самого, що суперечить частині 3 статті 62 Цивільного кодексу Української РСР.

За

таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що угоди

про відчуження частки Товариства з обмеженою відповідальністю

"Орфей-1" в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю

"Книгарня "Сяйво" на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_13 відповідно до

статті 48 Цивільного кодексу Української РСР підлягають визнанню недійсними з

підстав їх суперечності статті 29, 

частині 3 статті 62 Цивільного кодексу Української РСР та пункту 5.3.9

статуту Позивача.

Відповідно

до частини 2 статті 4 Закону України "Про господарські

товариства"  установчі документи

повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності,

склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та

порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків

та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними

рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість

голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і

реорганізації товариства.

Установчі

документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених

у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з

учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів (частина 1 статті 51

вказаного вище Закону).

Судом

першої інстанції встановлено, що 24.12.2003 року Шевченківською районною у м.

Києві державною адміністрацією зареєстровано зміни до нової редакції статуту та

установленого договору про продовження діяльності Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво".

Однак,

врахувавши те, що угоди про відчуження частки Товариства з обмеженою

відповідальністю "Орфей-1" в статутному фонді Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво" на користь ОСОБА_11 та

ОСОБА_13 є недійсними, дійшов висновку, що внесення змін до нової редакції статуту

та затвердження нової редакції установленого договору про продовження

діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво", були прийняті також з порушенням зазначених вище норм Закону

України "Про господарські товариства", що є підставою для визнання їх

недійсними.

Відповідно

до статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців" у разі постановлення судового рішення щодо

скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого

ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про

визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів

юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає

його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо

скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної

особи.  Дата надходження відповідного

судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний

реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження

судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих

документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо

скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи,

якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи

статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів

соціального страхування про внесення такого запису.

Отже,

повноваження по скасуванню державної реєстрації змін до установчих документів

Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво", і,

тим самим, поновлення Товариства з обмеженою відповідальністю

"Орфей-1" у складі Товариства з обмеженою відповідальністю

"Книгарня "Сяйво", надані державному реєстратору Шевченківській

районній у м. Києві державній адміністрації.

Такі

повноваження виникають у державного реєстратора в день отримання рішення суду,

яке набрало законної сили, про визнання недійсним рішень загальних зборів акціонерів

Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво" та/або

визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво".

За

таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов

правомірного висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про

зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво" поновити Товариство з обмеженою відповідальністю

"Орфей-1" у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю

"Книгарня "Сяйво" з часткою 50% статутного фонду останнього

протягом трьох днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;

зобов'язання  Товариства з обмеженою

відповідальністю "Книгарня "Сяйво" здійснити всі дії, необхідні

для скасування реєстрації змін до статуту та нової редакції установчого

договору про продовження діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю

"Книгарня "Сяйво" зареєстрованих 24.12.2003 року Шевченківською

районною в м. Києві державною адміністрацією -в Шевченківській районній в м.

Києві державній адміністрації, органах статистики та державної податкової

адміністрації, а також у всіх відповідних фондах -протягом трьох днів з моменту

набрання рішенням суду законної сили; зобов'язання Шевченківської районної в м.

Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до статуту та

нову редакцію установчого договору про продовження діяльності Товариства з

обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво", які було

зареєстровано 24.12.2003 року Шевченківською районною в м. Києві державною

адміністрацією -протягом трьох днів з моменту набрання рішенням суду законної

сили.

Колегія

суддів вважає, що суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що

не підлягають задоволення вимоги позивача в частині  відновлення дії статуту  та установчого договору Товариства з

обмеженою відповідальністю "Книгарня "Сяйво", які було  затверджено протоколом загальних зборів

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня

"Сяйво" №10 від 21.03.2001 року та зареєстровано Шевченківською

районною в м. Києві державною адміністрацією 02.04.2001 року, з огляду на

наступне.

Статтею  16 Цивільного кодексу України передбачено, що

кожна особа має право звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового

права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів

можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка

порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове

виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення

правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової

шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними

рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної

Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і

службових осіб.

Суд

може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений

договором або законом.

Відповідно

до статті 20 Господарського кодексу України держава   забезпечує 

захист  прав  і 

законних  інтересів суб'єктів

господарювання та споживачів.

Кожний

суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних

інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково

недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні

інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними

господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке

існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і

припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими

законом.

Порядок

захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом,

іншими законами.

За

таких обставин, колегія суддів вважає, що 

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач обрав

неналежний спосіб захисту права, оскільки вимоги про відновлення судом дії

статуту і установчого договору товариства не ґрунтуються на нормах чинного

законодавства України.

З

огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про

часткове задоволення позову.

Враховуючи

викладене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийняте у відповідності

з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи

скасування не вбачається.

Відповідно

до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в

судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена 

вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись

статтею 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями       11111, 11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Рішення

Господарського суду міста Києва  від

12.02.2008 року  у справі №

2-143/06-38/341  залишити без змін.

Головуючий                                                                                     

О. Муравйов

Судді                                                                                                  

А.Полянський

                                                                                                        Г.

Фролова