Постанова

від 22.09.2006 по справі 4/144пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/144пн

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

19.09.2006 р.                                                                                       справа №4/144пн

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратьєвої  С.І.

суддівКалантай  М.В., Старовойтової  Г.Я., Судова колегія змінена Розпорядженням      першого заступника голови Донецького  апеляційного господарського суду від  18.09.06р

при секретареві судового засіданняЧерторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:не з"явився,

від відповідача:Лях В.В. - по Дов. №48/05 від 18.09.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецьк

на постанову  господарського суду

Донецької області

від13.07.2006 року

по справі№4/144пн ( суддя Гринько С.Ю.)

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецьк( далі - УПФУ)

доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецьк ( відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування)

прозобов"язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006року УПФУ в Куйбишевському  районі м.Донецька звернулося до господарського суду Донецької області  з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування в Куйбишевському районі м.Донецька вчинити дії щодо включення до акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким  виплачено пенсії по інвалідності  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині неприйнятих сум  сплаченої пенсії по 2 особовим справам, а саме: гр.. Шашенкову О.М. та Мєхтієву Б.А., за період з 01.01.06р. по 31.03.06р. в розмірі 805грн.14коп.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач з посиланням на ст..ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.), Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі –Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ),  акти звірки,  зазначив про те, що витрати УПФУ з виплат пенсій по інвалідності  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яких заподіяно за межами території України, повинні відшкодовуватись Фондом соціального страхування, про те, до теперішнього часу вказана сума не включена до Акту щомісячної звірки витрат особових справ та не відшкодована  Фонду.

В запереченнях на позов відповідач послався на ст..7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.01р. №2272-ІІІ ( далі - Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), відсутність правових підстав для здійснення зазначених відшкодувань УПФУ, так як  у Фонду відсутні особові справи вищеназваних пенсіонерів.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до  п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу,  набув чинності  з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.

01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України  були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв”язку із зазначеним  провадження у справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою господарського суду Донецької області від 13.07.2006р. у справі №4/144пн, ухваленою суддею Гринько С.Ю., позов задоволено повністю. Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонд соціального страхування підписати Акти за  січень, лютий,  березень 2006року звірки витрат по особовим справам потерпілих в частині неприйнятих сум в розмірі 805грн.14коп.

Судовий акт обґрунтований посиланням на  Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”     №1058-ІУ від 09.07.2003р. (далі –Закон України №1058-ІУ від 09.07.2003р.), Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003р. №5-4 та правлінням Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від  04.03.2003р. №4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за №376/7697 (далі –Порядок), в порушення якого відповідачем не приймається до заліку спірна сума.

У апеляційній скарзі поданої до Донецького апеляційного господарського суду відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування просить назване рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, зазначає, що ст..2 Закону України  №1058-ІУ від 09.07.2003р. не містить приписів, згідно яких особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно законодавства СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам, мають право на забезпечення по страхуванню, невірним є висновок суду щодо надання актів спільних перевірок особових справ пенсіонерів, так як  ніяких актів спільних перевірок справ зазначених пенсіонерів не складалось, щомісячно подавались акти звірок витрат по особовим справам. Вважає, що потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими особами в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, отже й не має правових підстав для  здійснення відшкодувань УПФУ витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності, в даному випадку мають діяти норми міжнародних угод, з цього питання діє Угода  про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров”я, які пов”язані з виконанням ними трудових обов”язків від 09.09.94р. ( далі –Угода від 09.09.94р.), яка  не врахована судом.

В запереченнях на апеляційну скаргу №7292/06 від 01.09.06р. проти доводів викладених скаржником, позивач зазначив, що Угода від 13.03.92р.  є обов”язковою для виконання Фондом соціального страхування, на який відповідно до Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р. покладено обов”язок забезпечення усім громадянам прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  посилання  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на Угоду від 09.09.94р. є безпідставним, так як  дана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок каліцтва, а не відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій.

УПФУ не скористалося своїм процесуальним правом на участь його представника  у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.2 ст.189, ст..190 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать повернення поштових повідомлень з відміткою про вручення йому поштових відправлень. Ніяких клопотань та додаткових документів на адресу суду на час розгляду скарги не надійшло. Судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути справу за  наявними в ній  документами відповідно до ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України,  відсутність сторін в судовому засіданні  не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без його  участі.

Представник скаржника в судовому засідання підтримав свої доводи наведені в апеляційній скарзі просить постанову суду попередньої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції, обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що  апеляційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.04р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІУ, який відповідно до ст..5 регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового  державного пенсійного страхування та з 01.04.01р.- Закон України „ Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності №1105-ХІУ від 23.09.99р. згідно із ст..5 якого обов”язковість оплати страхувальником страхових внесків є одним із основних принципів страхування.

Спір між органами цільових страхових фондів виник щодо розрахунків у зв'язку з витрачанням коштів цих фондів відповідно до покладених на них завдань.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ громадянам  Шашенкову О.М. та Мєхтієву Б.А. виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ,  право на отримання відшкодування шкоди встановлено згідно законодавства СРСР, що підтверджується актами про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 ( а.с.7-9, 11-13).

У зв”язку з чим УПФУ вищезазначеним   пенсіонерам виплачена пенсія.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що відповідно до  п.5 Порядку №5-4/4 від 04.03.03р. позивачем та відповідачем були складені Акти щомісячної звірки  витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень,лютий, березень 2006року, які є підставою для визнання розміру зобов”язань Фонду соціального страхування перед Пенсійним фондом щодо відшкодування узгоджених сум.

Як вбачається з тексту Актів, позивач підготував списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2006року на загальну суму 47043грн.46коп. по 231 особам, за лютий 2006року по 229 особам на суму 43817,34грн., за березень 2006року по 221 особі на суму 41708,12грн.

Відповідач в свою чергу перевірив та прийняв до заліку суму витрат, що підлягає відшкодуванню за січень 2006року  по 229 особам на суму 46452грн.35коп., за лютий по 227особам на суму 43548,96грн., за березень по 219 особам на суму 41439,74грн., про що зазначено в тексті Актів. До складу неприйнятих до заліку витрат увійшли виплачені пенсії по інвалідності  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання гр.. Шашенкову О.М. та Мєхтієву Б.А. в розмірі 805грн.14коп.

Список осіб, підстави призначення та виплату пенсії, матеріальної допомоги та їх розмір зазначеним особам не оспорюється відповідачем та доводиться позивачем за матеріалами справи.

За предметом позову не є з”ясування обставин, пов”язаних із правомірностю виплати пенсії та її розміром, у зв”язку із вказаними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України  №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Положеннями підп. "г" п. 1 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ  Фонд соціального страхування  сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування  у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування  ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання   та   пенсій   у   зв'язку   з   втратою   годувальника,   який   помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком від 04.03.2003 року № 5-4/4.

В основу цього механізму   покладено   щомісячне   проведення   органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, та складення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню  (пункт 5). Акти цих звірок   подаються   головним   управлінням   Пенсійного   фонду   України   та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6).  Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного  за  звітним  (пункт  7).  Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Вказані акти є  підставою для визначення зобов'язань Фонду соціального страхування  перед Пенсійним фондом України, обов'язок щодо його оформлення лежить на позивачеві та відповідачеві.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач у апеляційній скарзі посилається на Угоду від 13.03.92р., яка передбачає, що “возмещение вреда, причиненного работнику вследствие трудового увечья, иного повреждения здоровья (в том числе при наступлении потери трудоспособности в результате несчастного случая на производстве, связанного с исполнением работниками трудовых обязанностей, после переезда пострадавшего на территорию другой Стороны), смерти производится работодателем Стороны, законодательство которой распространялось на работника в момент получения увечья, иного повреждения здоровья, смерти”. Такий висновок відповідача є помилковим.

Дія Угоди від 13.03.92р., яка набула чинності для України 06.10.95р., на зазначених пенсіонерів за відомостями та актами не може поширюватись,   так як  Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров”я, смерті. Жодне законодавство країн –учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на даних громадян, оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України  №1105-ХІУ від 23.09.99р., особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконаннм ними трудових обов”язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.

Згідно ст..5 Угоди від 13.03.92р., дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди.

Відповідно  до ст..17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори  України є навід”ємною частиною національного законодавства.  За приписами статті 3 Угоди від 13.03.92р.  усі витрати, пов”язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення, а саме, мова в ній йдеться про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, підтвердженням цього є й дальший зміст ст..3, у якому зазначено, що взаєморозрахунки  між державами не  проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами.

У відповідності до статті 1 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають.

Чинним законодавством України, а саме ст.. 46 Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ  встановлено, що збір і акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування, отже Фонд є належним відповідачем у справі.

Правомірно господарським судом не прийняті до уваги  Угода від 09.09.1994року, оскільки сфера цієї Угоди поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору  ( контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб”єктів підприємницької діяльності.  Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров”я, смерті. Жодне законодавство країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на даних громадян, оскільки  останні отримала  каліцтво в період дії законодавства СРСР.  Крім цього, ця Угода регулює відшкодування шкоди працівникові, а не витрат на призначену пенсію по інвалідності від трудового каліцтва.

Доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов”язку щодо виплати пенсії потерпілому, право якого на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, так як ґрунтуються на Законі.

На час розгляду справи відповідачем не включено до актів щомісячних звірок суми пенсії виплаченої з 01.01.06р. по 31.03.06р. у розмірі 805грн.14коп., яка у встановленому порядку призначена, цю суму Відділенням  УПФУ не  відшкодовано, тому на підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача та  щодо зобов”язання останнього до виконання певних дій  є обґрунтованим.

          За таких обставин справи рішення суду першої інстанції відповідає приписам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205, п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,                                       

                                     У Х В А Л И Л А   :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька  на постанову господарського  суду   Донецької області  від 13.07.2006року у справі №4/144пн залишити без задоволення.                         

Постанову господарського суду Донецької області від 13.07.2006року у справі №4/144пн залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала  виготовлена в повному обсязі 22.09.2006 року.

Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

Судді:           М.В.  Калантай

          Г.Я.  Старовойтова

          Надруковано: 6 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          2 –ДАГС

                                                                                                                                                1- ГСДО

                                                                                                                                                 Громко А.А.