Постанова

від 22.09.2006 по справі 4/121пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/121пн

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

19.09.2006 р.                                                                                       справа №4/121пн

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратьєвої  С.І.

суддівКалантай  М.В., Старовойтової  Г.Я., Судова колегія змінена Розпорядженням      першого заступника голови Донецького  апеляційного господарського суду від  18.09.06р

при секретареві судового засіданняЧерторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Кудінова Т.Ю. - по дов. №23 від  06.07.06р.,

від відповідача:Гонтарева Н.В. - по Дов. №01-20/22 від 19.09.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Червоногвардійському районі м.Макіївки

на постанову господарського суду

Донецької області

від02.08.2006 року

по справі№4/121пн ( суддя Гринько С.Ю.)

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м.Макіївка ( далі УПФУ)

доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м.Макіївка

прозобов"язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006року УПФУ в Червоногвардійському  районі м.Макіївка звернулося до господарського суду Донецької області  з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування в Червоногвардійському районі м.Макіївка вчинити дії щодо підписання акту звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким  виплачено пенсії по інвалідності  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання сум  сплаченої пенсії по п”яти особовим справам, а саме: гр.. Матяшу М.А., Жиглову В.І., Левенець Л.М., Сучковій Л.О., Степанській К.С., які отримали каліцтво відповідно 08.05.1971р., 09.04.1956р., 13.11.1974р., 24.07.1987р., 25.07.1973р., за період з лютого 2002року по березень 2006року  в розмірі 43385грн.82коп.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач з посиланням на ст..10 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ст..ст.21,23 Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі –Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ), ст..7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.01р. №2272-ІІІ ( далі - Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), п.п.2,5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003р. №5-4 та правлінням Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від  04.03.2003р. №4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за №376/7697 (далі –Порядок), акт звірки,  зазначив про те, що витрати УПФУ з виплат пенсій по інвалідності  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яких заподіяно за межами території України, повинні відшкодовуватись Фондом соціального страхування.

В запереченнях на позов відповідач послався на  Угоду про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.) та міжнародні договори про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення з державами колишнього СРСР, зазначає, що розрахунки між Фондами  у вказаній угоді не передбачаються, пенсії по інвалідності з трудового каліцтва виплачуються тією державою, законодавство якої було застосовано до працівника в момент отримання каліцтва, на відсутність правових підстав для здійснення зазначених відшкодувань УПФУ, та на строк позовної давності  передбаченої ст..257 Цивільного кодексу України..

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до  п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу,  набув чинності  з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.

01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України  були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв”язку із зазначеним  провадження у справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою господарського суду Донецької області від 02.08.2006р. у справі №4/121пн, ухваленою суддею Гринько С.Ю., позов задоволено частково. Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонд соціального страхування підписати Акт звірки витрат по особовим справам потерпілих в розмірі  43154грн.13коп. виплачених за період з лютого 2002 року по березень 2006року. В останній частині відмовлено за недоведеністю у зв”язку з уточненням за актом звірки  від 03.07.06р.суми.

Судовий акт обґрунтований посиланням на Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ, Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ, Порядок, в порушення якого відповідачем не приймається до заліку спірна сума.

У апеляційній скарзі поданої до Донецького апеляційного господарського суду відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування просить названий судовий акт господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення про відмову в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме, суд у порушення Постанови  №8-2 від 30.04.02р. зобов”язав вчинити дії по підписанню акту звірки за період з лютого 2002 року по березень 2006року, а не  щомісячні акти, вважає безпідставними  посилання позивача на Угоду від 13.03.92р., так як вона не ратифікована  Верховною Радою України,  крім того, за вказаною угодою розрахунки між Фондами не передбачаються, відшкодування витрат шляхом підписання актів щомісячних звірок  на районному рівні, які виникли до 04.03.03р. нормативно-правовими актами не передбачено, отже  відсутні й будь-які правові підстави для відшкодування Фондом витрат понесених УПФУ.

В запереченнях на апеляційну скаргу №5655/06 від 08.09.06р. проти доводів викладених скаржником, позивач зазначив, що Угода від 13.03.92р.  є обов”язковою для виконання Фондом соціального страхування, на який відповідно до Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р. покладено обов”язок забезпечення усім громадянам прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Представники сторін в судовому засідання висловились на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Вислухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції, обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що  апеляційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір між органами цільових страхових фондів виник щодо розрахунків у зв'язку з витрачанням коштів цих фондів відповідно до покладених на них завдань.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до   Порядку №5-4/4 від 04.03.03р. позивачем та відповідачем був складений Акт звірки  витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за періоди  з лютого 2002 року по березень 2006року, який є підставою для визнання розміру зобов”язань Фонду соціального страхування перед Пенсійним фондом щодо відшкодування узгоджених сум.

Як вбачається з тексту Акту, позивач підготував списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з лютого 2002 року по  березень 2006року на загальну суму 44824грн.44коп. по 241 особам.

Відповідач в свою чергу перевірив та прийняв до заліку суму витрат, що підлягає відшкодуванню за вказаний період у розмірі 42735грн.37коп. по 227 особам, про що зазначено в тексті Акту.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ  гр.. Матяшу М.А., Жиглову В.І., Левенець Л.М., Сучковій Л.О., Степанській К.С., які отримали каліцтво відповідно 08.05.1971р., 09.04.1956р., 13.11.1974р., 24.07.1987р., 25.07.1973р., виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,  право на отримання відшкодування шкоди встановлено згідно законодавства СРСР. У зв”язку з чим вищезазначеним пенсіонерам виплачена пенсія.

В ході розгляду справи, сторони узгодили  загальну суму понесених витрат УПФУ за період з лютого 2002 року по  березень 2006року по 5-и особовим справам  пенсіонерів, яка становить  43154грн.13коп. Однак відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування не прийняті до заліку виплачені пенсії УПФУ за списками осіб, за тим, що вони всі отримали каліцтво у державах колишнього СРСР.

Список осіб, підстави призначення та виплату пенсії, матеріальної допомоги та їх розмір зазначеним особам не оспорюється відповідачем та доводиться позивачем за матеріалами справи.

За предметом позову не є з”ясування обставин, пов”язаних із правомірностю виплати пенсії та її розміром, у зв”язку із вказаними обставинами.

З 01.01.04р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІУ, який відповідно до ст..5 регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового  державного пенсійного страхування та з 01.04.01р.- Закон України №1105-ХІУ від 23.09.99р. згідно із ст..5 якого обов”язковість оплати страхувальником страхових внесків є одним із основних принципів страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України  №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Положеннями підп. "г" п. 1 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України   №2272-ІІІ від 22.02.01р.Фонд соціального страхування  сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання   та   пенсій   у   зв'язку   з   втратою   годувальника,   який   помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком.   

В основу цього механізму   покладено   щомісячне   проведення   органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, та складення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню  (пункт 5). Акти цих звірок   подаються   головним   управлінням   Пенсійного   фонду   України   та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6).  Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного  за  звітним  (пункт  7).  

Вказані акти є  підставою для визначення зобов'язань Фонду соціального страхування  перед ПФУ, обов'язок щодо його оформлення лежить на позивачеві та відповідачеві.

Судова колегія вважає, що хоч і передбачено Порядком складання щомісячних актів звірок, а позивачем наданий  один акт за весь період виплачених пенсій з лютого 2002 року по березень 2006 року по п”яти особовим справам, це порушення не є  підставою для відмови УПФУ в його заявлених вимогах по предмету спору.

Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо обов”язку підписати акт  звірки на відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій, особам, що отримали каліцтво в період дії законодавства  СРСР.

Згідно ст.. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, -  пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст..81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами  Пенсійного фонду України.

З часу прийняття Закону України   №2272-ІІІ від 22.02.01р., яким передбачено обов”язок  Фонду соціального страхування проводити відшкодування ПФУ, до набрання чинності Порядком ( до 16.05.03р.) законодавчо не було врегульовано питання проведення розрахунків між названими органами. Пунктом 3 вказаної постанови доручено ПФУ та Фонду соціального страхування розробити механізм узгодження витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або  професійного захворювання та пенсій у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання з 01.04.01р. до введення в дію зазначеного порядку, а також провести відповідні розрахунки з відшкодування вказаних витрат.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України  №1105-ХІУ від 23.09.99р., особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконанням ними трудових обов”язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.

Стаття 1 Угоди від 13.03.92р., яка підписана сторонами 1992року встановлює, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають. При цьому, усі витрати, пов”язані  із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає пенсійне забезпечення ( ст..3).

Крім того,  ст..5  вказаної Угоди, передбачає, що дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди. Взаєморозрахунки  між державами не  проводяться, якщо інше не  передбачено двосторонніми угодами.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість  застосування до даних правовідносин Угоду від 13.03.92р., так як вона не ратифікована  Верховною Радою України.

Відповідно  до ст..17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори  України є навід”ємною частиною національного законодавства.  

Стаття 2 вищевказаного Закону передбачає обов”язкові види договорів, які підлягають обов”язковій ратифікації. Угода від 13.03.92р не входить до переліку обов”язкових договорів, що підлягають ратифікації, та й сама Угода не передбачає процедури надання згоди  Україною на обов”язковійсть цієї  Угоди на території держави,  набирає чинності з моменту підписання ( ст..” Угоди).

Доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов”язку щодо виплати пенсії потерпілому, право якого на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, так як ґрунтуються на Законі.

Господарський суд правомірно не прийняв до уваги в якості заперечення на  позов посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України стосовно пропущення строку позовної давності, , так як наведені відносини є публічно-правовими, врегульовані спеціальним законодавством з питань загальнообов»язкового страхування, а відтак відповідно до правил Конкуренції норм права переважному застосуванню підлягають норми спеціального законодавства. На ці правовідносини не можуть розповсюджуватись норми цивільного законодавства, на які робив посилання відповідача щодо застосування строку позовної давності. На дані правовідносини строк  позовної давності не розповсюджується.

На час розгляду справи відповідачем не включено до акту  звірки суми пенсії виплаченої з лютого 2002рокур. по березень 2006р. у розмірі 43154грн.13коп. за актом від 03.07.06р. ( а.с.55-56), яка у встановленому порядку призначена, цю суму Відділенням  УПФУ не  відшкодовано, тому на підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача та  щодо зобов”язання останнього до виконання певних дій  є обґрунтованим.

          За таких обставин справи рішення суду першої інстанції відповідає приписам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205, п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,                                       

                                     У Х В А Л И Л А   :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївка  на постанову господарського  суду   Донецької області  від 02.08.2006року у справі №4/121пн залишити без задоволення.                         

Постанову господарського суду Донецької області від 02.08.2006року у справі №4/121пн залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала  виготовлена в повному обсязі 22.09.2006 року.

Головуючий:                                                                                                      С.І.  Кондратьєва

Судді:           М.В.  Калантай

          Г.Я.  Старовойтова

          Надруковано:  6 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          2 –ДАГС

                                                                                                                                                1- ГСДО

                                                                                                                                                 Громко А.А.