Постанова

від 21.09.2006 по справі 02/135-64а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02/135-64А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

21.09.06                                                                                           Справа  № 02/135-64А

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

Судді-доповідача                                     Л.Л.Давид

судді                                                           Х.В.Мурської

судді                                                           Д.Ф.Новосад

при секретарі                                           В.Т. Мазурській                                                                     

розглянувши матеріали апеляційної скарги Волинської аграрно-промислової біржі за вих. № 14/08 від 14.08.2006 року

на постанову  Господарського суду Волинської області від 11.07.2006 року

у справі №  02/135-64А

за позовом  Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк, Волинська область

до відповідача Волинської аграрно-промислової біржі, м. Луцьк, Волинська область   

про стягнення 2 106,25  грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році

за участю представників сторін:

від позивача: не з”явились;

від відповідача: Трошков О.О. –представник (доручення б/н від 20.09.2006 року);

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 11.07.2006 року у справі № 02/135-64А (суддя –Костюк С.В., при секретарі судового засідання –Сур”як О.Г.) задоволено позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк, Волинська область (надалі –Позивач) до Волинської аграрно-промислової біржі, м. Луцьк, Волинська область (надалі –Відповідач) про стягнення 2 106,25 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.

При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач не виконав вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив одного робочого місця для працевлаштування інваліда, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця.

Відповідач –Волинська аграрно-промислова біржа, не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу ( вих. № 14/08 від  14.08.2006 року) , в якій покликається на те , що оскаржувана постанова винесена з невірним застосуванням судом норм матеріального права та неповним дослідженням матеріалів та обставин  справи, а саме: судом винесено постанову без участі представника Відповідача, чим порушено права останнього на судовий захист. Крім цього, скаржник стверджує, що ним виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів , який передбачений  ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (із  змінами і доповненнями), оскільки з липня 2003 р. по лютий 2006 р. в організації працював голова біржового комітету Трошков О.О., який є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою серії ЛВА –1 № 244063 від 01.05.2005 р., що не досліджено і не враховано судом. Відповідно до цього, скаржник стверджує, що ним робоче місце створено відповідно до норм чинного законодавства і стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 2106,25 грн.  є  неправомірним.

Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови  Господарського суду Волинської області.

Позивач у заперечені на апеляційну скаргу (за вих. № 17/1015-2 від 18.09.2006 р.) заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає такі безпідставними, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін апеляційну скаргу -  без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що документів, які б свідчили про те, що Трошков О.О. працював протягом 2005 року на підприємстві і чи відносився він до середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, яка визначена відповідно до п.п. 3.3.1 –3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, суду першої інстанції не подано. Провести перевірку достовірності наданої інформації представники Фонду не мають змоги, оскільки дане підприємство, як вказує скаржник,  за зазначеною адресою не знаходиться. У запереченні Позивач вказує, що розгляд справи проводити в порядку письмового провадження без участі представника Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представника Відповідача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність  постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон)  -  для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).

Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.

За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.  

Відповідно до поданого Волинською аграрно –промисловою біржою  звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 8 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –0 осіб, при нормативі встановленому в 1 особу (а.с.4). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Згідно з вищенаведеним, на думку скаржника,  Відповідач  зобов”язаний сплати 2 106,25   грн.  адміністративно –господарських санкцій за одне  нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.

Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, в них наявний лист Луцького міського центру зайнятості за вих.. № 1187/05-06 від 16.05.2006 року (а.с.12-14) з якого вбачається , що Відповідач не повідомляв останнього про створення ( пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

До матеріалів апеляційної скарги скаржником подано докази того, що ним працевлаштовано одного інваліда, в зв”язку з чим ним не порушено ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме, наказом № 1-К від 14.07.2003 року Трошков О.О. призначений головою біржового комітету (а.с.29). Відповідно до довідки № 244063 серії ЛВА –1 , Трошков О.О. є інвалідом ІІІ групи, інвалідність встановлена до 2007 року (а.с.27). Наказом від 01.02.2006 року № 23-К Трошков О.О. звільнений з посади голови біржового комітету  (а.с.30).

Крім цього, представником а апеляційній інстанції був сам Трошков О.О., який зазначив, що він дійсно з 2003 року по 01.02.2006 р. працював у Волинській аграрно-промисловій біржі і є інвалідом ІІІ  групи.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів не обґрунтовано застосовано штрафні санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда, оскільки Відповідач створив таке місце і ввів його в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда ІІІ групи.   

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність постанови Господарського суду Волинської  області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, п.6,7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС  України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Волинської аграрно-промислової біржі –задоволити.

2.Постанову Господарського суду Волинської області від 11.07.2006 року у справі № 02/135-64А - скасувати.

3.В позові Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Луцьк до Волинської аграрно-промислової біржі, м. Луцьк  про стягнення 2106,25 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році –відмовити.

4.Постанова  може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.

5.Справу № 02/135-64А  повернути Господарському суду Волинської   області .

Суддя-доповідач                                                                                           Л.Л. Давид

Суддя                                                                                                             Х.В. Мурська

Суддя                                                                                                             Д.Ф.Новосад