Постанова

від 11.07.2006 по справі 02/135-64а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/135-64А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" липня 2006 р. Справа № 02/135-64А.

Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Ліщук А.В., довіреність № 06.10/6 від 07.02.2006р.

від відповідача: н/з

Розглянув справу

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  Волинської аграрно-промислової біржі

про стягнення 2106 грн. 25 коп.

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

В судовому засіданні позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.

Суть спору: Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 2106 грн. 25 коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда у 2005 році.

При цьому позивач посилається на те, що статтею 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(подальшому – Закону) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Згідно поданого відповідачем звіту Ф 10-ПІ середня облікова чисельність працюючих за 2005 рік становила 8 чоловік, отже норматив для працевлаштування інвалідів згідно ст. 19 Закону становив 1 чоловік, однак у 2005 році інваліди на підприємстві не працювали.

Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати, яка була у відповідача в 2005 році.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємством самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач відзиву на позов не представив, свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення 27.06.2006р., водночас, не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні (ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалась відповідачу заказною кореспонденцією та на адресу суду не повернулась).

Суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Тому з врахуванням конкретних обставин справи, спір розглядається за матеріалами, поданими позивачем.

Дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача обґрунтована, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закону) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (далі – Порядок), відповідно до п.4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку). Таким чином, ні Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ні Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, не ставлять сплату штрафу підприємствами в залежність від причин, з яких не працевлаштовано інвалідів.

Крім того, штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п.3 ст.9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного  бюджету України і за змістом пункту 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін – стягуються в примусовому порядку.

Згідно із звітом Волинської аграрно-промислової біржі за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість інвалідів» на підприємстві відповідача у 2005 році середньооблікова чисельність штатних  працівників становила 8 осіб, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів – 1 особа; кількість працевлаштованих  інвалідів на підприємстві відповідача у звітному  періоді - 0 осіб; річний фонд заробітної плати на підприємстві – 33700 грн., половина середньої річної заробітної плати – 2106,25 грн. (33700:8:2).

Отже, сума штрафних санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда за розрахунком Фонду складає 2106 грн. (2106,25х1)

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами  працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця  інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2106,25 грн. за непрацевлаштування у 2005 році 1 інваліда підставна та підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 158, 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Стягнути з Волинської аграрно-промислової біржі (м. Луцьк, пр. перемоги, 14, Ід. код 26413550) в доход Державного бюджету України (Держбюджет м. Луцька 50070000, номер рахунку 31216230600002, Ід. код 21741605, банк УДК у Волинській області, МФО 803014)  2106 грн. 25 коп. штрафних санкцій

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя                                                                                          С.В.Костюк

Дата виготовлення повного тексту

постанови 14.07.2006р.