Рішення

від 31.01.2008 по справі 48/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/405

31.01.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Житомирвторресурси»

ДоДочірнього підприємства «Поліпласт»Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»

Простягнення 7212 грн.

             Суддя Сулім В.В.

Представники сторін:

Від позивача:Гайдученко Н.А. –пред за довір.

Від відповідача:Не з‘явився

13.11.07р. у судовому засіданні відкладалося відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України до 04.12.07р. та 23.01.08р. А у судовому засіданні 23.01.08р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи:

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 7065,00 грн., пеню у сумі 147,00 грн., а також судові витрати.

19.10.2007р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №48/405  та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Крім цього, представнику позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Представник позивач у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач  у судове засідання не з‘явився, вимог ухвал суду не виконав.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце судового засідання, а також оригінали документів на підставі яких позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Позивачем надана довідка статистики відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, прийнявши до уваги відзив відповідача, всебічно повно з'ясувавши фактичні обставини справи , на яких гуртується позов, об'єктивно оцінивши докази , які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №12 (далі –Договір) відповідно до якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити мішок політеленовий б/у ( далі –товар). Ціна товару відповідно до п. 2.1.  Договору встановлюється у відповідності до виду та складу кожної поставляємої партії товару, гідно рахунку - фактури.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок за поставлений товар відповідач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача по факту  поставки товару. Право власності на товар переходить до відповідача як покупця в момент оформлення приймання-передаточних документів (накладних) на складі відповідача.

Позивачем  було поставлено відповідачу відходи –п/пропіленові мішки в кількості 7850 кг на суму 7065,00 грн., про що свідчать підписана сторонами накладна №152 від 03.06.2004р. та довіреність АЗМ №183703 на отримання поставленого товару від 05.06.2004р. Таким чином, судом встановлено, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання передавши товар відповідачу.

Відповідач же не розрахувався з позивачем за поставлений товар. Таким чином, заборгованість відповідача на сьогоднішній день становить 7065,00 гривень.

Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана  вчинити на користь іншої особи  (кредитора)  певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку. Зобов'язання  виникають  з договору  або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу а саме: з угод, передбачених законом, а  також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з  адміністративних  актів, у тому числі для державних, кооперативних  та  інших  громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само  внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої  особи  без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з  якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Стаття 161 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що зобов'язання  повинні  виконуватися  належним  чином  і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до  вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 162 Цивільного кодексу УРСР одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і  обов'язків, які продовжують існувати або  виникли  після  набрання  чинності цими положеннями.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що строк виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати Позивачу встановлений по факту отримання товару. Таким чином строк виконання договірного зобов'язання настав  в момент отримання товару, тобто 03.06.2004р.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Загальна сума заборгованості на день розгляду спору становить 7065,00гривень, що відповідачем неоспорене.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Стаття 214 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що за прострочення  виконання боржником грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також три проценти   річних   з  простроченої  суми,  якщо  законом  або договором не встановлений інший розмір процентів.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Договору в разі затримання оплати за товар відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,01 відсотка від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день простроченні.

Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України  неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно  до  ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) .

Позивач просить стягнути з відповідачу пеню станом на 01.04.2005р. в розмірі 147 гривень.

Суд перерахувавши розмір пені, не погоджується з розрахунком позивача з наступних підстав.

Розрахунок пені:

7065 грн.(Сума боргу) * 0,01% * 182 дні (6 місяців) = 128,58 гривень.

Таким чином, суд вважає  за можливе задовольнити позовні вимоги позивача лише в розмірі 128, 58 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткового їх задоволення.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у межах сум задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Поліпласт»Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1, ЄДРПОУ 31901414, р/р 26002301331784 в Дніпровському відділі ПІБ м. Київ, МФО 322142) з будь-якого виявленого рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирвторресурси»(10001, м. Житомир, вул. Вітрука, 2/144, ЄДРПОУ 01885822, р/р 26009315698011 ЖФ АКБ «Мрія»м. Житомир, МФО 311346) 7065 (сім тисяч шістдесят п‘ять) гривень 00 коп. Заборгованості, 128 (сто двадцять вісім) гривень 58 коп. пені, 101 (сто одну) гривню 74 коп. витрат по сплаті держмита та 117 (сто сімнадцять) гривень 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                 В.В.Сулім