Рішення

від 29.01.2008 по справі 47/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/386

29.01.08

За позовом     Закрите акціонерне товариство Фірма "Нафтогазбуд"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Буський завод скловиробів"

про                    стягнення 9 113,06 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:      Тиховський Т.О. представник по довіреності № 13/1587 від 07.08.2007р;

Від відповідача:  не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 7 808,00 грн. основного боргу, 562,14 витрат з урахуванням індексу інфляції,  3% річних у розмірі  116,15 грн., 626,77 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті держмита –102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 було порушено провадження в справі № 47/386 та призначено до розгляду на 19.12.2007.

В судовому засіданні 19.12.2007  представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

          Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі від 12.11.2007  не виконав, відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору по справі № 47/386 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 19.12.2007  не з'явився, причини неявки не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2007  розгляд справи було відкладено до 29.01.2008.

В судовому засіданні 29.01.2008  представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

          Відповідач відзив на позовну заяву не надав у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору  по справі № 47/386 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 29.01.2008  не з'явився, причини неявки не повідомив. Про проведення судового засідання 29.01.2008 був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Закритого акціонерного товариства –фірми “Нафтогазбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів”, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

           Між Позивачем –Закритим акціонерним товариством –фірмою “Нафтогазбуд” в якості перевізника, з однієї сторони,  і Відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів” в якості замовника, з іншої, був укладений Договір від 01.11.2006 № 86 на перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, предметом якого є доставка ввіреного перевізнику вантажовідправником вантаж до пункту призначення та обов'язок передати його уповноваженій на одержання  вантажу особі.

Відповідно до п. 3.2 вищенаведеного Договору оплата послуг Перевізника здійснюється Замовником на підставі відповідного документу,  що засвідчує факт надання послуг з перевезення (товарно-транспортні накладні, акти здачі приймання робіт і  вантажу) протягом 10 днів з моменту  його підписання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.

Підпунктом 2.2.5 пункту 2.2. даного Договору визначено обов'язок Замовника своєчасно оплачувати вартість послуг перевезень відповідно до умов Договору.

          На виконання умов Договору від 01.11.2006  № 86  позивач (Закрите акціонерне товариство –фірма “Нафтогазбуд” в якості перевізника) здійснив перевезення вантажу, що підтверджується Подорожніми листами від 03.11.2006

№ 021066, 06-13.11.2006 № 021067, 13-18.11.2006 № 022053, 21-27.11.2006

№ 022304, 12-16.12.2006  № 022115, 18-23.12.2006  № 022151, 25-29.12.2006

№ 022184, 29-31.12.2006 № 022193; посвідченнями про відрядження № 1197,1199а, 1245, 1282 з відміткою відповідача про прибуття до місця призначення та Товарно-транспортними накладними від 07-08.11.2006  № 622, 3-7.11.2006 № б/н,

13-15.11.2006  № 15, 23.11.2006  № 16, 13-15.12.2006  № 20, 18-22.12.2006  

№ 22, 25-26.12.2006  № 23, 29.12.2006  № 58965, з відмітками замовника  - Товариства з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів” про доставку вантажів.

Відповідно до вищезазначених Товарно-транспортних накладних, Позивачем було виставлено рахунки та Акти приймання виконаних робіт, підписані і скріплені печатками юридичних осіб сторін: Рахунок № 124 від 30.11.2006 на суму

390,00 грн. та Акт приймання виконаних робіт від 30.11.2006  № 124 вартість наданих послуг 390 грн.; Рахунок № 550/780 від 30.11.2006 на суму 4560,00 грн. та Акт приймання виконаних робіт від 30.11.2006  № 550/780 вартість наданих послуг

4 560 грн.; Рахунок № 133 від 26.12.2006  на суму 270 грн. та Акт приймання виконаних робіт від 26.12.2006  № 133 вартість наданих послуг 270 грн.; Рахунок

№ 612/780 від 28.12.2006   на суму 4656,00 грн.  та  Акт приймання виконаних робіт від 28.12.2006  № 612/780 вартість наданих послуг 4 656 грн.; Рахунок № 632/780  від  30.12.2006  на суму 432 грн. та Акт приймання виконаних робіт від 30.12.2006  

№ 632/780 вартість наданих послуг 432 грн.; Загалом на суму –10 308 грн. В усіх вищезазначених актах Сторони зазначили, що послуги виконанні  повністю.

Відповідачем, за розрахунком позивача, було сплачено на його користь лише

 2 500,00 грн., що підтверджується випискою з банку  від 09.02.2007  (10 308 грн. - 2500 грн. = 7 808 грн. залишок суми не сплаченої відповідачем за наданні послуги).

          Таким чином, за розрахунком позивача, викладеному в позовній заяві, заборгованість відповідача  станом на день подачі позову по оплаті послуг за перевезення вантажу  за Договором № 86 від 01.11.2006 складає  7 808 грн.

           Доказів оплати основного боргу у вищенаведеному розмірі –7 808,00 грн. відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів” суду не надав, заяв, клопотань, письмових пояснень з цього приводу з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва по справі № 47/386 не надходило.

          Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

          Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

                 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.         

          Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України  за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Закрите акціонерне товариство –фірма “Нафтогазбуд” –свої зобов'язання за умовами Договору від 01.11.2006 р. № 86 на перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, виконав в повному обсязі, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів” –свої обов'язки за зазначеним договором по оплаті вартості наданих позивачем послуг в розмірі 7 808,00 грн. (відповідно до вищезазначених виставлених рахунків позивача та Актів приймання виконаних робіт) не виконав в повному обсязі, а лише частково оплатив –у сумі

2 500,00 грн. (згідно з випискою з банку  від 09.02.2007). На даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів” перед Закритим акціонерним товариством –фірмою “Нафтогазбуд” існує заборгованість в сумі

7 808,00 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу за Договором

№ 86 від 01.11.2006  в розмірі 7 808,00 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.          

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 562,14 витрат з урахуванням індексу інфляції,  3% річних у розмірі  116,15 грн., 626,77 грн. пені,  витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2. Договору від 01.11.2006  № 86 передбачено, що за прострочення платежу по наданих послугах з перевезення вантажу Замовник оплачує Перевізнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки Договором від 01.11.2006 № 86 не встановлений період, за який має нараховуватися пеня, при визначені суми пені слід керуватися приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд, врахувавши, що відповідач не виконав перед позивачем  зобовязання по оплаті наданих послуг, яке повинно було бути  виконано відповідачем в повному обсязі у строк до 09.01.2007 (протягом 10 днів з моменту підписання відповідного документу,  що засвідчує факт надання послуг з перевезення (товарно-транспортні накладні, акти здачі приймання робіт і  вантажу)), а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції,  3% річних та пені, вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Згідно розрахунку позивача, який було наведено ним у позові, сума витрат з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення складає 562,14,  3% річних у розмірі  116,15 грн., та 626,77 грн. пені.

Суд, керуючись листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р.

№ 62-97р “Рекомендації щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, перевіривши вказаний розрахунок позивача, перерахував належні до сплати суми витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені та визначив їх у розмірі, що складають:

- витрати з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. по 30.09.2007р. включно дорівнюють 577,79 грн. (сума основного боргу у розмірі  7 808,00 грн. * 100,2% * 100% * 100,6% * 102,2% * 101,4% * 100,6% * 102,2%  (індекси інфляції за березень-вересень)/100% - 7 808,00 грн.);

- 3% річних за період з 01.03.2007р. по 30.09.2007р. включно дорівнюють

116,15 грн. (сума основного боргу у розмірі  7 808,00 грн. * 3% * 181 (кількість днів прострочки)/100);

- пеня складає 977,08 грн. (за період з 28.04.2007 р. по 10.06.2007 р. сума основного боргу у розмірі 2450,00 грн. * 0,2% * 44 (кількість днів прострочки) =

215,6 грн.; за період з 28.04.2007 р. по 05.07.2007 р. сума основного боргу у розмірі 270,00 грн. * 0,2% * 69 (кількість днів прострочки) = 37,2 грн.; за період з 28.04.2007 р. по 07.07.2007 р. сума основного боргу у розмірі 4656,00 грн. * 0,2% * 71 (кількість днів прострочки) = 661,15 грн.; за період з 28.04.2007 р. по 09.07.2007 р. сума основного боргу у розмірі 432,00 грн. * 0,2% * 73 (кількість днів прострочки) = 63,07 грн.).

Враховуючи те, що згідно розрахунку суду належні до сплати суми витрат є більшими ніж суми витрат згідно розрахунку позивача,  суд прийшов до висновку задовольнити вимоги позивача не виходячи за межі позовних вимог, а саме  про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з урахуванням індексу інфляції 562,14 грн.,  3% річних у розмірі  116,15 грн. та 626,77 грн. пені.

           Державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Закритого акціонерного товариства –фірми “Нафтогазбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів”  –задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буський завод скловиробів” (код ЄДРПОУ 34045898, юридична адреса: 01042, м. Київ,

вул. Патріса Лумумби, 15-А, р/р 26009000000050 в КФ ВАТ „Електронбанк” в м. Києві, МФО 380140), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь  Закритого акціонерного товариства –фірми “Нафтогазбуд” (код ЄДРПОУ 01293961, місцезнаходження: 79026, м. Львів, Франківський р-н, вул. Стрийська, 144, р/р 260042663 в ВАТ  “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) 7 808 (сім тисяч вісімсот вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 77 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн. 15 коп. 3% річних, 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 14 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України           

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік