Рішення

від 18.02.2008 по справі 35/539

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/539

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  35/539

18.02.08

За позовом   Приватного підприємства «Врожай плюс»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦ «Енергія»

про                стягнення  426 238,44 грн.     

                                                                                  Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:              Братчук В.В. –предст. за довір. № б/н від 17.12.2007р.;

Від відповідача: Климчук Н.М. –предст. за довір. № 19 від 19.12.2007р.   

Рішення прийняте 18.02.2008р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 20.12.2007р. по 17.01.2008р., з 17.01.2008р. по 22.01.2008р., 22.01.2008р. по 05.02.2008р., з 05.02.2008р. по 18.02.2008р.  

В судовому засіданні 18.02.2008р., за згодою представників сторін, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Врожай плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦ «Енергія»про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором поставки від 24.03.2005р. в розмірі 426 238,44 грн. та стягнення судових витрат.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо сплати за поставлений товар не виконав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2007р. було порушено провадження у справі № 35/539, розгляд справи призначено на 20.12.2007р.

          До початку судового засідання через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позов з доданими до нього документами.

          В судовому засіданні 20.12.2007р. представником позивача були надані документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/539 від 10.12.2007р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні останнього повністю.

В судовому засіданні 20.12.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 17.01.2008р.

В судовому засіданні 17.01.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 22.01.2008р.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 22.01.2008р., суд прийшов до висновку про необхідність витребування від позивача додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 35/539 від 22.01.2008р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.02.2007р.

У зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на курсах підвищення кваліфікації суддів в Академії суддів України, розгляд справи №35/539 призначеної до слухання 05.02.2008р. було перенесено на 18.02.2008р.

В судовому засіданні 18.02.2008р. представником позивача було надано документи до матеріалів справи та для огляду суду.

В судовому засіданні представник відповідача проти  позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні останнього повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

    ВСТАНОВИВ:

24 березня 2005 року між Приватним підприємством «Врожай плюс»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВЦ «Енергія»(далі відповідач) було укладено Договір №2/03 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, перелік якого наводиться у специфікаціях, що є невід'ємною складовою частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, покупець оплачує продавцеві вартість товару, згідно специфікацій, що складаються і підписуються сторонами, перераховуючи платіжним дорученням кошти на розрахунковий рахунок продавця.

Товар постачається на умовах ЕХW –склад продавця (п. 4.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем були здійснені поставки товару відповідачу на загальну суму 426 238,44 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 30.03.2005р. по 17.06.2005р. (копії в матеріалах справи).

Проте, в порушенні умов Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно Договору № 2/03 від 24.03.2005р. становить 426 238,44 грн.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив наступне.

Згідно п. 4.3. Договору, перехід права власності на товар виникає в момент підписання Акта приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 4.6. Договору, датою поставки є дата відмітки в накладній та Акті приймання-передачі товару покупцем  

Посилання позивача на видаткові накладні, як на підтвердження поставки, відповідач вважає неправомірними, оскільки сторонами було передбачено тільки один документ, що свідчить про поставку товарів та про набуття права власності на товар, а саме –Акт приймання-передачі.

Між позивачем та відповідачем не було підписано жодного Акту приймання-передачі товару, таким чином, за твердженням відповідача останній не набув права власності на товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст Договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. Договору всі поняття та терміни, що застосовуються при визначенні умов поставки, а також зобов'язання сторін розуміються у відповідності до правил ІНКОТЕРМС, в редакції 1990р.

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС»(в редакції 1990р.) "Франко-завод" означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

В Договорі сторонами було встановлено, що перехід права власності на Товар виникає в момент підписання Акта приймання –передачі Товару (п.4.3.). Датою поставки є дата відмітки в накладній та Акті приймання –передачі про приймання товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами не було складено відповідного акту приймання –передачі  товару.

Проте, позивачем на підтвердження факту поставки були надані суду копії видаткових накладних: №ВП-0000001 від 30.03.2005р. на суму 34038,00 грн., № ВП-0000002 від 05.04.2005р. на суму 40027,00 грн., № ВП-0000003 від 11.04.2005р. на суму 73 602,00 грн., № ВП-0000004 від 13.04.2005р. на суму 3 272,00 грн., № ВП-0000005 від 28.04.2005р. на суму 130 385,00 грн., №ВП-0000001 від 18.05.2005р., №ВП-0000006 від 18.05.2005р. на суму 119 027,00 грн., № ВП-0000008 від 17.06.2005р. на суму 35 495,64 грн., № ВП-0000010 від 17.06.2005р. на суму 25704,00 грн. та копії довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей на ім'я Данилова Г.В. №010798 від 30.03.2005р., №010799 від 31.03.2005р., №010801 від 11.04.2005р., №010803 від 13.04.2005р., №010807 від 28.04.2005р., №010809 від 18.05.2005р., №010812 від 18.05.2005р., №010813 від 09.06.2005р., №010815 від 17.06.2005р.

Відповідач у відзиві на позов посилався на те, що видаткові накладні, як первинні документи, є підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій, та не можуть свідчити про виконання сторонами поставки або набуття права власності на товар.

Крім того, відповідач вказує на те, що сторонами в Договорі не було встановлено строку проведення розрахунків, в зв'язку з чим є безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на те, що наведена сума є сумою заборгованості.  

Суд вважає вказані посилання відповідача безпідставними та необґрунтованими,  з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –документ,  який  містить  відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення (п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент

проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо,

безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88).

З огляду на зазначене, накладні, складені в момент проведення господарської операції, є первинними документами, що підтверджують факт господарської операції з передачі товару, та являють собою факт виконання договору.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 року, довіреність на отримання цінностей у відповідності з пунктом 8 Інструкції видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, який фіксує, рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи на отримання для підприємства визначеного переліку і кількості цінностей.  

Як вбачається з матеріалів справи, товар за видатковими накладними за період з 30.03.2005р. по 17.06.2005р. був прийнятий представником відповідача Даниловим Геннадієм Вікторовичем, який діяв на підставі довіреностей серії ЯЖИ № 010798 від 30.03.2005р., ЯЖИ № 010799 від 31.03.2005р., ЯЖИ № 010801 від 11.04.2005р., ЯЖИ № 010803 від 13.04.2005р., ЯЖИ № 010807 від 28.04.2005р., ЯЖИ № 010809 від 18.05.2005р., ЯЖИ № 010812 від 18.05.2005р., ЯЖИ № 010813 від 09.06.2005р., ЯЖИ № 010815 від 17.06.2005р. (копії в матеріалах справи).  

Відповідно до п.3.1. Договору, покупець оплачує продавцеві вартість товару, згідно специфікацій, що складаються і підписуються сторонами, перераховуючи платіжним дорученням кошти на розрахунковий рахунок продавця.

          В матеріалах справи наявні копії Специфікацій №1 від 30.03.2005р., №2 від 05.04.2005р., №3 від 11.04.2005р., №4 від 13.04.2005р., №5 від 28.04.2005р., №6 від 18.05.2005р., №7 від 17.06.2005р. №8 від 17.06.2005р., складені та підписані сторонами у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь–який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання за Договором №2/03 від 24.03.2005р. щодо сплати вартості за поставлений товар не виконав, суму заборгованості у розмірі 426 238,44 грн. не сплатив.   

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар в розмірі 426 238,44 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦ «Енергія»(01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 30, р/р 26003008650 в ВАТ Банк «Український капітал», МФО 320371, код ЄДРПОУ 02794582) на користь Приватного підприємства «Врожай плюс»(04136, м. Київ, пр. Павла Тичини, 10, кв. 84, р/р 26001103698101 в КФС Експобанк м. Київ, МФО 322294, код ЄДРПОУ 31571840), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 426 238,44 грн. (чотириста двадцять шість тисяч двісті тридцять вісім гривень 44 коп.) –заборгованості за Договором № 2/03 від 24.03.2005р., 4 262,38 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят дві гривні 38 коп.) –державного мита, 118,00 грн.  (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення:11.03.2008р.