Постанова

від 21.02.2008 по справі 10/129-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/129-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

21.02.08 р.                                                                                                    № 10/129-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Ткаченка  Б.О. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

судді-доповідача Ткаченка  Б.О.

секретар судового засідання   Рустам'ян Е.А.  

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Медвідь О.П. - №135 від 27.04.2007р., представник

від відповідача за первісним позовом: Єркін М.М. –дов. №б/н від 10.01.2008р., представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»на рішення господарського суду Київської області від 27.11.07р.

у справі №10/129-07 (суддя Тищенко О.В.)

за позовом Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-

                    комунальний комбінат»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»

про                    звільнення приміщення у зв'язку з закінченням терміну дії договору

         оренди

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»

до                     Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-

                    комунальний комбінат»

про                    визнання договору оренди приміщення комунальної власності від

                    28.04.2000р. №9/1 недійсним

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»про звільнення приміщення у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко»звернулося до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»про визнання договору оренди приміщення комунальної власності від 28.04.2000р. №9/1 недійсним.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.07р. по справі №10/129-07 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в частині зустрічних позовних вимог провадження по справі припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

На думку відповідача за первісним позовом, місцевим господарським судом недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи та порушено й неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2007р. скарга відповідача за первісним позовом прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Позивач за первісним позовом надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав, викладених у запереченні.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.03.96р. між Фондом державного майна України в Бориспільському районі (продавець) та Товариством покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос»(покупець) укладено договір №4 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комбінату  банно-прального комбінату «Лотос», який знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79 на земельній ділянці, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі (а.с. 40-41).

Факт оплати підтверджується приватизаційними платіжними дорученнями №4 від 08.08.96р. та №5 від 23.08.96р. (а.с. 42-43).

02.12.96р. складено акт приймання-передавання на баланс у власність ТОВ «Іріко»приватизованого цілісного майнового комбінату  банно-прального комбінату «Лотос»його власником   Товариством покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос»засновником ТОВ «Іріко»(а.с. 47).

28.04.2000р. між Бориспільським житлово-комунальним комбінатом (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко»(орендар) було укладено договір №9/1 на оренду приміщення комунальної власності, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення площею 717,4 мІ за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79  (т. 1 а.с. 8-9).

Згідно акту приймання-передачі від 28.04.2000р. орендодавцем передано орендарю відповідне приміщення (т. 1 а.с. 10).

В п. 8.1 договору зазначено, що цей договір вступає в силу з 01.05.2000р. Термін дії договору до 31.12.2006р.

01.12.2006р. Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»звернулося листом №265 до ТОВ «Іріко», в якому нагадало, що термін дії договору оренди закінчується 31.12.2006р. і зобов'язало підприємство передати орендодавцю орендоване приміщення (т.1 а.с. 12).

12.01.2007р. Бориспільський районний житлово-комунальний комбінат звернулося до ТОВ «Іріко»з листом №13, в якому просило терміново до 16.01.2007р. передати орендодавцю відповідне приміщення (т. 1 а.с. 13).

30.01.2007р. складено акт про те, що в відповідному приміщенні дійсно знаходиться орендар -  ТОВ «Іріко»(а.с. 14).

27.04.2007р. складено акт обстеження приміщення Банно-прального комбінату, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, яким встановлено, що приміщення перебуває в користуванні ТОВ «Іріко», підприємство веде підприємницьку діяльність та отримує прибутки, користуючись відповідним приміщенням, приміщення знаходиться в занедбаному стані (т. 1 а.с. 90-91).

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.07р. має бути скасоване з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.03.96р. між Фондом державного майна України в Бориспільському районі (продавець) та Товариством покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос»(покупець) укладено договір №4 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комбінату  банно-прального комбінату «Лотос», який знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79 на земельній ділянці, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі (а.с. 40-41).

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі.  

В п. 1.4 договору зазначено, що вказаний в цьому договорі об'єкт продано за 258781000 крб.

В п. 9 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»№01-8/98 від 31.01.01р. визначено, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Факт оплати підтверджується приватизаційними платіжними дорученнями №4 від 08.08.96р. та №5 від 23.08.96р. (а.с. 42-43).

02.12.96р. складено акт приймання-передавання на баланс у власність ТОВ «Іріко» приватизованого цілісного майнового комбінату  банно-прального комбінату «Лотос»-його власником Товариством покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос»засновником ТОВ «Іріко»(а.с. 47).

В відповідному акті зазначено, що Товариство покупців членів трудового колективу банно-пральний комбінат «Лотос»- власник приватизованого цілісного майнового комбінату  банно-прального комбінату «Лотос»- свідоцтво про власність №4 від 21.08.96р. видане Фондом державного майна України відповідно до Угоди про спільну діяльність по створенню Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»на базі приватизованого банно-прального комбінату «Лотос»передає, а ТОВ «Іріко»приймає у власність на баланс цілісний майновий комплекс приватизованого банно-прального комбінату «Лотос»(а.с. 36, 44-45).  

Відповідно до ст. 1 Статуту ТОВ «Іріко»товариство засноване фізичними особами  шляхом об'єднання їх майна, коштів та підприємницької діяльності, з метою одержання прибутку на базі державного банно-прального комбінату «ЛОТОС», правонаступником якого є товариство (а.с. 48-55).

В п.п. 7.1.1 Статуту визначено, що власністю товариства є майно приватизованого підприємства на ґрунті якого створюється це товариство.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідач за первісним позовом є правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос», апеляційний господарський суд приходить до висновку про перехід права власності на цілісний майновий комплекс приватизованого банно-прального комбінату «Лотос»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»з 02.12.96р., тобто з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі.

Таким чином, посилання позивача за первісним позовом на те, що не то, відповідне приміщення не належить ТОВ «Іріко»на праві власності не є обґрунтованим.  

Із матеріалів справи також вбачається, що 28.04.2000р. між Бориспільським житлово-комунальним комбінатом (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко»(орендар) було укладено договір №9/1 на оренду приміщення комунальної власності, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення площею 717,4 мІ за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79  (т. 1 а.с. 8-9).

Згідно акту приймання-передачі від 28.04.2000р. орендодавцем передано орендарю відповідне приміщення (т. 1 а.с. 10).

В п. 8.1 договору зазначено, що цей договір вступає в силу з 01.05.2000р. Термін дії договору до 31.12.2006р.

В ч. 9 та ч.10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до правовідносин щодо визнання недійсним відповідного договору положень Цивільного кодексу України.   

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.99р. господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що власником відповідного приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко», а укладення договору №9/1 від 28.04.2000р. порушує та обмежує права товариства як власника відповідного приміщення та суперечить вимогам ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність зустрічних позовних вимог і як наслідок про безпідставність первісних позовних вимог.  

В п. 3.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.99р. визначено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що договір №9/1 від 28.04.2000р. на оренду приміщення комунальної власності, укладений між Бориспільським житлово-комунальним комбінатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко»має бути визнаний недійсним на майбутнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження права власності на відповідне приміщення

Посилання позивача за первісним позовом на рішення Бориспільської районної ради №209-12-ХХІІІ від 29.02.2000р. не є обґрунтованим, оскільки  в п. 9 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»№01-8/98 від 31.01.01р. визначено, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. у справі №10/129-07 прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасовано.

Керуючись ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 203, 215, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, п. 9 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»№01-8/98 від 31.01.01р., п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.99р. та ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. по справі №10/129-07 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. по справі №10/129-07 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю.

4.          Зустрічний позов задовольнити.

5.          Визнати недійсним на майбутнє договір №9/1 від 28.04.2000р. на оренду приміщення комунальної власності, укладений між Бориспільським житлово-комунальним комбінатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко».

6.          Стягнути з Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, р/р 26007301210819 в ФАКБ «Національний кредит», м. Бориспіль, МФО 300700, код ЄДРПОУ 30925874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79а, р/р 26007301210336 в ФАКБ «Національний кредит», м. Бориспіль, МФО 300700, код ЄДРПОУ 20581476) 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Стягнути з Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, р/р 26007301210819 в ФАКБ «Національний кредит», м. Бориспіль, МФО 300700, код ЄДРПОУ 30925874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79а, р/р 26007301210336 в ФАКБ «Національний кредит», м. Бориспіль, МФО 300700, код ЄДРПОУ 20581476) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

8.          Справу №10/129-07 повернути до господарського суду Київської області.

9.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            Б.О. Ткаченко

Судді:                                                                                О.І.Лобань

                                                                                          Р.В. Федорчук          

Дата  підписання повного тексту: 03.03.08р.