Постанова

від 19.03.2008 по справі 12/619

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/619

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.03.2008                                                                                           № 12/619

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дзюбка П.О.

          Дикунської  С.Я.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2007

 у справі № 12/619 (Прокопенко Л.В.)

 за позовом                               Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

 до                                                   Державна акціонерна компанія "Хліб України"

 третя особа відповідача           ВАТ "Любомильська реалбаза хлібопродуктів"

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 9598,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2007 р. по справі № 12/619 позов задоволено:  з ДАК “Хліб України” стягнуто на користь ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 9 598,37 грн. заборгованості, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення невірно застосовано ст. 519 ЦК України, адже відносини між сторонами виникли на підставі адміністративного акту  - Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р., відповідач свої зобов'язання за договором виконав, передав дебіторську заборгованість позивачу на суму 9 598, 37 грн. Таким чином, відповідач не може нести відповідальності за порушення договірних зобов'язань, зокрема на підставі ст. 519 ЦК України. Крім цього, в матеріалах справи не має належних доказів проведеного ТОВ “Україна” розрахунку з ДАК “Хліб України”, місцевим судом також не встановлено чи входить сума позову по справі в 225 319,04 грн. – суму боргу, по стягненню якого ухвалою господарського суду Волинської області від 01.04.2002 р. припинено провадження  у справі № 4/280-34, тощо.

       В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

       Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

       Представник третьої особи в жодне засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, отже апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за його відсутності.        

       Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

      Так, 20.07.2006 р. ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості                                                                           підприємств агропромислового комплексу” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДАК “Хліб України” про стягнення боргу в сумі 9 598, 37 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання п. 3 Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р. підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003 р.  та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості  підприємств агропромислового комплексу” (далі Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р.), згідно яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 977 від 03.09.1997 р., й зокрема: право вимоги до ВАТ “Любомильська реалбаза хлібопродуктів”. Разом з тим, позивачем в ході роботи по стягненню заборгованості встановлено, що в зв'язку з добровільним врегулюванням спору, отже його відсутністю ухвалою господарського суду Волинської області від 01.04.2002 р. припинено провадження  у справі № 4/280-34 за позовом ДАК “Хліб України” до ВАТ “Любомильська реалбаза хлібопродуктів” про стягнення 225 319,04 грн. Позивач 16.06.2006 р. надіслав  відповідачу вимогу про сплату боргу на підставі п. 2 Акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. та ст.ст. 519, 530 ЦК України, однак відповіді не отримав, тощо.

      Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву відповідає доводам апеляційної скарги.

      Третя особа 1 в жодне судове засідання не з'явилась, доказів чи письмових пояснень не надала.

      Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення  чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив. Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

        Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив лише з того, що згідно  ст. 4 ЦК УРСР, яким регулювались відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків, тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості та не надає відповідачу підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу. Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р., при виділі права та обов'язки переходять до новоутвореної юридичної особи за розподільчим балансом. Позивачу як новоутвореному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК “Хліб України”,  фактично мала місце зміна кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва (ст. 512 ЦК України). Місцевим судом застосовано положення ЦК України до правовідносин сторін, так як правовідносини є триваючими. Відповідно   до   ст.   519   ЦК   України   первісний   кредитор   відповідає   перед   новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, сторони в акті передачі-приймання від 31.07.2003 р. погодили наслідки передачі дебіторської заборгованості, що погашена станом на дату підписання акту, тобто, недійсної заборгованості, а саме: в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного  місяця отримані суми на рахунок Підприємства. На підтвердження погашення заборгованості  до матеріалів справи долучено  ухвалу господарського суду Волинської області від 01.04.2002 р., якою припинено провадження  у справі № 4/280-34 за позовом ДАК “Хліб України” до ВАТ “Любомильська реалбаза хлібопродуктів” про стягнення 225 319,04 грн. за відсутності предмету спору – погашення заборгованості. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем передано позивачу погашену заборгованість в розмірі 9 598,37 грн., остання підлягає стягненню, тощо.  

       Разом з тим, приймаючи згадане рішення, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що правовідносини між сторонами виникли на підставі адміністративного акту - Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р., яким утворено нове підприємство -  ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості  підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділу зі складу ДАК “Хліб України”, зобов'язано Держказначейство, Державний комітет з державного матеріального резерву Укрексімбанк та відповідача забезпечити передачу Агентству права вимоги до дебіторів, й зокрема : ВАТ “Любомильська реалбаза хлібопродуктів”.

      Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачем погашеної дебіторської заборгованості позивачу, однак безпідставним, на думку апеляційного суду, є задоволення  позову про стягнення боргу на підставі п. 2  акту передачі-приймання від 31.07.2003 р., останній фіксує лише факт передачі дебіторських заборгованностей на виконання п. 3 Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р. й не свідчить про наявність між сторонами договірних відносин, відсутнє волевиявлення на вступ у зобов'язальні відносини. Згаданий вище акт складено до розподільчого балансу і він лише визначив об'єкти, що передаються новоутвореному державному підприємству.

    З врахуванням наведеного, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись вимоги глави 17 ЦК УРСР, котрі кореспондують з положеннями глави 47 "Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні" ЦК України, адже жодної угоди про уступку права вимоги між позивачем та відповідачем не укладалось.  

     З огляду на наведене, апеляційний суд вважає помилковим застосування судом першої інстанції до цих відносин положень ст. 519 ЦК України й відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги за договірним цивільно-правовим зобов'язанням, адже за змістом та характером правовідносин між сторонами у відповідача відсутній будь-який борг перед позивачем, отже безпідставним є його стягнення в судовому порядку.      

     За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, скарга – підлягає задоволенню, судове рішення скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог за наведених вище підстав.

      Керуючись ст.ст. 99, 101-104, 105 ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” задовольнити, рішення господарського суду  м. Києва від 15.11.2007  р. по справі № 12/619 скасувати.

     Прийняти нове рішення : в позові Державного підприємства “Агентство з                                                                           реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення  9 598,37 грн. боргу відмовити.

       Стягнути з Державного підприємства “Агентство з  реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії “Приватбанку” м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) 51 (п'ятдесят одна) грн. держмита, сплаченого платіжним дорученням № 3327 від 19.11.2007 р. за розгляд справи в апеляційній інстанції.

      Матеріали справи № 12/619 повернути до господарського суду м. Києва.  

      Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Дикунська  С.Я.

 25.03.08 (відправлено)