Рішення

від 12.02.2008 по справі 47/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/434

12.02.08

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУПП”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЕНЕРГОТРАНС”

про                    стягнення  6764,27 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:      не з”явився

Від відповідача:  не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі –6 400,00 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції –326,40 грн., 3% річних у розмірі –37,87 грн., а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2007 було порушено провадження в справі № 47/434 та призначено до розгляду на 22.01.2008.

В судовому засіданні 22.01.2008 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 22.01.2008 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач здійснюючи перевезення вантажу належним чином не виконав покладені на нього обов”язки та допустив нестачу продукції, що перевозилась на суму 18 631,52 грн., що підтверджується відповідними документами в зв”язку з цим відповідач вважає, що позивні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2008 розгляд справи було відкладено до 12.02.2008.

В судове засідання 12.02.2008 представник позивача не з”явився однак через канцелярію Господарського суду м. Києва подав суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі –6400,00 грн,. витрат з урахуванням індексу інфляції –460,80 грн., 3% річних у розмірі –63,12 грн., а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Просив суд позов,  з урахуванням уточнених позовних, вимог задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2008 року не з'явився, причини неявки не повідомив.

          Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

            Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУПП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЕНЕРГОТРАНС”,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2007 року  між Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУПП”  в якості виконавця, з однієї сторони, і Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРЕНЕРГОТРАНС” в якості замовника, з іншої, було укладено два  Договори-Замовлення    предметом яких є організація  перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршрутам м. Київ –м. Донецьк  та м. Київ –м. Луганськ.

          За умовами Договорів-Замовлень позивач виступав Виконавцем, а відповідач –Замовником. Позивач за даними Договорами-Замовленнями зобов'язався за дорученням і за рахунок коштів відповідача, організувати та надати транспортно-експедиторські послуги своїм транспортом  по перевезенню вантажів за замовленнями відповідача, а відповідач брав на себе зобов'язання прийняти послуги та оплатити їх вартість.

          Відповідно до графи “Строк оплати” Договорів-Замовлень сторонами встановлений наступний строк оплати: 2-3 дні з моменту отримання пакету оригіналів документів та завірених печатками (Товарно -  транспортних накладних, доручення, оригіналу рахунку, акта виконаних робіт, договору, договору-заявки, податкової накладної, свідоцтво про сплату єдиного податку або платника ПДВ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, ліцензії).

          Відповідно до графи “Ставка за перевезення” першого Договору-замовлення від 10.09.2007 року вартість перевезення складає 3 100,00 грн.

          Відповідно до графи “Ставка за перевезення” другого Договору-замовлення від 10.09.2007 року вартість перевезення складає 3 300,00 грн.

          Відповідно до позовної заяви та Товарно-транспортних накладних № 16533, № 16534, та № 16611 позивачем здійснено перевезення вантажу належним чином, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в повному обсязі.

          15.09.2007 року та 27.09.2007 року відповідно до вищезазначених накладних, позивачем на адресу відповідача відправлено рекомендованим листом пакет документів, що підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУПП” взятих на себе зобов'язань відповідно до Договорів-замовлень, а саме: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні з рахунками від 10.09.2007 року на суму 3100,00 грн. та відповідно 3 300,00 грн.,  оригінали Актів виконаних робіт; довіреність від 10.09.2007 року, податкові накладні від 10.09.2007 року, договори замовлення від 10.09.2007 року, свідоцтво про сплату ПДВ, свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензія про що свідчать описи вкладення в цінні листи та фіскальні чеки відповідно.

          Однак, відповідно до пояснень представника позивача, до теперішнього часу відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу.

Згідно розрахунку викладеному у заяві про уточнення позовних вимог, основна заборгованість відповідача  станом на день розгляду справи в суді (12.02.2008 року)  по оплаті транспортних послуг за Договорами-замовленнями  не погашена та складає 6 400,00 грн.

          Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

          Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Згідно зі ст..39 Статуту автомобільного транспорту України від 1969 року автотранспортні підприємства виконують перевезення на підставі типового договору або прийнятим до виконання разовим замовленням.

          Відповідно до ст..47 вищезазначеного Статуту товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами та організаціями.

          Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху її переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

                 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.                   Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України  за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУПП”–умови Договорів-замовлень від 10.09.2007 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу послуги  з перевезення вантажу по маршрутам м. Київ –м. Донецьк та м. Київ - м. Луганськ, згідно товарно-транспортних накладних №  16533, № 16534, та № 16611, оригінали яких досліджено в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії яких долучено до позову –які відповідачем були прийняті на загальну суму –6 400,00 грн. і виконання яких останнім не заперечувалось, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРЕНЕРГОТРАНС” –свої обов'язки за зазначеними Договорами-Замовленнями по  повній оплаті наданих позивачем послуг –вчасно не виконало.

            На даний час у відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЕНЕРГОТРАНС” перед позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУПП” існує прострочена заборгованість в сумі –6 400,00 грн., яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.  А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості (основного боргу) за надані послуги по організації та здійсненню перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту маршрутам м. Київ –м. Донецьк та м. Київ - м. Луганськ за Договорами - замовленнями від 10.09.2007 року законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в  повному обсязі на суму –6 400,00 грн.

Доказів протилежного, в тому числі повної оплати наданих позивачем послуг на загальну суму –6 400,00 грн  відповідач суду не надав, з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/434 зазначені докази в розумінні статей 33, 34 ГПК України –не надходили.

Крім того, відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову посилається на ту обставину, що позивач здійснюючи перевезення вантажу належним чином не виконав покладені на нього обов”язки та допустив нестачу продукції, що перевозилась на суму 18 631,52 грн., в зв”язку з цим відповідач вважає, що не повинен сплачувати грошові кошти в сумі 6 400,00 грн. на користь позивача за перевезення вантажу, а навпаки позивач повинен сплатити відповідачу грошові кошти за нестачу продукції що перевозилась. Однак,  предметом розгляду даної справи  є стягнення заборгованості  за здійснення перевезення товару. Відповідач з вимогою про стягнення з позивача  18 631,52 грн. за здійснення перевезення товару  не в повному обсязі не звертався. В даному провадженні суд не розглядав такої вимоги відповідача та не встановлював факту наявності заборгованості позивача перед відповідачем, крім того, відповідач не подавав  суду належних первинних  доказів (в товарно-транспортних накладних № 16533, №16534, №16611 від 10.09.2007 року підписаних уповноваженим представником  вантажоодержувача та скріплених печаткою юридичної особи, останнім  нічого не зазначено щодо нестачі вантажу на суму 18 631,52 грн.) того, що позивач здійснюючи перевезення допустив нестачу товару, а відтак дані доводи відповідача судом відхиляються.   

          Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих йому позивачем послуг по перевезенню вантажу за Договорами-замовленнями від 10.09.2007 року належним чином вчасно не виконав: станом на день подачі позову до суду відповідач не сплатив 6 400,00 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 6 4000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за договорами-замовленнями та товарно-транспортними накладними, а судом встановлено що відповідачем прострочено виконання зобов”язання суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір 3 % за період прострочення з 04.10.2007 року (остаточний термін розрахунуів) по 31.01.2008 року (момент визначений позивачем в позовній заяві до якого він здійснює нарахування 3% річних) складає: (6 400,00 грн. x 3%):365 x 120 (дні прострочення) = 63,12 грн. А тому,  вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами-замовленнями та товарно-транспортними накладними є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі –в сумі 63,12 грн.

          Суд врахувавши, що з 04 жовтня 2007 року (остаточний термін коли оплата повинна була бути здійснена відповідно до умов Договорів-замовлень) по грудень 2007 року включно (момент визначений позивачем в позовній заяві до якого він здійснює нарахування втрат від інфляції) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по оплаті наданих послуг за договорами-замовленнями від 10.09.2007 року та товарно-транспортними накладними, заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 400,00 грн. і на даний час  не погашена, а позивач  заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем  з урахуванням встановленого індексу інфляції, вважає цю позовну вимогу законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Згідно доданих до заяви про уточнення позовних вимог розрахунків індексів інфляції в період прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті за здійснене перевезення вантажів з жовтня 2007 року  по грудень 2007 року включно, які судом перевірено і з якими погоджується суд, сума інфляційних витрат складає 460,80 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за невиконання відповідачем зобов”язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг за договорами-замовленнями від 10.09.2007 року та товарно-транспортними накладними є законною та обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню  в повному обсязі  –в сумі 460,80 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню –102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЕНЕРГОТРАНС” (код ЄДРПОУ 32979937, юридична адреса: 04210, м. Київ, пр-т Г.Сталінграду,12 Г, к.96; р/р 26003301042728 в КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904 а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС –ІНВЕСТ ГРУПП” (код ЄДРПОУ 34632188, юридична адреса: 61166, м. Харків, пр-т Леніна,40, к.307-А, поштова адреса: 61052, м. Харків, а/с 10625,  р/р 26006820799110 в ХОФ “Укрсоцбанк”, МФО 351016) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп., суму інфляційних витрат – 460 (чотириста шість десят) грн. 80 коп., 3% річних –63 (шістдесят три) грн. 12 коп., а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С.Р. Станік