Постанова

від 11.03.2008 по справі 2/166-2201

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/166-2201

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

11.03.08                                                                                           Справа  № 2/166-2201

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2008р.                                                            Справа № 2/166-2201

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Слука М.Г.

розглянув апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м.Тернопіль

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2007р.

у справі № 2/166-2201

за позовом ВАТ «Укртелеком»в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Тернопільської дирекції ВАТ «Укртелеком», м.Тернопіль

до відповідача Тернопільського районного відділу УМВС України у Тернопільській області, м.Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 43117,25 грн.

За участю представників:

від скаржника: Слиш Ю.Л.

від позивача: не з»явився.

від відповідача: не з»явився.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2007р. у справі № 2/166-2201 задоволено скаргу ВАТ «Укртелеком»в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Тернопільської дирекції ВАТ «Укртелеком», м.Тернопіль на дії органу державної виконавчої служби та визнано незаконною постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Слиш Ю.Л. від 02.11.2007р. ВП № 5188181 про відмову у відкритті виконавчого провадження, виконавче провадження по наказу Господарського суду Тернопільської області № 2/166-2201 від 25.07.2006р. відновлено.

При прийнятті ухвали суд першої інстанції виходив з приписів норм ст.ст.24, 26, 41 Закону України «Про виконавче провадження»та того, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання наказ суду, в якому зазначено про виконання рішення по частинах і відкрити виконавче провадження, так як з 07.07.2007р. у державного виконавця не було законних підстав відмовляти у відкритті виконавчого провадження.

Скаржник - Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м.Тернопіль, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, визнати дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області правомірними, мотивуючи зокрема тим, що згідно з ст.ст.3,8, п.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання в частині (після закінчення терміну відстрочки сплати 12512,03 грн. до 07.07.2007р.), коли термін дії розстрочки виконавчого документа в повному обсязі ще не закінчився (12512,03 грн. до 07.07.2008р., 12512,03 грн. до 07.07.2009р.). Згідно з ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. На думку скаржника, постанова органу ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) винесена правомірно у відповідності до п.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»та роз'яснення Міністерства юстиції України від 11.09.2001р. № 27551, за якими у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення, таке рішення підлягає примусовому виконанню лише після закінчення строку, на який надано відстрочку або розстрочку.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що станом на дату направлення позивачем наказу на виконання, тобто на 31.10.2007р., рішення суду по стягненню суми в частині 12525,03 грн. підлягало примусовому виконанню, оскільки встановлений господарським судом термін –07.07.2007р. –вже минув. Однак, орган ДВС, помилково трактуючи роз'яснення Міністерства юстиції України від 11.09.2001р. № 27551, неправильно застосував п.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», фактично підмінивши розстрочку відстрочкою, чим вийшов за межі наданих йому законом повноважень, внаслідок чого виніс незаконну постанову від 02.11.2007р. ВП № 5188181 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідач у відзиві апеляційну скаргу підтримав, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та не враховано, що УМВСУ в Тернопільській області повністю сплатило заборгованість в сумі 37575,75 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 459 від 30.11.2007р. на суму 8019 грн. та № 488 від 19.12.2007р. на суму 29556,75 грн., а відтак підстав для відкриття виконавчого провадження немає.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав з підстав у ній наведених.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача та відповідача, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, оцінивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.07.2006р. у даній справі № 2/166-2201 стягнуто з Тернопільського райвідділу УМВСУ в Тернопільській області на користь ВАТ «Укртелеком»в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Тернопільської дирекції ВАТ «Укртелеком»37575,75 грн. та розстрочено виконання рішення по стягненню суми 37575,75 грн. наступним чином: 12525 грн. сплатити до 07.07.2007р., 12525 грн. сплатити до 07.07.2008р., 12525 грн. сплатити до 07.07.2009р.

На підставі ст.116 ГПК України Господарським судом Тернопільської області видано наказ від 25.07.2006р. № 2/166-2201 про примусове виконання рішення від 07.07.2006р. у справі № 2/166-2201.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Слиш Ю.Л. від 02.11.2007р. ВП № 5188181 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа (поданого 01.11.2007р.) та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 2/166-2201 від 25.07.2006р.

Вказана постанова державного виконавця мотивована тим, що у відповідності до п.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»та роз'яснення Міністерства юстиції України від 11.09.2001р. № 27551 у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення, таке рішення підлягає примусовому виконанню лише після закінчення строку, на який надано відстрочку або розстрочку, у зв'язку з чим у державного виконавця відсутні законні підстави прийняти рішення, за яким надано розстрочку або відстрочку на примусове виконання.

Пунктом 5 частини 1 статті 26 «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення.

Статтею 121 ГПК України передбачено можливість відстрочки або розстрочки виконання рішення, які не є тотожними поняттями.

У даному випадку судом не відстрочено виконання рішення, а розстрочено виконання рішення по частинах у вказані судом строки.

Законом України «Про виконавче провадження»не передбачено особливостей виконання виконавчого документу, яким надана розстрочка. Не передбачено також і такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як незакінчення термінів розстрочки виконання рішення.

Роз'яснення Міністерства юстиції України, надане листом від 11.09.2001р. № 27551, на яке покликається скаржник, тлумачить, що при розстрочці виконання рішення останнє підлягає примусовому виконанню лише після закінчення строку, на який надано розстрочку. Одночасно в даному роз'ясненні не зазначено, що ВДВС має право при наданні судом розстрочки виконання рішення відмовити у відкритті виконавчого провадження. Натомість вказано, що у разі розстрочки виконання рішення після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не вправі застосовувати будь-які заходи примусового виконання такого судового рішення до закінчення строку, на який надано розстрочку.

З наведеного випливає, що у даному випадку державний виконавець після 07.07.2007р. – встановленого судом терміну по стягненню суми в частині 12525 грн. –зобов»язаний був прийняти до провадження наказ від 25.07.2006р. № 2/166-2201 про примусове виконання рішення, яким надано розстрочку, та відкрити виконавче провадження.

Однак, державний виконавець помилково трактуючи роз'яснення Міністерства юстиції України, надане листом від 11.09.2001р. № 27551 та неправильно застосувавши норму п.5 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірно постановою від 02.11.2007р. ВП № 5188181 відмовив у прийнятті до провадження виконавчого документа (поданого 01.11.2007р.) та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 2/166-2201 від 25.07.2006р. про розстрочку виконання рішення термінами до 07.07.2007р., 07.07.2008р., 07.07.2009р., що є підставою для визнання вказаної постанови незаконною та задоволення скарги позивача на дії ВДВС.

Відтак, ухвала Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2007р. про задоволення скарги позивача на дії органу державної виконавчої служби, визнання незаконною постанови головного державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Тернопільській області Слиш Ю.Л. від 02.11.2006р. ВП № 5188181 про відмову у відкритті виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження по наказу Господарського суду Тернопільської області № 2/166-2201 від 25.07.2006р. є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу на спростування правомірності оскаржуваної ухвали, не приймаються судом до уваги, оскільки сплата заборгованості в сумі 37575,75 грн. платіжними дорученнями № 459 від 30.11.2007р. на суму 8019 грн. та № 488 від 19.12.2007р. на суму 29556,75 грн. на виконання рішення від 07.07.2006р. Господарського суду Тернопільської області відбулась після пред'явлення наказу № 2/166-2201 від 25.07.2006р. до виконання.

З огляду на викладене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106, 1212 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2007р. у справі № 2/166-2201 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м.Тернопіль –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Слука М.Г.