Постанова

від 14.03.2008 по справі 13/42-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/42-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"14" березня 2008 р.                                                           Справа № 13/42-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Повного  товариства "Ломбард-Лідер" ТПВ "Постачтехкомплект" і Компанія

до Державної  податкової  інспекції у м.Херсоні  

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 000632200/0 від 17.08.2007 р., № 000632200/1 від 19.09.2007 р., № 000632200/2 від 26.11.2007 р.

за участю представників сторін:

позивача –Долгополова О.В.,

відповідача –Тосік  Н.І., Тригуб Г.Г.,

                                              в с т а н о в и в:

Згідно до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позовні вимоги ґрунтуються на невідповідності оспорюваних податкових повідомлень-рішень чинному законодавству з наступних підстав. Зокрема, позивач вважає, що при винесенні названих актів відповідачем помилково застосовано положення статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки необхідно до спірних правовідносин застосовувати статтю 7 того ж Закону, якою визначається порядок оподаткування операцій особливого виду –видача позики під заставу виробів із дорогоцінних металів та каміння (діяльність ломбарду).

В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на те. Що до валових витрат підприємства належать суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесене до валових витрат. У разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, що відповідає підпункту 5.2.8. пункту 5.2. статті 5 названого вище Закону. В спірному випадку, на думку відповідача,  позивачем не доведено, що ним правомірно включено до валових витрат безнадійну заборгованість.

Крім викладеного з матеріалів справи та пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні, слідує, що  в період з 16 по 25 липня 2007 року ДПІ у м. Херсоні проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.02.2006 р. по 30.06.2007 р. повним  товариством „Ломбард-Лідер” ТПВ „Постачтехкомплект” і Компанія”, по завершені якої складено акт № 1980/22-0/34073967 від 8 серпня 2007 року.

Згідно до цього акту податковою інспекцією встановлені допущені позивачем порушення діючого податкового законодавства. Так, в результаті порушення підпункту 5.2.17. підпункту 5.2.8. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3., підпунктів 5.4.4., 5.4.8. підпункту 5.4. статті 5, підпункту 12.1.1. статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 66116,89 грн по періодам:  за 9 місяців 2006 року –на суму 259 грн, за 2006 рік –на суму 50113,90 грн та за І квартал 2007 року –на суму 16002,99 грн. Ці порушення, на думку відповідача, пов'язані з тим, що позивачем до складу валових витрат, відображених у деклараціях з податку на прибуток та у розрахунках податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку  на прибуток філій (ХФ № 1 ПТ „Ломбард-Лідер”, ХФ № 2 ПТ „Ломбард-Лідер” та СФ № 3 ПТ „Ломбард-Лідер”), віднесено безнадійну заборгованість по непогашеним кредитам за 2006 рік в розмірі 197096,17 грн та за І квартал 2007 року –63971,04 грн, а крім того, позивачем не доведено правомірність включення 1911,69 грн валових витрат на розміщення реклами, 1424,74 грн –членських внесків,492,9 грн –сум витраченої готівки.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення № 000632200/0 від 17.08.2007 р. про донарахування 66116,89 грн податку на прибуток та застосовано штрафні санкції в розмірі 18234,77 грн, а всього 84351,66 грн.

В подальшому, за результатами розгляду скарг позивача на вказане податкове повідомлення-рішення, поданих в адміністративному порядку до вищестоящих податкових органів,  відносно позивача прийняті були податкові повідомлення-рішення № 000632200/1 від 19.09.2007 р. та № 000632200/2 від 26.11.2007 р., якими, фактично, нараховані суми залишені без змін.

Судом також констатується, що позивачем мотивується незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень лише в частині донарахування податку шляхом визначення валових витрат, які пов'язані з безнадійною заборгованістю підприємства, а тому правовому аналізу підлягає частина оспорюваних рішень, яка стосується мотивів, зазначених позивачем в позовній заяві.

Так, порядок сплати податку на прибуток визначено положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Зокрема, статтею 3 цього Закону визначено, що об'єктом оподаткування за Законом є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

В свою чергу, статтею 5 Закону встановлено порядок та спосіб визначення валових витрат, а саме валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.8. пункту 5.2. статті 5 названого Закону встановлено, що до валових витрат включаються, серед інших, суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Безпосередньо визначення безнадійної заборгованості надане в пункті 1.25. статті 1 Закону, а саме такою заборгованістю є заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:  заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Поряд з цим пунктом 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Закону встановлено, що платник податку –продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

На підставі названих правових положень податковою інспекцією зроблені висновки, що позивачем неправомірно включено до валових витрат підприємства безнадійну заборгованість, яка визначається як різниця між сумою наданих кредитів під заставу дорогоцінних металів та вартістю цих металів при їх продажу державі згідно до Закону України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”.

Проте, судом констатується помилковість думки відповідача про необхідність сприйняття названої різниці як безнадійної заборгованості, а тому й не підтвердження її документально, оскільки вона не є такою з наступних підстав.

Так, основною діяльністю позивача є надання послуг ломбардів, котрі пов'язані з наданням грошових кредитів під заставу дорогоцінних металів та каміння, а у випадку неповернення кредитів –продаж державі заставленого майна, у зв'язку з чим до такої діяльності застосовуються певні особливості оподаткування, встановлені статтею 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Безпосередньо підпунктом 7.5.9. пункту 7.9. названої статті 7 Закону передбачено, що при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку: відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною придбання такої застави; якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати заставодержателя визначаються у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 цього Закону та Законом України „Про заставу”.

Таким чином, включення до складу валових витрат відповідних сум на придбання предмету застави, слід вважати ціною придбання такої застави, а отже застосування до цих правовідносин положень про безнадійну заборгованість є помилковим, у зв'язку з чим податковою інспекцією неправомірно донараховано позивачу 65159,56 грн податку на прибуток та нараховано штрафних санкцій на суму 17756,1 грн.

На підставі зазначеного суд доходить висновку про часткову неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин спірні рішення в оспорюваній частині не відповідають діючому законодавству, а тому позовні вимоги задоволенню підлягають задоволенню частково.

Приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволені частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації з державного бюджету в сумі, пропорційній задоволеним вимогам

На підставі  зазначених правових норм й керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                              п о с т а н о в и в :    

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 000632200/0 від 17.08.2007 р., № 000632200/1 від 19.09.2007 р., № 000632200/2 від 26.11.2007 р. в частині донарахування 65159,56 грн податку на прибуток та  застосування 17756,1 грн штрафних санкцій.

3.Стягнути з державного бюджету на користь повного товариства „Ломбард-Лідер” ТПВ „Постачтехкомплект” і Компанія” 3,34 грн витрат по сплаті державного мита.

4.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

                                                Дата підпису постанови –21 березня 2008 р.

                            Суддя                                                                  М.К. Закурін