Ухвала

від 30.05.2013 по справі 13/42-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-29140/10

№ К-29140/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2009

у справі № 13/42-АП-08 Господарського суду Херсонської області

за позовом Повного товариства «Ломбард-Лідер» ТПВ «Постачтехкомплект» і Компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2009, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 17.08.2007 № 000632200/0, від 19.09.2007 № 000632200/1, від 26.11.2007 № 000632200/2 у частині донарахування 65159,56 грн. податку на прибуток та застосування 17756,1 грн. штрафних санкцій.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування норм підпункту 5.2.8 пункту 5.2 ст.5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.08.2007 за № 1980/22-0/34073967, про порушення позивачем норм підпунктів 5.2.8, 5.2.17 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.4.4 та 5.4.8 пункту 5.4 ст.5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): заниження податку на прибуток на загальну суму 66116,89 грн. у тому числі: за 9 місяців 2006 року - 259,00 грн., за 2006 рік - 50113,90 грн., за І квартал 2007 року - 16002,99 грн. внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 261067,21 грн. за вказані звітні періоди у зв`язку з віднесенням до їх складу сум безнадійної заборгованості сум непогашених кредитів, виданих громадянам під заставу майна, за відсутності вчинення дій щодо стягнення заборгованості, а також на суму 3829,33 грн. у зв`язку з віднесенням до їх складу витрат на розміщення реклами, тоді як рекламна інформація не містить назви ПТ «Ломбард-Лідер» ТПВ «Постачтехкомплект» і Компанія», а також сум членських внесків та сум витрат, не підтверджених первинними документами.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2007 № 000632200/0, від 19.09.2007 № 000632200/1, від 26.11.2007 № 000632200/2 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 84351,66 грн. (у т.ч. 66116,89 грн. - основний платіж та 18234,77 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач зареєстрований як фінансова установа - ломбард, який здійснює діяльність з надання фінансових послуг, а саме: надання фінансових кредитів під заставу майна на визначений строк і під процент.

У судовому процесі встановлено, що у випадках неповернення кредиту, виданого під заставу виробів із дорогоцінного металу та каміння, позивач здійснював їх реалізацію Державній скарбниці у відповідності до норм Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», норма частини 4 ст.4 якого передбачає першочергову пропозицію не викуплених з-під застави ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на умовах форвардного контракту Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України та Національному банку України для поповнення золотого запасу України.

Пунктом 12 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 802, встановлена норма аналогічного змісту, згідно з якою афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння у розсортованому вигляді у разі продажу користувачами надр, переробниками та афінажними підприємствами, скуплені у населення і не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у разі продажу скупниками та ломбардами на умовах форвардного контракту пропонуються у першочерговому порядку: Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; Національному банку для поповнення золотого запасу.

Не куплені на зазначених умовах Мінфіном та Національним банком ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що стали непридатними чи втратили експлуатаційну цінність, скупники та ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку, переробникам, афінажним підприємствам, промисловим споживачам на підставі укладених договорів купівлі-продажу (абзац 2 цього пункту).

Набуття заставодержателем права звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого такою заставою, передбачено частиною 1 ст. 589 Цивільного кодексу України.

Реалізація предмета застави, на вартість якого звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом ( частина 1 ст. 591 цього Кодексу).

Пунктом 1.14 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що ломбардна операція - це операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Відповідно до пункту 1.25 цієї статті безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.8 цієї статті, включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Разом з тим, підпунктом 7.9.5 пункту 7.9 ст.7 Закону № 334/94-ВР визначені особливості податкового обліку заставодавця та заставодержателя при відчуженні заставленого майна.

При відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку: відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною придбання такої застави; якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати заставодержателя визначаються у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 цього Закону та Законом України "Про заставу".

Вказаними нормами передбачено правило, за яким реалізація предмету застави прирівнюється для заставодавця до її продажу, а сума кредиторської заборгованості відповідно - до ціни продажу, при цьому, іншою нормою передбачено застосування загальних правил визначення доходів та збитків заставодержателя при реалізації майна заставодавця третім особам.

Враховуючи те, що реалізація виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів, заставлених у ломбарді має свої особливості щодо їх обов`язкової першочергової пропозиції НБУ та Мінфіну України, а не з публічних торгів, то за таких умов заставодавець не може нести відповідальність за таку реалізацію за цінами нижчими від загальної суми кредиторської заборгованості разом з процентами, які виникли за наслідками кредитного договору, на виконання якого така застава надавалась. При цьому, ломбард як заставодержатель у свою чергу позбавляється права звертати стягнення на інше майно для забезпечення непогашеної суми заборгованості, яка не була покрита внаслідок реалізації такого предмету застави - ювелірного виробу, а тому за правилом абзацу 4 підпункту 7.9.5 пункту 7.9 ст.7 Закону № 334/94-ВР, позивач правомірно відніс суми збитків за наслідками таких операцій до складу валових витрат.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко