Постанова

від 11.03.2008 по справі 17/370-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/370-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

11.03.08 р.                                                                                          № 17/370-07          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Писана  Т.О (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мостової  Г. І.

                                                  Фаловської  І.М.

секретар судового засідання  Рустам'ян Е.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Яковлева А.Ю. –представник за дов. № 3 від 05.06.07 р.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія»на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007року

у справі  №17/370-07 (суддя Суховий В.Г.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія», м. Київ,

до           дочірнє підприємство «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО», м. Бровари,

про           стягнення 22145,62 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО»про стягнення 22145,62 грн. за договором перевезення від 14.06.2006р. №14/6.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2007р. по справі №17/370-07 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Київської області товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач (скаржник) не направив своїх представників у судове засідання, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представників про повідомлення їм часу і дати судового засідання та повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, його представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає матеріалам справи.

Позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача додаткових матеріалів, а саме оригіналу договору від 15.06.2006р. про транспортно-експедиційні послуги. Клопотання позивача було задоволено, у зв'язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

14.06.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія»та дочірнім підприємством «ФМ Ложістік Дніпро» акціонерного товариства «ФОР і МАШЕ»(відповідач Дочірнє підприємство «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО»акціонерного товариства «ФМ ЛОЖІСТІК»є його правонаступником згідно п 3.2 статуту, а.с. 160) було укладено договір № 14/6 (далі - договір), щодо автомобільного перевезення вантажів та здійснення інших послуг пов'язаних з автомобільним перевезенням вантажів.

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення здійснюється позивачем (перевізником) на підставі заявок на перевезення вантажів, яка повинна містити інформацію про дату, час та місце завантаження, найменування та характер вантажу тощо.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата за перевезення вантажу здійснюється за узгодженими ставками. Ставка за кожне перевезення вантажу та строк оплати встановлюється заявкою на перевезення або додатковою угодою по факсу.

Місцевий господарський суд ухвалою від 16.11.2007р. зобов'язував позивача подати докази погодження ставок та строків оплати за перевезення вантажу, у т.ч. заявки на перевезення вантажу або додаткові угоди по договору № 14/6 від 14.06.2006р. (п. 3.1 договору). Проте зазначених документів позивачем суду не було подано.

Крім того, п. 3.2 договору передбачено, що позивач гарантує поштову відправку на адресу відповідача оригіналів рахунків на оплату та товарно-транспортних накладних або накладних СМR з відміткою про отримання вантажу та актів виконаних робіт.

Ухвалою від 16.11.2007р. місцевий господарський суд також зобов'язував позивача подати докази надіслання замовнику рахунків на оплату і товарно-транспортних накладних або накладних СМR і актів виконаних робіт (п. 3.2 договору); акти виконаних робіт, підписані замовником (п. 3.4 договору); рахунки № СФ-о000067 від 16.06.2006, № СФ-о000072 від 27.06.2006, № СФ-о000079 від 12.07.2006; письмові пояснення та докази щодо дати настання строку (строків) оплати наданих послуг. Зазначених документів суду також не подано. Позивачем було подано лише, як приклад, інші три акти здачі-прийняття робіт (№ ОУ-0000055, № ОУ-0000047, № ОУ-0000046), які свідчать про надання позивачем послуг за договором у червні-липні 2006р., та які, за посиланням і позивача і відповідача в судовому засіданні, були оплачені відповідачем.

Відповідно до п. 3.4 договору послуги з перевезення вантажу вважаються виконаними з моменту підписання замовником (відповідачем) акта виконаних робіт, які посвідчують   про   виконання   перевізником   (позивачем)   авто   послуг   передбачених договором.

Отже, з договору № 14/6 від 14.06.2006р. вбачається, що сторони дійшли згоди, що послуги з перевезення надаються на підставі заявок або додаткових угод, а факт їх здійснення підтверджується актом виконаних робіт.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові,  правомірно взяв до уваги, що позивачем не подано доказів в обґрунтування своїх вимог, зокрема заявок відповідача, додаткових угод, актів виконаних робіт, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, а також доказів їх надіслання відповідачеві.

У доводах апеляційного оскарження позивач стверджує, що відповідачем в усній і письмовій формі подавались йому заявки відповідно до п. 2.1 договору і що факт подання відповідачем заявки визнаний ним самим. Проте, такі твердження скаржника не відповідають матеріалам справи, яким суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, зазначивши про відсутність відповідних письмових заявок, як того вимагає договір.

Скаржник зазначає, що відповідач у листі від 02.01.2007р. визнав, що користувався автомобілями позивача. Проте дана обставина не є доказом заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 14.06.2006р. №14/6, оскільки  не свідчить ні про наявність договірних відносин, ні про замовлення перевезення у власника автомобіля.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме не доведено надання ним послуг відповідачу по перевезенню вантажу саме на підставі договору від 14.06.2006р. №14/6.

В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції, при винесенні рішення, допущено порушення норм процесуального права. При цьому скаржник не вказує, які саме порушення допущено судом, у зв'язку з чим таке посилання скаржника є безпідставним.

Колегія суддів, на підставі наявних в справі матеріалів, дійшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія»на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007року  у справі №17/370-07 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007року у справі №17/370-07 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду  Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Писана  Т.О

Судді:

                                                                                                    Мостова  Г. І.

                                                                                                    Фаловська  І.М.

Дата відправки  19.03.08