Постанова

від 04.03.2008 по справі 16/219-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/219-ПД-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької,Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаЧерноморченко М.М., дов. від 22.02.08р., Седіна Н.В., дов. від 29.02.08р., Віттіх О.О. дов. від 29.02.08р.

відповідачатретьої особиБезручко О.П., дов. від 09.01.08р.не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 року

у справі№ 16/219-ПД-07 господарського суду Херсонської області

за позовомКаховської центральної районної лікарні

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПервинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність"Каховська районна рада

провизнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

         Каховська центральна районна лікарня звернулася до господарського суду з позовом до Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 11.01.2007р. на підставі статей 4, 5, 10, 17, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 2, 3, 4, 32, 33, 35, 37, 39, 48 Закону України "Про власність", статей 5, 8, 20, 23, 24, 52-55, 133-135, 137, 144, 147, 207, 208 Господарського кодексу України, статей 2, 3, 15, 16, 20, 203, 215, 216, 256, 257, 318, 321, 327, 386 Цивільного кодексу України.

         Позивач зазначав, що обладнання, яке є предметом даного договору, перебуває у його оперативному управлінні та належить до комунальної власності територіальної громади Каховського району, відтак може бути відчужено лише Каховською районною радою; відсутній оригінал договору купівлі-продажу та документів, що свідчать про виконання та схвалення цього договору; по факту складання та надання до суду завідомо неправдивих документів Каховською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши на додержання приписів чинного законодавства при укладенні спірного договору, зазначив, що оригінали документів було досліджено господарським судом Херсонської області при прийнятті рішення від 20.02.2007р. про право власності відповідача на медичне обладнання; звернення позивача до суду з вимогою про недійсність спірного договору як оспорюваного правочину свідчить про його фактичне укладення.

14.09.2007р. відповідач подав до господарського суду зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна по справі № 16/219-ПД-07 та відшкодування сплаченої суми по цьому договору з огляду на його невідповідність вимогам закону –укладення зі сторони Каховської центральної районної лікарні неуповноваженою особою.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.09.2007р. (суддя Немченко Л.М.) первісний позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 11.01.2007р. з моменту його укладення; з відповідача на користь позивача стягнуто 203грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо відсутності оригіналу спірного договору, який повинен бути належним та допустимим доказом у підтвердження наявного волевиявлення його сторін, а також відсутності доказів його виконання; перебування майна, яке є предметом договору купівлі-продажу, у власності територіальних громад Каховського району та в оперативному управлінні лікарні, передбаченими чинним законодавством підставами недійсності правочинів відповідно до приписів частин 1-5 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України .

Відтак місцевий суд дійшов висновку що позивач довів відсутність його волевиявлення на укладення договору від 11.01.2007р., недодержання письмової форми правочину, спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Також судом зазначено, що якби навіть керівник мав намір укласти спірний договір, то він не мав належного обсягу цивільної дієздатності на його укладення договору.

Визнаючи договір недійсним, суд вказав про відсутність підстав для застосування реституції як наслідку недійсності договору, оскільки відповідач не довів його реальне виконання, в тому числі сплату коштів; вказані обставини можуть бути предметом окремого судового розгляду за наслідками порушеної кримінальної справи.

Щодо зустрічного позову, поданого відповідачем, текст рішення від 14.09.2007р. містить посилання на ухвалу від 18.09.2007р., якою зустрічний позов повернено як такий, що не відповідає положенням статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. зустрічний позов та матеріали до нього повернено позивачу без розгляду на підставі статей 63 та 86 Господарського процесуального кодексу України, як такий, що взаємно не пов'язаний із первісним позовом, містить ті ж самі вимоги, що й первісний позов, та грошові вимоги, що не заявлялись в основному позові; відповідачу роз'яснено його право повторного звернення до суду з окремим позовом.

Відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційними скаргами на рішення та ухвалу місцевого господарського суду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 року (судді: Хуторний В.М. –головуючий, Зубкова Т.П., Коробка Н.Д.) апеляційні скарги Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" на рішення господарського суду Херсонської області від 14.09.2007р. у справі № 16/219-ПД-07 та ухвалу господарського суду Херсонської області про повернення заяви без розгляду від 18.09.2007р. залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін з мотивів відповідності нормам матеріального та процесуального права, повноти встановлення фактичних обставин справи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення та ухвалу місцевого суду та передати справу  на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаргу  вмотивовано доводами про порушення апеляційним та місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного: ухвала від 18.09.2007р. прийнята з порушенням статті 129 Конституції України, принципу рівності сторін у судовому процесі, статей 4-7, 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з наведених в ухвалі підстав повернення зустрічної позовної заяви законодавством не передбачено, висновок суду про тотожність первісних та зустрічних позовних вимог є помилковим; в резолютивній частині постанови апеляційної інстанції не зазначено висновку суду щодо наслідків апеляційного оскарження ухвали місцевого суду.

Рішення та постанова судів попередніх інстанцій суперечать статтям 4-2, 4-7, 43 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки судів ґрунтуються на припущеннях та неналежних доказах, обґрунтованих мотивів відхилення доказів, наданих відповідачем, судами не наведено, заходів щодо витребування необхідних доказів від позивача судом не вжито.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому відхилив її доводи, пославшись на законність  та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

           Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу з обставин та підстав, викладених у позовній заяві.

Предметом судового дослідження у даній справі була нотаріально посвідчена фотокопія договору купівлі-продажу рухомого майна від 11.01.2007р., згідно якого відповідач продав, а відповідач купив апаратуру для здійснення лапароскопічних операцій згідно переліку.

За умовами договору вартість майна складає 82000грн., які відповідач зобов'язаний сплатити  готівкою в момент підписання даного договору; право власності на дане майно у покупця виникає у момент підписання договору

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський  суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів та статутних документів позивача.

          Також розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету позову.

         За статтею 84 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно містити встановлені судом обставини справи, докази, на підставі яких прийнято рішення, законодавство, яким суд керувався, приймаючи рішення; відтак суд повинен чітко зазначити в судовому рішенні, з яких передбачених законом підстав він визнає недійсним спірний договір.

         Як вбачається з судового рішення місцевого суду, воно містить загальне посилання на частини 1, 3 статті 215, частини 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, та встановлені обставини справи щодо відсутності волевиявлення позивача на продаж рухомого майна, ненадання доказів наявності дотримання письмової форми правочину, відсутності у керівника позивача належного обсягу цивільної дієздатності; також суд вважає, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

         Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

         За частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, однак недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

         Статтею 218 Цивільного кодексу України сторонам правочину надано право заперечувати факт вчинення правочину у разі недодержання його письмової форми, що може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

         Положення частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України стосуються дієздатності особи, що вчиняє правочин; діє як фізична особа –самостійний учасник правочину, чи виявляє волю від імені юридичної особи як орган чи представник юридичної особи (безпосередньо значиться в письмовому документі як особа, через яку здійснено волевиявлення).

         Частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює вимогу до волевиявлення особи, яка є учасником правочину: таке волевиявлення повинно бути вільним та відповідати внутрішній волі (тобто, не залежати від помилки, обману чи насильства при вчиненні правочину).

         Також за приписами статті 234 Цивільного кодексу України недійсним може бути визнано правочин, обидві сторони якого діяли без наміру створити відповідні юридичні наслідки.

         Кожна з вищеперерахованих підстав недійсності правочину є самостійною; для визнання правочину недійсним  за будь-якою з них належить окремо з'ясувати обставини, що є істотними для правильного вирішення відповідного спору.

Відтак для правильного вирішення спору судам обох інстанцій належало з'ясувати дійсні обставини справи, що полягають у наступному: які саме підстави недійсності договору (за якою саме частиною статті 203 Цивільного кодексу України) визначено позивачем при зверненні з відповідним позовом, чи підтверджується наявність цих підстав встановленими обставинами справи та які саме належні та допустимі за статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України докази їх підтверджують; приймаючи рішення, суду належить вказати, якій саме з вказаних норм Цивільного кодексу України визнається недійсним правочин. Ці встановлені судом обставини справи та правові висновки вказуються у мотивувальній частині рішення чи постанови, про що говориться у статтях 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судам слід враховувати, що, виходячи з заявленого предмету спору - визнання недійсним правочину, розгляду та оцінці в даному спорі підлягає волевиявлення та цивільна дієздатність сторін з огляду на докази (в тому числі й надану сторонами фотокопію договору купівлі-продажу), що вказують на спірний правочин, як такий, що був вчинений (неуповноваженою особою, за відсутності дієздатності тощо), а відтак оспорюється,  відповідно судове рішення щодо наявності чи відсутності такої дієздатності чи волевиявлення має містити встановлені на підставі цих доказів фактичні істотні обставини справи (чи є правочин вчиненим, від чийого імені він вчинений, чи відповідає дійсності підпис на договорі).

Натомість вказані істотні обставини судами, виходячи з правочину як вчиненого, з огляду на фіксацію договору як існуючого на паперовому носії, не досліджувались.

Однак в такому випадку (якщо суд не визнає наявну фотокопію належним доказом існування правочину та за відсутності оригіналу письмового договору, інших документів, що доводять існування правочину), судам належить з'ясувати, що ж є предметом розгляду  в даному спорі.

Також судова колегія звертає увагу судів попередніх інстанцій, що, за своєю правовою природою, зустрічний позов подається до прийняття рішення зі спору та підлягає спільному розгляду з первісним позовом.

Натомість місцевим господарським судом було прийнято рішення за первісним позовом за наявності зустрічного позову, поданого відповідачем до прийняття рішення у справі, до розгляду питання про наслідки звернення з таким зустрічним позовом. При цьому судове рішення, датоване 14.09.2007р., містить посилання на ухвалу суду про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви, яка датована 18.09.2007р. Незважаючи на дату підписання повного тексту рішення (якою є 18.09.2007р.), судове рішення не може містити посилання на обставини, які не встановлювались у судовому засіданні.

Також висновок місцевого суду про те, що вимога про визнання правочину недійсним та зустрічна вимога про застосування наслідків недійсності правочину, не є взаємно пов'язаними, не ґрунтується на правильному застосуванні статті 60 Господарського процесуального кодексу України, а  висновок суду про тотожність вимог за первісним та зустрічним позовом є передчасним, позаяк в ухвалі суду не досліджено підстави, з яких заявлялись первісна та зустрічна вимоги про недійсність правочину.

Допущені недоліки судом апеляційної інстанції не усунуто при перегляді справи.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Разом з тим постанова апеляційної інстанції, рішення та ухвала місцевого суду вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

         З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення у даній справі належить скасувати, а справу  направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

         Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 року у справі № 16/219 господарського суду Запорізької області, рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2007р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.09.2007р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач