Постанова

від 16.12.2008 по справі 16/219-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/219-ПД-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 грудня 2008 р.                                                                                    № 16/219-ПД-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької,Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

відповідачатретьої особиБогун В.В., дов. від 12.12.08р.не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність"

на ухвалугосподарського суду Херсонської області від 18.09.2008 року

у справі№ 16/219-ПД-07 господарського суду Херсонської області

за позовомКаховської центральної районної лікарні

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПервинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність"Каховська районна рада

прота за зустрічним позовом

допровизнання недійсним договору купівлі-продажу

Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність"Каховської центральної районної лікарні визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна та стягнення 82000грн.

ВСТАНОВИВ:

         Каховська центральна районна лікарня звернулася до господарського суду з позовом до Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 11.01.2007р. на підставі статей 4, 5, 10, 17, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 2, 3, 4, 32, 33, 35, 37, 39, 48 Закону України "Про власність", статей 5, 8, 20, 23, 24, 52-55, 133-135, 137, 144, 147, 207, 208 Господарського кодексу України, статей 2, 3, 15, 16, 20, 203, 215, 216, 256, 257, 318, 321, 327, 386 Цивільного кодексу України.

         Позивач зазначав, що обладнання, яке є предметом даного договору, перебуває у його оперативному управлінні та належить до комунальної власності територіальної громади Каховського району, відтак може бути відчужено лише Каховською районною радою; відсутній оригінал договору купівлі-продажу та документів, що свідчать про виконання та схвалення цього договору; по факту складання та надання до суду завідомо неправдивих документів Каховською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши на додержання приписів чинного законодавства при укладенні спірного договору, зазначив, що оригінали документів було досліджено господарським судом Херсонської області при прийнятті рішення від 20.02.2007р. про право власності відповідача на медичне обладнання; звернення позивача до суду з вимогою про недійсність спірного договору як оспорюваного правочину свідчить про його фактичне укладення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

         Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.08.2008р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" до Каховської центральної районної лікарні про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна по справі № 16/219-ПД-07 та відшкодування сплаченої суми по цьому договору з огляду на його невідповідність вимогам закону –укладення зі сторони Каховської центральної районної лікарні неуповноваженою особою.

          Каховська центральна районна лікарня відхилила зустрічний позов повністю за відсутності доказів сплати одержання нею коштів за договором та самого факту укладення договору.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.09.2008р. (суддя Скобєлкін С.В.) провадження у справі припинено як за первісним, так і за зустрічним позовом на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України –за відсутністю предмету спору.

Ухвалу суду вмотивовано встановленими обставинами справи щодо відсутності оригіналу спірного договору, який повинен бути належним та допустимим доказом у підтвердження наявного волевиявлення його сторін, а також відсутності доказів його виконання та існування взаємних зобов'язань сторін.

Апеляційний перегляд даної ухвали не здійснювався.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, Первинна професійна спілка працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та передати справу  на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаргу  вмотивовано доводами про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного: ухвала від 18.09.2008р. прийнята з порушенням статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-7 Господарського процесуального кодексу України, що визначають принцип рівності сторін у судовому процесі; також ухвала суду прийнята з неправильним застосуванням статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновок суду про відсутність предмету спору ґрунтується на неналежних доказах та припущеннях. Також скаржник зазначає, що судом не виконано вказівки постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2008р.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому відхилив її доводи, пославшись на законність  та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду; позивач та тертя особа не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

           Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Місцевим господарським судом було встановлено, що Каховська центральна лікарня є спільною комунальною власністю територіальних громад Каховського району Херсонської області, а оперативне управління майном покладено на головного лікаря Віттіха О.О.

Статутом Каховської районної лікарні (розділ ІУ пункт 4.2) передбачено, що майно, яке є комунальною власністю і закріплене за центральною районною лікарнею, належить їй на праві повного господарського відання, а розпорядження цим майном здійснюється за погодженням з власником майна.

На балансі Каховської ЦРЛ знаходиться обладнання для лапароскопічних операцій; при цьому це обладнання також є спільною власністю територіальних громад, а його відчуження є можливо лише за умови отримання згоди від сесії районної ради.

Місцевим господарським судом встановлено, що після дати укладення договору купівлі-продажу спірне майно з обліку лікарні не знімалось; докази передачі спірного майна профспілковій організації та отримання цього майна профспілковою організацією відсутні.

Як зазначено предметом місцевим господарським судом судового дослідження у даній справі є нотаріально посвідчена фотокопія договору купівлі-продажу рухомого майна від 11.01.2007р., згідно якого лікарня продала, а профспілка купила апаратуру для здійснення лапароскопічних операцій згідно переліку.

За змістом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.05.2007р. Каховського РВ УМВС України в Херсонській області, в ході перевірки матеріалів справи встановлено, що договору купівлі-продажу майна Каховської лікарні не існувало, а його виконання шляхом перерахування коштів не здійснювалося.

Розглянувши спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні матеріали справи не підтверджують наявності укладеного між сторонами правочину щодо купівлі-продажу спірного майна, виникнення між сторонами пов'язаних з цим зобов'язань та виконання даного правочину будь-якою зі сторін, та припинив провадження у справі за відсутності предмету спору.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський  суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів та статутних документів позивача.

          Також розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету позову.

          Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

         За частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, однак недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 218 Цивільного кодексу України сторонам правочину надано право заперечувати факт вчинення правочину у разі недодержання його письмової форми, що може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, наявні матеріали справи оцінюються судом на предмет їх належності та допустимості як доказів, що підтверджують наведені сторонами обставини справи, відповідно до приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга не містить доводів у спростування правомірності висновків місцевого господарського суду в частині визначення певних матеріалів справи як таких, що не відповідають принципам належності та допустимості доказів, а відтак не можуть підтверджувати наявності самого спірного правочину, та, відповідно, порушення ним будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Водночас судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги щодо помилковості припинення місцевим господарським судом провадження у даній справі.

За статтею 15 Цивільного кодексу України, статтями 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в  установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до  господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю.

Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

         Місцевим господарським судом встановлено, що спірний правочин не укладався та не виконувався; те, чого не існувало, не може порушувати права та інтереси, що підлягають захисту в судовому порядку.  

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; за результатами розгляду касаційної скарги касаційна інстанція має право на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти  нове рішення.

За таких обставин постановлені у даній справі ухвала місцевого суду про припинення провадження у справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2                    частини 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу первинної професійної спілки працівників Каховської центральної районної лікарні "Медицина і законність" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 18.09.2008р. у справі № 16/219-ПД-07 господарського суду Херсонської області скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач