Рішення

від 04.03.2008 по справі 31/77-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/77-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/77-1

04.03.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех», м. Миколаїв

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Інші Мережі», м. Київ

Про                     про розірвання договору

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                 Скляров С.М. –пред. за довірен.

Від відповідача     не з'явився

          В судовому засіданні оголошувалась короткочасна перерва відповідно до ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про розірвання договору транспортного експедирування.

Заявлені  вимоги мотивував тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір транспортного експедирування шляхом обміну листами та іншими письмовими документами. Позивачем було сплачено на користь Відповідача частковий авансовий платіж за організацію перевезення належного Позивачу вантажу у розмірі  20 000 грн.

Відповідач отримані кошти не повернув, замовлення Позивача не виконав, до виконання зобов‘язання з транспортного перевезення належного Позивачу майна не приступив. У зв‘язку з цим, з огляду на прострочення виконання зобов‘язання з боку Відповідача таке зобов‘язання втратило інтерес для Позивача, тому він і звернувся за судовим захистом.

Позивач просить суд розірвати договір транспортного експедирування, пов‘язаний з перевезенням великогабаритного вантажу за маршрутом м. Миколаїв –м. Чернігів, укладений між на підставі  обміну листами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.02.2008р.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від  існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема  відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача від обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

     В С Т А Н О В И В :

6 квітня 2006 року Позивач звернувся до Відповідача з листом вих. №120, у якому просив організувати перевезення великогабаритного вантажу за маршрутом м. Миколаїв –м. Чернігів з 20.04.2006 р. та просив підтвердити подачу автомобілів 20.04.2006 р.

11 квітня 2006 року Відповідач за допомогою факсимільного зв‘язку надіслав Позивачу рахунок-фактуру №113 (копія знаходиться у матеріалах справи) на оплату часткового авансового платежу за організацію перевезення негабаритного вантажу за маршрутом: м. Миколаїв –м. Чернігів на суму 20 000, 00 грн. з ПДВ. чим по суті погодився на виконання послуг.

17 квітня 2006 року зазначений рахунок-фактуру було оплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою Філії АКБ «Імексбанк»у м. Миколаєві за 17.04.2006 р. (копія знаходиться у матеріалах справи).

20.04.2006 р. Відповідачем зобов‘язання щодо перевезення належного Позивачу вантажу за маршрутом: м. Миколаїв –м. Чернігів не виконано, про причини невиконання Позивачу не повідомлено.

30.05.2007 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача повідомлення про розірвання договору транспортного експедирування №83, яке було вручено представнику Відповідача 04.06.2007 р. Копії повідомлення Відповідача та поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №228640 знаходяться у матеріалах справи і визнаються судом як належний доказ по даній справі .

Відповіді на зазначене повідомлення Відповідачем не надано.

Проаналізувавши матеріали справи, надані докази, пояснення представника Позивача, який брав участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1-2 ст. 929 глави 65 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України») договором транспортного експедирування є договір, відповідно до якого одна сторона (експедитор) зобов‘язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Положення зазначеної глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Частиною 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 208 ЦК України встановлено випадки, коли правочини між учасниками цивільно-правових відносин підлягають вчиненню у письмовій формі. Згідно п. 1 частини 1 зазначеної статті у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до наявних у справі доказів та пояснень представника Позивача у судовому засіданні суд приходить до висновку, що між Позивачем та Відповідачем фактично було вчинено письмовий правочин (укладено договір у письмовій формі) шляхом обміну письмовими документами, якими обмінялися сторони, а саме: листа-звернення Позивача від 06.04.2006 р. на адресу Відповідача за №120 (копія є у матеріалах справи), рахунку-фактури Відповідача №113 на оплату часткового авансового платежу за організацію перевезення негабаритного вантажу (копія є у матеріалах справи), яким Відповідач засвідчив свою волю та підтвердження  здійснити укладення договору транспортного експедирування.

А отже, відповідно до норм ст. 929 ЦК України за таким договором одна сторона (Відповідач) прийняла на себе зобов‘язання за плату та за рахунок другої сторони (Позивача) виконати або організувати виконання послуг, пов‘язаних з перевезенням вантажу, а друга сторона (Позивач) зобов‘язувався оплатити такі послуги Відповідача.

Позивачем свої зобов‘язання за договором виконано, а саме: перераховано на банківський рахунок Відповідача частковий авансовий платіж у розмірі 20 000 грн.

Відповідач зобов‘язання щодо перевезення належного Позивачу вантажу за маршрутом: м. Миколаїв –м. Чернігів не виконав, будь-яких пояснень чи заперечень з приводу обтяжень чи причин які внаслідок дії обставин непереборної сили або випадку настали  ( ст. 617 ЦК ) і Відповідач не міг їх передбачити  суду не представлено , що дає підстави суду погодитись з доводами позивача і визнати факт невиконання зобов'язання відповідачем .

Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 2-3 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідачем у справі, а також іншим учасником   господарського спору  не надано до суду доказів того, що невиконання Відповідачем умов договору на користь Позивача сталося внаслідок дії обставин непереборної сили або випадку згідно ст. 617 ЦК України, які Відповідач не міг передбачити і за які не може відповідати.

У зв‘язку з цим, наявні у справі матеріали та докази свідчать про порушення зобов‘язання за договором транспортного експедирування з боку Відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню повністю, як такі, що є законними  та обґрунтовані.

Позовні вимоги Позивача заявлено про розірвання договору транспортного експедирування. Таким чином, оскільки зазначені вимоги Позивача не носять майнового характеру, то згідно з підпунктом «б»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за подання такої позовної заяви державне мито підлягає сплаті у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5. ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»неоподаткований мінімум визначається у розмірі 17 гривень.

Таким чином, за подання позовної заяви немайнового характеру державне мито підлягає сплаті у розмірі 85 гривень.

Позивачем було сплачено у дохід бюджету державне мито у розмірі 285 (двохсот вісімдесяти п‘яти) грн., що підтверджується Платіжним доручення №1361 від             12.07.2007 р. про сплату державного мита за подання позовної заяви (знаходиться у матеріалах справи).

З огляду на це, зайво сплачене Позивачем державне мито у розмірі 200 (двохсот) грн. підлягає поверненню Позивачу з бюджету у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оскільки позов задоволено, то суд покладає судові витрати на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 207, 208, 610, 612,617, 641, 642, 651, 653, 929, 930 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір транспортного експедирування, пов‘язаний з перевезенням великогабаритного вантажу за маршрутом: м. Миколаїв –м. Чернігів 20 квітня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех»(54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к; код за ЄДРПОУ 32655884) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інші Мережі»(03148, м. Київ, вул. Строкача, 1; код за ЄДРПОУ 31517783)з ініціативи позивача як замовника послуг .  

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інші Мережі»(03148, м. Київ, вул. Строкача, 1; код за ЄДРПОУ 31517783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех» (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к; код за ЄДРПОУ 32655884) 85, 00 (вісімдесят п‘ять) гривень державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех»(54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к; код за ЄДРПОУ 32655884) з Державного бюджету України зайво сплачене  державне мито у розмірі 200, 00 (двохсот) гривень.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                         Н. І. Качан