Постанова

від 19.05.2009 по справі 31/77-1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/77-1

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.05.2009                                                                                           № 31/77-1

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Скляров С.М.,

 від відповідача - Брянцев П.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інші Мережі"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2008

 у справі № 31/77-1 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Інтерпромтех"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інші Мережі"

 про                                                   розірвання договору

 Постанова прийнята 19.05.2009 у зв'язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 28.04.2009 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 22.11.2008 позивач звернувся з позовом про розірвання договору транспортного експедирування, пов'язаного з перевезенням великогабаритного вантажу за маршрутом м. Миколаїв – м. Чернігів, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” на підставі обміну листами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі № 31/77-1 позов задоволено. Розірвано договір транспортного експедирування, пов'язаний з перевезенням великогабаритного вантажу за маршрутом: м. Миколаїв – м. Чернігів 20.04.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” з ініціативи позивача як замовника послуг. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ „Інтерпромтех”. Підставою для скасування рішення відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що зобов'язання відповідача за договором було виконано у повному обсязі, підтвердженням чого є ТТН № 706050 від 12.05.2006 та ТТН № 706037 від 12.05.2006, а також гарантійний лист позивача № 136 від 22.05.2006 про зобов'язання здійснити оплату виконаних послуг по перевезенню вантажу.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити в силі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

6 квітня 2006 року позивач звернувся до відповідача з листом вих. №120, у якому просив організувати перевезення великогабаритного вантажу за маршрутом: м. Миколаїв – м. Чернігів з 20.04.2006 та просив підтвердити подачу автомобілів 20.04.2006.

11 квітня 2006 року відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № 113 на оплату часткового авансового платежу за організацію перевезення негабаритного вантажу за маршрутом: м. Миколаїв – м. Чернігів на суму 20 000,00 грн. з ПДВ, чим погодився на виконання послуг.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором транспортного експедирування є договір, відповідно до якого одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Положення зазначеної глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Частиною 1 статті 930 ЦК України визначено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, між сторонами фактично було укладено у письмовій формі шляхом обміну зазначеними письмовими документами договір транспортного експедирування.

17 квітня 2006 року позивачем було оплачено рахунок-фактуру, що підтверджується банківською випискою Філії АКБ „Імексбанк” у м. Миколаєві за 17.04.2006.

Відповідач листом № 151 від 25.04.2006 повідомив позивача про те, що 21 квітня 2006 р. мобільна бригада підприємства повернулась в Київ після обстеження маршруту перевезення; враховуючи габарити вантажу, і відповідно габарити автопоїзду, для організації перевезення і отримання дозволу ДАІ необхідні погодження Обленерго, РЕСів, відділень Укртелекому, Трамвайно-тролейбусних управлінь, по території яких проходитиме маршрут транспортування; тому відповідач прогнозував отримання всіх необхідних погоджень, дозволів та подання автопоїздів під завантаження в строк з 8 травня 2006 р.

Перевезення вантажу було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” 12 травня 2006 р., підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні № 706050 від 12.05.2006 та № 706037 від 12.05.2006, на яких містяться відмітки замовника та вантажовідправника – ТОВ „Інтерпромтех”, а також вантажоодержувача – ВАТ „Сан Інтербрю Україна”.

22 травня 2006 р. позивач надіслав відповідачу лист засобами факсимільного зв'язку, в якому гарантував оплату виконаних послуг по перевезенню негабаритного вантажу по маршруту м. Миколаїв – м. Чернігів згідно умов договору.

В подальшому, а саме 30 травня 2007 року, позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 83 про розірвання договору, в якому він зазначив про втрату інтересу до виконання зобов'язання у зв'язку з тим, що відповідач не приступив до його виконання та не подав автомобілі 20.04.2006.

Суд першої інстанції розірвав договір на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, мотивуючи істотним порушенням умов договору відповідачем, а саме невиконанням відповідачем зобов'язання щодо перевезення належного позивачу вантажу за маршрутом: м. Миколаїв – м. Чернігів.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, як наслідок, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, підстави для розірвання договору встановлені в статті 651 ЦК України. Згідно з частиною другою цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Обов'язок щодо доведення обставин істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором згідно ст. 33 ГПК України покладено на позивача, в той же час обов'язок щодо доведення належного виконання зобов'язання покладено на відповідача.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не доведено істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором, натомість, товарно-транспортні накладні № 706050 від 12.05.2006 та № 706037 від 12.05.2006 та гарантійний лист позивача від 22.05.2006 № 136 підтверджують перевезення вантажу та виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Отже, за таких обставин, відсутні підстави для розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки зобов'язання відповідача щодо організації перевезення виконані, тобто припинились, тому неможливо розірвати вже припинене зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех” про розірвання договору транспортного експедирування, пов'язаного з перевезенням великогабаритного вантажу за маршрутом м. Миколаїв – м. Чернігів, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” на підставі обміну листами, необхідно відмовити.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі № 31/77-1  – скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 3, п.  4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі № 31/77-1 скасувати.

3.          В позові відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех” (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15 к, код 32655884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інші Мережі” (03148, м. Київ, вул. Т. Строкача, 1, код 31517783) 42,50 грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

5.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 31/77-1 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.05.09 (відправлено)