Постанова

від 13.03.2008 по справі 13/624-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/624-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2008 року                                                         Справа № 13/624-07

Колегія суддів у складі:                   головуючого судді Афанасьєва В.В.,

                                                                                      судді  Бухана А.І.,

                                                                                      судді  Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – Оршлет С.В. –дов.

відповідача –Бережної Т.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 252С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 17 січня 2008 року по справі № 13/624-07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек», м. Дніпропетровськ

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Жовтнева»смт. Жовтневе Білопільського району Сумської області

про стягнення 904744,70 грн.

                                              встановила:  

Позивач, ТОВ «Агротек», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на  свою користь суму основного боргу по договору у розмірі 798966,19 грн.,  суму пені у розмірі 38494,19 грн., суму 3% річних у розмірі 7223,53 грн., суму індексу інфляції у розмірі 60060,79 грн., 9047,45 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 січня 2008 р. по справі № 13/624-07 (суддя Лиховид Б.І.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 798966,19 грн. боргу,  38494,19 грн. пені, 7223,53 грн. - 3% річних, 60060,79 грн. інфляційних збитків, 9047,45 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17 січня 2008 року по даній справі. У апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, допущено неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не досліджено спірний договір, оскільки такий договір є неукладеним через відсутність у ньому істотних умов щодо ціни та строку дії договору. Також, на думку відповідача, враховуючи, що у спірному договорі містяться суперечності щодо переходу права власності на товар, що згідно з актом прийняття –передачі відповідачу передано лише право користування товаром, а також, оскільки на даний час спірний товар у відповідача вилучено позивачем,  неможливо встановити правову природу взаємовідносин між сторонами, а тому вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів є безпідставними, та необгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2008 року апеляційна скарга відповідача прийнята до провадження.

Ухвалою від 15 лютого 2008 року апеляційним господарським судом частково задоволена заява позивача про забезпечення позову та до розгляду апеляційної скарги відповідача накладено арешт на спірне майно (комбайн із зерновою жаткою).

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу та усних поясненнях, що надані представником позивача у судовому засіданні, ним зазначено, що укладений між сторонами договір містить усі істотні умови, в тому числі і щодо ціни та строку його дії, місцевим господарським судом умови цього договору досліджені в повному обсязі, та на підставі наявних у матеріалах справи доказів зроблені обгрунтовані висновки щодо правомірності позовних вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї, а також в додатково наданих поясненнях доводи сторін, заслухавши у судовому засідані повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів, позивач посилався на те, що відповідачем неналежним чином виконані умови укладеного між сторонами договору щодо оплати вартості отриманого товару, у зв‘язку з чим позивач і просив стягнути з відповідача вартість отриманого товару та нарахував передбачені умовами договору штрафні санкції (пеню за порушення строків оплати), а також інфляційні та річні за весь час прострочки.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на обгрунтованість позовних вимог позивача та підтвердженість їх належними доказами.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає, що під час дослідження матеріалів справи судом дійсно не була надана оцінка всім положенням договору щодо наявності в ньому передбачених чинним законодавством суттєвих умов, а саме: умов щодо ціни та строку дії договору. Не досліджено положень додаткової угоди № 1 до договору, а також тих обставин, що по акту прийому –передачі відповідачу передано лише право користування спірним товаром.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.  за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України,  господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому відповідно до ч. 3 цієї статті, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ч. 180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

П. 8 ст. 181 ГК України також передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Досліджуючи підписаний між сторонами договір купівлі-продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 року, додатки до нього № 1 та № 3, а також додаткову угоду від 27.07.2006 р. до цього договору, колегією суддів встановлено, що такий договір є дійсно неукладеним з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Ч.2 ст.189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Як вірно вказує відповідач, всупереч вищенаведеному, у договорі купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р. передбачені наступні умови щодо ціни на товар:

пункт 3.1. - «ціна на товар встановлюється в українських гривнях у відповідності з базисом поставки «франко-склад продавця»та вказується у додатку №1 до договору»;

пункт 3.2. - «вказана у п.3.1. ціна на товар сформована на 27.07.2006 р. у доларах США. При цьому оплата здійснюється у національній валюті України, у відповідності з нижче наведеною формулою, за вирахуванням раніше здійснених платежів».

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені пункти договору суперечать один одному та містять взаємовиключні умови, а тому з них не вбачається можливим встановити, у якій саме валюті встановлюється ціна на товар.

Як вбачається із додатку №1 до договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р., ціни на товар встановлені у доларах США. Щодо ціни на товар у гривнях, то ніде у додатку №1 вона остаточно не встановлена, а лише зазначено про її орієнтованість.

У п.10.2. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р. сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.03.2006 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Строк дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

Разом з тим, у додатку №1 до договору строком здійснення остаточного платежу сторони встановили 10.08.2006 р.

Таким чином, у спірному договорі містяться два взаємовиключних положення щодо строку дії договору, а тому колегія суддів вважає, що між сторонами не було досягнуто згоди і щодо цієї істотної умови договору.

Відповідно до приписів п.10.4. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р., дія договору припиняється при завершенні визначеного п.10.2. строку його дії, якщо сторони після цього не продовжать цей строк, або за взаємною згодою сторін.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.  Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

У п.2.1. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р. сторони встановили, що комплектація товару, строки та умови поставки обговорені у додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Однак, як вбачається із матеріалів справи, у додатку №1 до договору взагалі відсутні положення щодо умов поставки товару, тобто, на думку колегії суддів, сторони не досягли згоди також по цих умовах, які були визначені ними ж, як істотні.

Пунктом 2.4. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006р. встановлено, що покупець (ТОВ «Агрофірма «Жовтнева») до повного виконання п.5.1. даного договору має право користуватися поставленим йому товаром без його відчуження або передачі товару у заставу.

У п.5.1. вищевказаного договору сторони встановили, що платежі за товар здійснюються у два етапи: шляхом залогового платежу та остаточної оплати суми договору у відповідності з «графіком оплати»(таблиця №2), вказаним у додатку №1 до договору.

Відповідно до п.2.5. договору купівлі - продажу №288-3 АТ від 27.07.2006р. право власності на товар переходить від продавця (ТОВ «Агротек») покупцю після 100% оплати суми даного договору.

З наведеного можна зробити висновок, що право власності на товар має переходити до покупця лише після повного виконання останнім п.5.1. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006р.

Разом з тим, п.2.9. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р. встановлює, що при невиконанні покупцем п.5.1. даного договору у термін, вказаний у таблиці №2 додатку №1 до даного договору, право власності від покупця переходить до продавця та набуває чинності додаткова угода №1.

Як вірно вказує відповідач, зі змісту даних положень вже вбачаються інші терміни переходу права власності на товар до покупця, а саме: що право власності на товар має переходити до покупця раніше виконання останнім всіх обов'язків за п.5.1. договору. Але термін переходу права власності ніде у договорі, окрім п.2.5., остаточно не визначений.

Таким чином, у положеннях п.2.5. та п.2.9. договору купівлі - продажу № 288-3 АТ від 27.07.2006 р. містяться розбіжності щодо остаточного визначення строку переходу права власності на товар, а тому колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про недосягнення між сторонами згоди по цій умові.

Із врахуванням положень п. 8 ст. 181 ГК України колегією суддів встановлено, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди з істотних умов договору (щодо предмету та ціни), а тому такий договір вважається неукладеним.

Разом з тим, матеріалами справи також встановлено, що згідно з актом приймання –передачі від 14.07.2006 р. відповідачу передано право користування товаром. Цей акт підписаний сторонами до дати укладання договору (на 13 днів раніше), а тому, на думку колегії суддів, неможливо стверджувати, що акт підписаний на виконання спірного договору від 27.07.2006 р., та що сторонами здійснені певні дії щодо виконання такого договору.

Оскільки відповідно до вищевказаного акту відповідачу передано не право власності, а лише право користування, зважаючи на неукладеність договору купівлі-продажу та на те, що товар переданий відповідачу в користування поза межами спірного договору, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача вартість переданої на користування техніки, а також передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства сум пені, інфляційних та річних за порушення строків розрахунків за отриманий у власність товар.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом та дату прийняття вказаної постанови спірний товар (комбайн з зерновою жаткою) фактично у відповідача вилучений позивачем (даний факт підтверджений обома сторонами).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а також те, що заходи по забезпеченню позову були вжиті ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2008 р. до розгляду апеляційної скарги відповідача, такі заходи підлягають скасуванню.

 Керуючись ст. ст.  68,99,101,102, 103 п. 2), 104 п. 1, 4 ч. 1, ст. 105 ГПК України,  

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17 січня 2008 р. по справі № 13/624-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек»(49083 м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1 п//рахунок 26009001000041 в ЗАТ «Хоум Кредіт Банк»МФО 307123 Код 32232765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Жовтнева»(41854 Сумська область Білопільський район смт Жовтневе, вул. Заводська,26 п/рахунок 2600554366 в СОД АБ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 360805 Код 3076766) 4523,73 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Вжиті заходи по забезпеченню позову скасувати.

Головуючий суддя                                          В.В.Афанасьєв

                      Суддя                                         А.І.Бухан

                                   Суддя                                          О.В.Шевель