Постанова

від 21.03.2008 по справі 35/555-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/555-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      "19" березня 2008 року                                     Справа № 35/555-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Бабакова Л.М., Кравець Т.В.

при секретарі  Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача – Несторової М.Б. –представник, дов. № 9 від 09.01.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Березовські мінеральні води»(вх. № 264 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2008 року  по справі № 35/555-07

за позовом Дергачівське комунальне підприємство теплових мереж м. Дергачі

до  Відкритого акціонерного товариства Завод «Березовські мінеральні води», с. Березівське

про стягнення 224975,30 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь кредиторську заборгованість в сумі 224975,30 грн. за поставлену теплову енергію, забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та банківські рахунки відповідача, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Клопотанням від 18 грудня 2007 року вих. № 87, позивач збільшив позовні вимоги на суму  інфляційних - 85025,56 грн., трьох відсотків річних  - 6749,26 грн., пені - 17948,71 грн., та просив суд стягнути з відповідача в цілому з урахуванням збільшення та суми основного боргу, всього, - 334698,83 грн. Така зміна позовних вимог обґрунтовується наявністю прострочення відповідачем взятого за договором № 413 від 01 листопада 2001 року зобов'язання по оплаті отриманого тепла.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2008 року (суддя Швед Е.Ю.) в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову  відмовлено, позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Березівські мінеральні води»на користь Дергачівського підприємства теплових мереж 186688,91 грн. боргу, 1866,90 грн. держмита та 118 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.  В частині позовних вимог щодо стягнення 38286,39грн. суми основного боргу - провадження у справі припинено із-за відсутності предмету спору. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 38286,39 грн. інфляційних, 6749,26 грн. трьох відсотків річних, 17949,71 грн. пені - відмовлено.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Завод «Березівські мінеральні води», не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області, подав апеляційну скаргу та письмові пояснення до неї, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 35/555-07 від 16 січня 2008 року в частині стягнення з ВАТ «Завод «Березовські мінеральні води»на користь Дергачівського комунального підприємства теплових мереж 186688,91 грн. боргу, 1866,90 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача  суму сплаченого державного мита за апеляційною скаргою.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наявні в матеріалах справи документи, а саме наряди включення-виключення, акти звірки проведених розрахунків, виставлені відповідачеві рахунки-фактури за фактичну сплачену теплову енергію, на які посилається позивач в підтвердження своїх позовних вимог не є належними доказами поставки теплової енергії у певній кількості. Надані суду копії актів та розрахунків, підписаних обома сторонами, які є первинними документами та належними доказами постачання теплової енергії відповідачеві в певній кількості, не підтверджують виконання позивачем обов'язків з постачання теплової енергії в кількості, яка визнана судом першої інстанції.

Крім того, апелянт вважає, що загальна сума здійснених ним оплат теплової енергії перевищує вартість поставленої позивачем теплової енергії. Не погоджується апелянт і з висновком суду, що в графі призначення платежу платник  документів (відповідач у справі) не вказує періоду, за який здійснюється оплата за теплову енергію та з тим, що позивач через відсутність посилання на період, за який здійснюється погашення заборгованості, правильно відносив її та розподіляв в порядку черговості погашення. Також, на думку апелянта, судом необґрунтовано застосовано пункт 2 статті 530 Цивільного кодексу України, так як строк оплати за теплову енергію встановлений пунктом 6.2 та пунктом 6.3 договору. Розрахунковий період визначений договором: розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору), що спростовує висновок суду про те, що сторони не погодили дату розрахункового періоду. Неправомірно не застосовано до спірних стосунків позовну давність, в частині рішення, оскільки позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача грошової суми у грудні 2007 року, а позовна давність за останнім фактом постачання тепла сплинула 28 квітня 2007 року.

Позивач, у судове засідання не прибув, про причину неявки суд не повідомив, тоді як був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Заслухавши з цього приводу думку відповідача про можливість слухання справи за відсутності позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ВАТ «Завод «Березовські мінеральні води»за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування  господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією суддів    встановлено наступне.

01 листопада 2001 року між Обласним комунальним підприємством теплових мереж та Відкритим акціонерним товариством «Завод «Березовські мінеральні води»був укладений договір № 413 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Обласне комунальне підприємство теплових мереж зобов'язалось постачати ВАТ «Завод «Березовські мінеральні води»теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану ним теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором. Розрахунки за теплову енергію, що споживається проводились у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів, затверджених розпорядженням Харківської облдержадміністрації № 423 від 02 грудня 2003 року та наказом № 24 від 19 грудня 2003 року Дергачівського комунального підприємства теплових мереж «Про введення в дію нових тарифів на послуги енергопостачання». Відповідач зобов'язався за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачувати енергопостачальній організації вартість погодженої в договорі кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Дергачівське комунальне підприємство теплових мереж було створене 19 травня 2003 року шляхом виділення в самостійну юридичну особу зі складу Обласного комунального підприємства теплових мереж, та на момент подачі позову і розгляду справи по суті є правонаступником його дебіторської та кредиторської заборгованості, що документально підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом цієї юридичної особи та розпорядженням Голови Харківської облдержадміністрації за № 116 від 18 квітня 2004 року.

Отже, Дергачівське комунальне підприємство теплових мереж, як правонаступник Обласного комунального підприємства теплових мереж правомірно звернулось до господарського суду з позовом про стягнення спірної заборгованості.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Дергачівського комунального підприємства теплових мереж, виходив з того, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 413 від 01 листопада 2001 року, а саме не розрахувався повністю за поставлену теплову енергію.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, позивач 04 грудня 2007 року звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача суму основного боргу, інфляційних, 3% річних та пені, посилаючись на невиконання останнім умов договору № 413 від 01 листопада 2001 року, але при цьому, позивач не вказував, за який саме період виникла заборгованість.

Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача посилається на повну оплату поставленої теплової енергії, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення на оплату теплової енергії, спожитої у 2004-2005 роках, з відміткою банку про перерахування грошових коштів, а також заявою про зарахування зустрічних вимог від 16 березня 2006 року.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки розподіл тягаря доказування визначається предметом спору, тому за загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Перевіркою розрахунку позивача, та документів, на які він посилається, як на доказ своїх вимог та перевіркою заперечень відповідача, апеляційним судом встановлено, що в позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми основного боргу, та відповідно, штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних.

Так, позивачем не визначено, за який саме період виникла заборгованість у розмірі 224975,30 грн. та якими саме первинними документами, що надані до матеріалів справи, вона підтверджується. Позивачем не надано також доказів часткової оплати теплової енергії, належних доказів затвердження у передбаченому чинним законодавством України порядку тарифів та оплату теплової енергії, що діяли на момент постачання теплової енергії.

Стосовно посилання позивача, на наряди включення-виключення, акти звірки  проведених розрахунків, виставлених відповідачем розрахунків-фактур за фактично споживчу теплову енергію, як на документальне підтвердження виконання взятих на себе за договором зобов'язань, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки як зазначається Вищим господарським судом України в постанові від 22 липня 2003 року по справі № 21/308, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, розрахунками тощо.

Щодо посилання на рахунки-фактури виставлені відповідачеві, то позивачем не надано доказів направлення (вручення) їх відповідачеві.

Слід зазначити, що посилання на вищевказані документи суперечать іншим доказам, що є в матеріалах справи, а саме: нарядам включення-відключення відповідача та актам про фактичне споживання теплової енергії, на підставі яких згідно з договором визначається кількість фактично спожитої теплової енергії (п. 5.1. договору), вартість якої згідно з договором визначається відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 5.1. Договору про постачання теплової енергії від 01 листопада 2001 року № 413, копія якого є матеріалах справи, облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по приладах обліку - з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двухстороннього акту про кількість використаної теплової енергії та розрахунковим способом - з моменту подачі теплової енергії.

Згідно з нарядами включення від 21 жовтня 2003 року, відключення від 09 квітня 2004 року та 07 квітня 2005 року, подача теплової енергії відповідачу здійснювалася позивачем у період опалювального сезону з 21 жовтня 2003 року по 09 квітня 2004 року.

Спожиту теплову енергію відповідачем сплачено повністю, що підтверджується документами про зарахування зустрічних позовних вимог на загальну суму 74506,06 грн. та реєстром платіжних документів від 10 січня 2008 року про перерахування грошових коштів за період з 22 жовтня 2002 року по 04 жовтня 2005 року на загальну суму 281800,00грн. (аркуші справи 99-195 том 1).

Посилання господарського суду на те, що в платіжних дорученнях відповідача в графі призначення платежу не вказується період, за який здійснюється оплата за теплову енергію, не відповідає обставинам справи, оскільки в платіжних дорученнях (аркуші справи 99-194 том 1) вказано, в графі призначення платежу, «оплата за тепло енергію за 2004 рік та за 2005 рік за договором № 413 від 01 листопада 2001 року особистий рахунок № 21013-3551 в тому числі з ПДВ».

Посилання суду на те, що позивач через відсутність посилання на період, за який здійснюється погашення заборгованості, правильно вносив її та розподіляв в порядку черговості погашення є необґрунтованим, оскільки такий порядок, на який посилається суд першої інстанції не встановлений чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов‘язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем виконані зобов'язання  на загальну суму 356306,06грн.

Таким чином, у зв‘язку з відсутністю основного боргу нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 %  річних є  необґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, згідно з договором про постачання теплової енергії від 01 листопада 2001 року № 413, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1. договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору). споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3. договору).  Споживач розраховується за показанням приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; а також у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого   до    початку   розрахункового    періоду,    залишок (сальдо)   розрахунків зараховується на наступний місяць (п. 6.4. договору).

Таким чином, оскільки в договорі сторін визначено строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції помилково застосовано до правовідносин сторін пункт 2 статті 530 Цивільного кодексу України про порядок виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких не встановлений сторонами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, аналізуючи наявні матеріали у справі, пояснення представника відповідача, дійшла висновку про те, що при винесенні рішення в частині задоволення позову про стягнення з ВАТ «Завод «Березовські мінеральні води»на користь Дергачівського комунального підприємства теплових мереж  186688,91 грн. основного боргу, неправильно застосовані норми матеріального права, через що апеляційна скарга ВАТ «Завод «Березовські мінеральні води»підлягає задоволенню, а рішення господарського суду від  16 січня 2008 року в цій частині підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 186688,91 грн. основного боргу, колегія суддів приходить до  висновку про прийнятті в цій частині нового судового рішення, а саме про відмову позивачу у задоволенні позову.

За таких обставин та керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частиною 1 статті 103, пунктом 2, пунктом 4  частиною 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Завод «Березівські мінеральні води»задовольнити.

Рішення  господарського суду Харківської області від 16 січня 2008 року скасувати в частині стягнення з ВАТ  Завод «Березовські мінеральні води»на користь Дергачівського комунального підприємства теплових мереж 186688,91 грн. основного боргу, 1866,90 грн. держмита та 118 грн. за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2008 року по справі № 35/555-07 залишити без змін.

Стягнути з Дергачівського комунального підприємства теплових мереж (поштова адреса: Харківська область, м. Дергачі, вул. Леонова, 1, р/р 26005302 в ВАТ «Мегабанк», м. Харків, МФО 351629, код 26064552) на користь ВАТ  Завод «Березовські мінеральні води» (поштова адреса: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, р/р 26002016815795 в філії «Укрексімбанку», м. Харків, МФО 351618, код 05471230)  942,87 грн. державного мита сплаченого за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписаний 21 березня 2008 року.

               Головуючий суддя                                    Істоміна О.А.

                                     суддя                                     Бабакова Л.М.

                                    суддя                                      Кравець Т.В.