Рішення

від 14.03.2008 по справі 5020-4/090

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/090

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" березня 2008 р. справа № 5020-4/090

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Серафино-ЛТД”(вул. Леніна, 52, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

про визнання договору оренди продовженим до 28.12.2014,

                                                                                                                       Суддя Остапова К.А.,

Представники сторін:

Від позивача: Андрієвський К.В., довіреність № 4 від 11.02.2008;

Від відповідача: Михайлова О.Є., довіреність № 47 від 08.01.2008,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Серафино-ЛТД” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 52, укладеного між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Серафино-ЛТД”, від 22.11.1999 №26-00 продовженим на строк до 28.12.2014 з посиланням на статті 16, 764 Цивільного кодексу України, статтю 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№ 4478) позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в них, основні з яких полягають в тому, що 22.11.1999 між позивачем та правопопередником відповідача був укладений договір оренди нерухомого майна –нежитлового приміщення, розташованого по вул. Леніна,52 в місті Севастополі, № 26-00, термін дії якого визначено до 10.06.2007, вважає зазначений договір припиненим у зв'язку із закінченням терміну, на який укладався, Орендодавцем дотримані строки повідомлення Орендаря про відсутність наміру продовжувати договір (лист від 16.06.2007); просить в задоволенні позову відмовити з посиланням на статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 651 Цивільного кодексу України, статті 2, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (арк. справи 56, 57).

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом заборони відповідачу проводити конкурс на визначення орендаря нежитлового приміщення, яке розташоване в м. Севастополі по вул. Леніна,52 до розгляду справи, задоволенню не підлягає, оскільки позивач не обґрунтував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, необхідність вжиття таких заходів, наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

22.11.1999 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Серафино-ЛТД” (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 26-00, згідно з яким Орендодавець здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,52, загальною площею 258,2 м2, під швейний цех, торгівельний зал, підсобні приміщення з терміном дії з 22.11.1999 до 10.06.2007  (арк. справи 24-25).

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження щодо управління комунальним майном відповідно до рішення Севастопольської міської Ради ХХІV скликання ХХІ сесії від 31.01.2006 №4657 передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який, у свою чергу, є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

10.05.2007 вих. № 17 позивач звернувся до відповідача з листом про продовження договору №26-00 оренди нерухомого майна від 22.11.1999 з посиланням на частину третю статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (арк. справи 26).

Судом встановлено, що відповідь на даний лист Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради Орендареві у встановлені строки не надавалась.

20.06.2007 відповідач направив на адресу позивача лист від 16.06.2007 (вих. № 1947), в якому він повідомив позивача, що 10.06.2007 договір оренди № 26-00 від 22.11.1999 на нежитлове приміщення, розташоване в м. Севастополі по вул. Леніна,52, припинив свою дію, у зв'язку з закінченням договірних відносин просив передати орендоване майно по акту прийому-передачі, в строк встановлений договором оренди (арк. справи 58).

Направлення цього листа позивачеві підтверджується описом вкладень у цінний лист та поштовою квитанцією. Доказів отримання позивачем вказаного листа суду не надано, оскільки лист направлений без повідомлення про вручення. Позивач отримання ним цього листа заперечує.

15.01.2008 вих. № 106 відповідач направив позивачеві лист за результатами розгляду  звернення позивача про продовження договору оренди на нежитлові приміщення, розташовані в м. Севастополі по вул. Леніна,52, в якому повідомив, що на розгляд комісії з оренди було винесено дві пропозиції: про продовження договору оренди на вищевказане приміщення із включенням до особливих умов договору оренди зобов'язань з ремонту фасаду будівлі, відповідно до затвердженого кошторису; та питання визначення орендаря даного приміщення на конкурсній основі із включенням до особливих умов договору зобов'язань з ремонту фасаду будівлі, однак розгляд цих питань відкладений у зв'язку з тим, що жодна з пропозицій не набрала необхідної кількості голосів, для розгляду на черговому засіданні міської комісії з оренди комунального майна, яке відбудеться орієнтовано 22 січня (арк. справи 59).

На засіданні міської комісії по оренді комунального майна, яке відбулось 22.01.2008, протокол № 1(1)-08, було прийнято рішення про недоцільність перепрофілювання торгових площ, у тому числі нежитлових приміщень по вул. Леніна,52 (258,2 кв. м) під офісні, конторські, приміщення та про визначення орендаря вказаного нежитлового приміщення на конкурсній основі.

Листом від 07.02.2008 відповідач повідомив позивачеві, що на засіданнях комісії з оренди комунального майна було прийнято рішення про визначення орендаря нежитлового приміщення по вул. Леніна,52 на конкурсній основі (арк. справи 48).

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що оскільки він продовжує користуватись орендованим ним приміщенням після закінчення строку договору оренди, своєчасно вносить орендну плату за виставленими відповідачем рахунками та не отримував від відповідача заперечень проти подальшого користування майном, договір є продовжений на тої же строк, на який його було укладено, а відповідач стверджує, що він належним чином повідомив орендаря про припинення дії договору, а тому відсутні підстави вважати продовженим спірний договір.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) /далі –ЦК України/, статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003), згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, встановлення обставини продовження користування наймачем майном після закінчення строку договору найму протягом одного місяця та за відсутності в межах зазначеного строку заперечень наймодавця, має своїм правовим наслідком поновлення дії договору на строк, який був встановлений раніше.

Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

Відповідач вважає Договір припиненим через надіслання Позивачу листа, який, на його думку, має характер заперечення щодо його поновлення. Проте, ці доводи не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідач надав суду лист, в якому він повідомляє про припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

При цьому судом встановлений факт виставлення Відповідачем рахунків-актів за Договором для сплати позивачем орендної плати, відшкодування плати за користування приміщенням та неустойки, хоча рахунки-акти виставлялись в сумі щомісячної орендної плати та сплачувались позивачем як орендна плата, відповідачем ці платежі позивача приймались.

Вказані обставини слід розцінювати як зміну висловленого відповідачем ставлення щодо припинення договору оренди.

Після закінчення строку дії договору оренди, позивач фактично продовжує користуватись орендованим майном, сплачує орендну плату, а відповідач приймає орендні платежі.

Це повною мірою відповідає вимогам статті 762 ЦК України щодо справляння плати за користування майном та свідчить про відсутність наміру припинити договір у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зазначене визнається судом як доведеність належними і допустимими доказами обставини продовження користування Позивачем об'єктом Договору після закінчення строку його дії.

Докази вчинення відповідачем дій по примусовому звільненню займаного позивачем орендованого приміщення  відсутні.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомив позивача про відмову у продовженні строку дії договору оренди протягом місяця з дня отримання відповідної пропозиції.

Зазначені обставини підтверджують те, що між сторонами продовжують існувати орендні відносини по оренді цього комунального майна на умовах, визначених договором оренди № 26-00 від 22.11.1999.

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Обставини справи свідчать про наявність у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради наміру передати в оренду спірне нежитлове приміщення шляхом конкурсу після того, як позивач понад 8 років є орендарем спірного приміщення. При цьому доказів наявності заяв від інших осіб про оренду спірного приміщення суду не надано.

Пунктом 8 цієї статті передбачено, що у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду, арбітражного суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Зазначені положення також містяться у частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявами про продовження строку дії договору оренди, але він був повідомлений про неможливість вирішення цього питання у зв'язку з організацією конкурсу на оренду вказаного приміщення до його проведення та визначення переможця.

Після закінчення строку дії договору позивач продовжував орендувати вказане приміщення, за що йому виставлялися відповідні рахунки по сплаті орендної плати, які він своєчасно сплачував, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Аналіз норм цієї статті свідчить про те, що діючим законодавством за відсутності заперечень сторони (сторін) передбачається можливість продовження договору оренди на новий термін і не вимагається укладення нового договору оренди цього ж майна  між цими ж сторонами.

Викладені обставини та надані  докази свідчать про те, що відповідач не заперечував проти оренди позивачем майна після закінчення строку дії договору, але на умовах конкурсу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи дають суду підстави вважати, що договір №26-00 від 22.11.1999 є продовженим.

Відповідач не надав доказів неналежного виконання позивачем умов договору.

На підставі викладеного,  керуючись статтями 188, 284, 285, 291 Господарського Кодексу України, статтями 9, 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 762, 764 Цивільного Кодексу України, статтями 22, 33, 34, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати договір оренди нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, буд. 52, укладений між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма  “Серафино-ЛТД” від 22.11.1999 №26-00 продовженим на строк до 28.12.2014.

Суддя                                                                                                           К.А. Остапова

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано 14.03.2008