Постанова

від 19.03.2008 по справі 05/440-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/440-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2008 р.                                                          Справа № 05/440- 07  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача – Алдошин О.С.

відповідача –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№459Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2007 року по справі №05/440-07

за позовом –АТЗТ «Автомар», м. Харків

до –ТОВ фірми «Фронт», смт. Пісочин

про стягнення 5816,28 грн., -

                                                            встановила:

        Позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області в якому просить стягнути з відповідача на свою користь борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 5515,29 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 300,99 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №010305 від 01.03.05 р. Позивач надав уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 4455,00 грн., інфляційні за період з 01.06.05 р. по 31.08.07 р. в сумі 1060,29 грн., 3% річних за період з 01.06.05 р. по 31.08.07 р. в сумі 300,99 грн. Всього 5816,28 грн.

    Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2008 р. по справі №05/440-07 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу № 010305 від 01.03.05 р. в сумі 4455,00 грн., інфляційні за період з 01.06.05 р. по 31.08.07 р. в сумі 1060,29 грн., 3% річних за період з 01.06.05 р. по 31.08.07 р. в сумі 300,99 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

    Рішення мотивоване з тих підстав, що сума боргу підтверджена наданими до справи доказами, а заперечення відповідача такими доказами не підтверджені.

       Відповідач з рішенням місцевого суду не погоджується, просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

      В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що під час розгляду справи ним було подано до суду інший позов про зменшення суми укладеного сторонами договору купівлі-продажу №010305 від 01.03.05 р. на суму 6125,58 грн., у зв'язку з поставкою некомплектного товару, що потягло за собою спричинення збитків. Позов прийнятий судом та призначений до розгляду. Відповідач поставив суд до відома про наявність іншого позову та просив призупинити розгляд справи до винесення рішення за його позовом, але суд проігнорував його заяву та виніс рішення з порушенням ст. 79 ГПК України, чим також порушив його законні права та інтереси.

На думку відповідача застосування судом ст. 625 ЦК України є недоречним, та незаконним, адже судом не встановлений факт порушення грошового зобов'язання, так як є позов про зменшення суми договору. Твердження суду про безпідставність посилання відповідача на наявний акт виявлених скритих дефектів від 01.06.05 є таким, що не відповідає дійсності, адже дефекти, чи в даному випадку некомплектність, тому і не були виявлені при прийомі-передачі автомобілів, що виявилися "скритими", і показали себе лише під час експлуатації, про що й описано в акті дефекації.

Матеріали справи не містять даних, які прямо вказують на вирішення питання ТОВ фірми "Фронт" безпосередньо з самим заводом-виробником - ВАТ "Карлівський механічний завод", отже твердження суду про домовленість між сторонами є хибним.

Свого представника в засідання судової колегії відповідач (скаржник) не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

       Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції  без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення, оскільки вважає зазначене рішення законним та обґрунтованим.

     Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення місцевого господарського суду без змін з наступних підстав.

      Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог, передбачених зазначеною статтею.

       Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, сторони уклали договір купівлі-продажу № 010305 від 01.03.05 р., за яким продавець (позивач) відпускає, а покупець (відповідач) приймає і оплачує автомобілі марки ГАЗ-3307-1012 2005 року випуску з двигуном ГАЗ-513, оснащені газобалонним обладнанням і цистерною для транспортування молока із нержавіючої сталі об'ємом З куб. м.(надалі - товар), в кількості 10 шт. на загальну суму 652300,00 грн., вказані в специфікації до договору.

Відповідно до п.7.1 спірного договору продавець відпускає покупцю товар зі складу в м. Харкові протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі, що вказаний в п.9.1 спірного договору.

Згідно пунктів 9.1, 9.2 спірного договору покупець здійснює 15% попередньої оплати від суми договору, що становить 97845,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору, а решту суми в розмірі 554455,00 грн. протягом 7 банківських днів з моменту повідомлення продавця про готовність автомобілів до відвантаження.

      Відповідач платіжними дорученням № 1381 від 09.03.05 р., № 87 від 10.03.05 р., № 94 від 11.03.05 р., №105 від 16.03.05 р., № 1454 від 21.03.05 р., № 1462 від 22.03.05 р. перерахував позивачу попередню оплату, в розмірі, що встановлений пунктом 9.1 спірного договору, в загальній сумі 97845,00 грн., що підтверджується доданими до позову копіями банківських виписок з особового рахунку позивача.

       Позивач за видатковими накладними № АМ-1117 від 28.04.05 р. та № АМ-1118 від 28.04.05 р. відпустив відповідачу вищевказані автомобілі в кількості 10 шт., що підтверджуються копією довіреності відповідача на їх отримання та підписом уповноваженої особи в видаткових накладних.

   Також для реєстрації цих автомобілів в органах ДАІ та відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31.07.02 р. № 228 відповідачу були виписані відповідні довідки-рахунки (а.с.22-26).

     28.04.05 р. сторони склали акт прийому-передачі транспортних засобів, в якому зазначили, що автомобілі технічно справні, номери агрегатів звірені і претензій до технічного стану, комплектації, зовнішньому вигляду, стану лакофарбного покриття у відповідача не має.

       Таким чином позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання.

       Відповідач всупереч вимогам пункту 9.2 спірного договору перерахував платіжним дорученням № 18118 від 11.05.05 р. лише 550000,00 грн., замість 554455,00 грн., тобто частково виконав свої зобов'язання.

       Таким чином утворилася заборгованість в сумі 4455,00 грн.

      Приймаючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

      Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

       Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Наявність заборгованості в сумі 4455,00 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.07 р.

      Позивач нарахував на суму заборгованості інфляційні за період з 01.06.05 р. по 31.08.07 р. в сумі 1060,29 грн., 3% річних за період з 01.06.05 р. по 31.08.07 р. в сумі 300,99 грн.

   Відповідач не надав суду, відповідно до ст. 33 ГПК України, докази сплати заборгованості в сумі 4455,00 грн., 3% річних та інфляційних.

      Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що наданий до справи акт дефекації від 01.06.2005 р. не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

   Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв автомобілі за актом прийому-передач, в якому вказав, що претензій до технічного стану, комплектації, зовнішньому вигляду, стану лакофарбного покриття не має.

Відповідно до ст. 258, ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в дин рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (гарантійний строк становить 1 рік - п.6.1 договору). Відповідач не надав суду доказів звернення протягом гарантійного строку до суду з позовними вимогами до позивача про стягнення вартості виявлених недоліків.

       Навпаки, до матеріалів справи (арк. справи 46) наданий акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2007 року підписаний та скріплений печатками сторін, згідно якого сторонами підтверджена заборгованість відповідача на суму 4455,00 грн., без посилань на будь-яку неякісність чи некомплектність отриманого відповідачем товару.   

     За тих же обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду іншої справи. Крім того, представником позивача надана ухвала господарського суду від 11.03.2008 року по справі №07/22-08 про залишення без розгляду позову  ТОВ фірми «Фронт»до АТЗТ «Автомар»про стягнення 6125,58 грн. збитків.

   За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

   На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду   першої інстанції відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи  апелянта, з яких вони оспорюються  не можуть бути підставою для його  скасування.

       Керуючись ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 525, 526, 655, 681, 691, 692  Цивільного кодексу України ст.ст.33, 49, 99, 101; п.1 ст.103; ст. ст. 104; 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2008 року по справі №05/440-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.  

                                  судді                                                            Пушай В.І.

                                                                                                        Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 18.03.2008 року