Рішення

від 20.03.2008 по справі 12/1380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2008 р.Справа № 12/1380

Розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тисса” м.Бердичів Житомирської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” с.Мшанець Старосинявського району

про стягнення 4537грн.  05коп.

Суддя            Шпак В.О.

Представники сторін

Позивача:      Пишняк О.В. –за довіреністю від 19.03.2008р.

Відповідача:  Паламарчук В.О. –за довіреністю №141 від 19.03.2008р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тисса” м.Бердичів Житомирської області звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” с.Мшанець Старосинявського району про стягнення 4537грн. 05коп., з яких 3875грн. заборгованості, 662грн. 05коп. пені.  

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в рахунок попередньої оплати  згідно платіжного доручення перерахував відповідачу 39375грн. за ячмінь в кількості 63 тони. Відповідач передав позивачу 56,8тон на загальну суму 35500грн.

Згідно акту звірки від 26.10.2006р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 3875грн.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що проти позову заперечує. Посилається на те, що позовна заява ТОВ „Тисса” не відповідає вимогам чинного законодавства України. Так, зокрема ст. 54 ГПК України, передбачено, що позовна заява повинна містити законодавство, на підставі якого подається позов. Посилання на закон являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини, що порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір, але в супереч цьому у позовній заяві позивач не вказав норми матеріального, як і процесуального, права яке регулює даний спір та на підставі яких він має бути вирішений. Претензія позивача також не відповідає законодавству України, всупереч вимогам ст. 222 ГК України у ній не вказано повного найменування і поштових реквізитів заявника претензії та особи , якій претензія пред'являється, дата пред'явлення і номер претензії, вимоги заявника з посиланням на нормативні акти. Заявлена Позивачем до стягнення пеня в розмірі 662,05 грн. є безпідставною. Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеня нараховується за невиконання обов'язку сплати грошових коштів. Як вбачається із суті відносин, зобов'язання відповідача полягає у поставці позивачу ячменю, а не виконання грошового зобов'язання. Крім того, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, штрафні санкції стягуються протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, позивач втратив право на стягнення штрафних санкцій.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тисса” в якості предоплати за поставку 63 тонни ячменю платіжним дорученням №72 від 11.04.2005р. перерахувало на рахунок відповідача 39375грн..  

СТОВ „Прогрес” поставило ТОВ „Тисса” по накладній №598 від 17.04.2005р. 56,8 тон ячменю по ціні 625грн. за тону на загальну суму 35500грн. Копії відповідних первинних бухгалтерських документів знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином та в повному обсязі не виконав.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.10.2006р. склала 3875грн.

01.02.2007р. ТОВ „Тисса” звернулось до відповідача з претензією про сплату 3875грн. заборгованості.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді.

Станом на 29.02.2007р. заборгованість СТОВ „Прогрес” перед позивачем склала 3875грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

З посиланням на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач нарахував відповідачу 662грн. 05коп. пені.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який  час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Виходячи із вищенаведеного, позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „Тисса” м.Бердичів Житомирської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” с.Мшанець Старосинявського району в частині стягнення 3875грн. заборгованості є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

Враховуючи вимоги ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” стосовно обов'язкового погодження розміру пені між сторонами, в стягненні 662грн. 05коп. пені необхідно відмовити, оскільки сторони не узгодили розміру стягуваної пені.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „Тисса” м.Бердичів Житомирської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” с.Мшанець Старосинявського району про стягнення 4537грн.  05коп. задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” с.Мшанець Старосинявського району Хмельницької області (р/р 26002052401803 у відділенні ПриватБанку у м.Стара Синява, МФО 315405, код 32790999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тисса” м.Бердичів Житомирської області, вул. К. Лібкнехта, 63/6 (р/р 260068944 в Райффайзен банк „Аваль” м. Бердичів, МФО 311528, код 20423671) –3875грн. (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень) заборгованості, 86грн. 70коп. (вісімдесят шість гривень 70коп.) державного мита, 100грн. 30коп. (сто гривень 30коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                   В решті позову відмовити.

          Суддя