Постанова

від 31.03.2011 по справі 2а-16883/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 31 березня 2011 року           09:29                № 2а-16883/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання  Гладії А.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаден Груп"

до

 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва

про

 визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010р. №0006922303/0

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шаден Груп»(далі –ТОВ «Шаден Груп»або позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва або відповідача) від 15.09.2010 року №0006922303/0.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив скасувати податкове повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством  вимог п.п.7.2.3 п. 7.2 7.4.1., п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон України №168) в частині включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Ультра-Сервіс», ТОВ «Інтертрейд», ТОВ «Амарант СПТ», ТОВ «Демпо», ТОВ «Імпорт Ком», оскільки, здійснення вказаних операцій підтверджено відповідними первинними документами та податковими накладними, а тому, прийняте податкове повідомлення –рішення від 15 вересня 2010 р. №0006922303/0 не відповідає діючому законодавству України.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення, які підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 31 березня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

  Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у м. Шевченківському районі м.Києві було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Шаден Груп»щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Ультра-Сервіс»(код ЄДРПОУ 36715894) за період січень 2010 року, ТОВ «Інтертрейд»код ЄДРПОУ 35509996 за період березень 2010 року, ТОВ «Амарант СПТ»код 35703867 та ТОВ«Інтертрейд» код ЄДРПОУ 35509996 за період квітень 2010 року, ТОВ «Демпо»код 36555975 за період травень 2010 року, ТОВ «Імпортком»код 36801071 за період червень 2010 року, якою встановлено порушення п.п.7.2.3 п. 7.2 7.4.1., п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, яке призвело до заниження ТОВ «Шаден Груп»податкових зобов’язань за січень 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень, 2010 року та червень 2010 року на загальну суму ПДВ 802 079,0грн.

За результатами перевірки було складено акт від 02.09.2010р. № 2279/23-03/31355170 (далі –Акт), на підставі висновків якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 15.09.2010р. №0006922303/0.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1 158 264 грн. (в тому числі: за основним зобов’язанням –802 079,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –356 185грн.).

Як встановлено судом, висновки податкового органу про заниження  податкового зобов'язання з податку на додану вартість винесені з наступних підстав:

В ході опрацювання відповідачем податкової декларації за квітень 2010 року та додатка 5 «Розшифровка податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації по ПДВ встановлено відносини з підприємством ТОВ «Амарант СЛТ», що знаходиться на обліку в у ДПІ в Святошинському районі м. Києва, має стан: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, до ДПІ у Святошинському районі м.Києва декларацію з ПДВ за квітень 2010 року не подано.

При опрацюванні відповідачем податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року та додатка «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації по ПДВ встановлені відносини з підприємством ТОВ «Демпо»- находиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, має стан: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, до ДПІ у Голосіївському районі               м. Києва декларацію з ПДВ за травень 2010 року не подано.

Відповідно податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року та додатка 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації по ПДВ встановлено відносини з підприємством ТОВ «Імпорт Ком»- знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, має стан: місцезнаходження не встановлено. До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларацію з ПДВ за червень 2010 року не подано.

Крім того, в результаті співставлення поданої до ДПІ у Шевченківському районі          м. Києва податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року підприємства ТОВ «Шаден груп»було встановлено, що відповідно до додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за січень 2010, березень 2010, квітень 2010. яким передбачено розшифрування податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів встановлено взаємовідносини з ТОВ «Інтертрейд»та ТОВ «Ультра-Сервіс», які знаходяться на обліку в Голосіївському районі м. Києва, на загальну суму ПДВ 352 622,00 грн.

Відповідач зазначає, що відносно керівників ТОВ «Інтертрейд»та ТОВ «Ультра-Сервіс»порушено кримінальні справи за ознаками злочину передбаченого ст.. 205 КПК України, тому вказані підприємства, на думку відповідача, не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов’язань.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає оспорюване податкове повідомлення –рішення неправомірним, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168,  податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.  

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договорними відносинами з контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась, копія накладних залучена до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем були надані належно допустимі докази здійснення господарських операцій ТОВ «Ультра-Сервіс», ТОВ «Інтертрейд», ТОВ «Імпорт Ком», ТОВ «Демпо», ТОВ «Амарант СЛТ», а саме: договори стосовно придбання товарів та надання послуг; платіжні доручення, які свідчать про проведення розрахунків між контрагентами, акти виконаних робіт, податкові накладні, інше.

Окрім цього, у відповідності до інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України (витяг в матеріалах справи), ТОВ «Ультра-Сервіс», ТОВ «Інтертрейд», ТОВ «Імпорт Ком», ТОВ «Демпо», ТОВ «Амарант СЛТ» зареєстровані як платники податків.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі –Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Ультра-Сервіс», ТОВ «Інтертрейд», ТОВ «Імпорт Ком», ТОВ «Демпо», ТОВ «Амарант СЛТ»були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключені не були, а одже мало право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість,  суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не доведено, притягнення керівників ТОВ «Ультра-Сервіс»та ТОВ «Інтертрейд» до кримінальної відповідальності, таким чином припущення податкового органу про невиконання податкових зобов’язань контрагентами позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон) передумов для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати  з Державного бюджету України

Керуючись, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення                              № 0006922303/0 від 15.09.2010 року, складене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова набирає сили відповідно  до  ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями

Суддя                                                                                           Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.04.2011р.