Постанова

від 05.04.2011 по справі 12/17-130-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/17-130-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 12/17-130-2011

    Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:

-          Васильєва К.В., довіреність б/н від 20.12.10 р.;

-          Жуков Т.В., довіреність б/н від 05.11.10 р.

від відповідача: Кіпоренко Д.Л., довіреність б/н від 01.02.11 р.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємство „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2011 р., яке підписано 02.03.2011 р.

по справі № 12/17-130-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів-3” (далі за текстом - ТОВ „Завод залізобетонних виробів-3”)

до підприємство „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ „Орловський завод”)

про стягнення 85483 грн.

                                                      В С Т А Н О В И В:

14.01.11 р. ТОВ „Завод залізобетонних виробів-3”, звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ „Орловський завод” на підставі ч.2 ст.693 ЦК України суми попередньої оплати в розмірі 85483 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару у строки, визначені договором купівлі–продажу № 1 від 18.01.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.11 р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 85483 грн. попередньої оплати та судові витрати з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт попередньої оплати 85483 грн. за товар по договору №1 від 18.01.08 р. і його не поставки відповідачем у встановлений строк.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Орловський завод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржене рішення суду та відмовити у позові, оскільки ТОВ „Орловський завод”, у відповідності із умовами договору, підготовив обладнання належної якості для передання позивачу про що повідомив останнього. Однак, позивач, всупереч умовам договору та чинному законодавству, не прийняв обладнання. Протягом всього часу існування спірних відносин позивач в усній формі відмовлявся від прийняття обладнання, посилаючись на те, що у нього відпала необхідність у вказаному обладнанні.

Представник позивача фактично не з'являвся на підприємство відповідача для отримання товару,  до теперішнього часу з вимогами до ТОВ „Орловський завод” про передачу товару в натурі, про розірвання договору і повернення грошей не звертався, що свідчить про ухилення позивача від отримання товару.

На думку скаржника товар у відповідності із абз.2 п.2 ч.1 ст.664 ЦК України був наданий у розпорядження позивача, оскільки був готовий для передання для покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це, в підтвердження чого скаржник надав технічну документацію на обладнання і заявив про те, що повідомив покупця по телефону.

Незважаючи на вищенаведене, суд 1 інстанції прийняв до уваги надані позивачем докази, які складені в односторонньому порядку, і безпідставно, на думку скаржника, задовольнив позов, порушивши як норми процесуального так і матеріального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від  25.02.11 р. –без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і умовам договору.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної  скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

18.01.2008 р. ТОВ „Орловський завод” (продавець) та ТОВ „Завод залізобетонних виробів - 3” (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №1, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві змішувач СНК 355 (далі –обладнання), а покупець прийняти  й оплатити його вартість, яка становить 85783 грн.

Пунктами 2.1.2, 2.1.3 договору визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві обумовлене обладнання за місцем знаходження продавця: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське. Перевірка та приймання - передача обладнання здійснюється представниками сторін у місці передачі та оформлюється актом приймання –передачі згідно з діючим законодавством України.

Покупець, у свою чергу, згідно із п.п.2.2-2.4 зобов'язаний прийняти обладнання від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором. Перехід ризиків і права власності на обладнання відбувається в момент вручення обладнання Покупцеві. Передача обладнання вважається здійсненою з моменту підписання сторонами акту приймання –передачі.

Приймання-передача обладнання з супровідними документами відповідно із п.2.5 договору здійснюється уповноваженими представниками сторін протягом 5-ти банківських днів з моменту направлення покупцем на адресу постачальника замовлення по факсу про готовність обладнання до передачі.

Із змісту п.2.5 вбачається, що продавець зобов'язаний повідомити покупця факсом про готовність обладнання до передачі, після чого протягом 5 банківських днів здійснюється передача-прийом обладнання. При цьому сам строк поставки договором не визначений.

Згідно з п.4.1 договору оплата обладнання покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: 50% суми, вказаної у п. 1.2 договору, не пізніше 01 березня 2008 року; решту 50%  від суми, вказаної у п. 1.2 договору, не пізніше 01 червня 2008 року.

У відповідності до п.6.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач у період з 21.01.2008р. по 26.05.2008р. перерахував відповідачеві грошові кошти у загальній сумі 85483 грн. за обладнання, що підтверджується копіями платіжних доручень № 3565 від 21.01.2008р., №3883 від 26.05.2008р. (а.с.11), тобто виконав зобов'язання належним чином та у встановлений строк.

Однак, всупереч умов п.2.5 договору, відповідач не повідомив позивача про готовність обладнання до передачі.

У зв'язку із вищенаведеним, а також відсутністю у договорі умов щодо строку поставки відповідачем обладнання, позивач, у відповідності із ст.530 ЦК України, 28.10.2009 р. надіслав відповідачеві вимогу про передачу обладнання №28/10/09-1 (а.с.12), у якій повідомив, що ним проведена оплата за обладнання в повному обсязі та виклав вимогу протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання даної вимоги передати йому в порядку, передбаченому договором, обладнання, про час та місце передачі якого повідомити його по телефону.

Вказана вимога була отримана відповідачем 02.11.2009 року, про що свідчить повідомлення №711828 відділення поштового зв'язку про вручення цього поштового відправлення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога про передачу обладнання №28/10/09-1 від 28.10.2009р. була отримана відповідачем 02.11.2009 року, суд вважає, що протягом 7 днів, тобто до 09.11.2009р. включно, відповідач мав у встановленому законом та договором порядку передати позивачу обладнання, яке є предметом договору купівлі - продажу №1 від 18.01.2008р.

При цьому, як зазначалося вище, пункт п.2.5 договору встановлює обов'язок відповідача повідомити покупця факсом про готовність обладнання до передачі, після чого протягом 5 банківських днів здійснюється передача-прийом обладнання.

Незважаючи на вимогу позивача про передачу товару, а також умови пункту 2.5 договору ТОВ „Орловський завод” не повідомив позивача про готовність товару до передачі.

Доводи скаржника про те, що він телефоном повідомив позивача про готовність товару до передачі, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вони є голослівними і, всупереч вимог ст.33 ГПК України, не підтверджені будь-якими доказами, а саме книгою телефонограм, в який би було зазначено: хто, коли, кому і що повідомив по телефону, номери телефонів. Крім того, слід зазначити, що за умовами договору відповідач повинен був повідомити позивача про готовність товару до передачі не телефоном, а факсом, хоча про повідомлення позивача факсом відповідач теж не надав жодних доказів.

Згідно із абз.2 п.2 ч.1 ст.664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Враховуючи вимоги наведеної статті ЦК України, судова колегія вважає, що відповідач не надав товар у розпорядження позивача у встановлений строк, оскільки не повідомив його про готовність товару до передачі. В наявних матеріалах справи навіть відсутні докази про те, що у відповідача був товар для передачі.

Додані відповідачем до апеляційної скарги технічна документація на обладнання судовою колегією відповідно із ст.101 ГПК України до уваги не приймається, оскільки не може бути приєднана до матеріалів справи, так як відповідач без поважних причин не надав її до суду 1 інстанції. До того ж сама по собі технічна документація не може свідчити про наявність у відповідача обладнання для його передачі у встановлений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку позивач звернувся із вимогою про повернення суми попередньої оплати шляхом її стягнення з відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини та вимоги ч.2 ст.693 ЦК України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача суму попередньої оплати, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення суду 1 інстанції.

Доводи скаржника про те, що позивач до теперішнього часу не звертався з вимогами до ТОВ „Орловський завод” про передачу товару в натурі, розірвання договору, повернення грошей, і це свідчить про ухилення позивача від отримання товару, судова колегія до уваги не приймає, оскільки досудовий порядок його врегулювання не передбачений чинним ГПК України, позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про повернення грошових коштів шляхом їх стягнення з відповідача.

Згідно із ст.ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 25.02.11 р. –без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

                Головуючий суддя                                                  М.С. Петров

                Суддя                                                                      Г.П. Разюк

                Суддя                                                                      С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 07.04.11 р.