Постанова

від 05.04.2011 по справі 11/111-07-3500

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/111-07-3500

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 11/111-07-3500

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 29.03.2011р. №228 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Романів О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Іванов М.М. –за довіреністю,

від відповідача –1 –Косарєв В.М. –за довіреністю,

від відповідача-2 –Петрусенко І.М. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства „Інтермарін” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2010 року

у справі №11/111-07-3500

за позовом Малого підприємства „Інтермарін” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів:

1.          Редакції газети „Моряк України”;

                    2.          Приватного підприємства „Морське агентство „Інтермарін”

про зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення 1000 грн.

В судовому засіданні 29.03.2011 року оголошувалась перерва до 05.04.2011 року.

встановив:

У квітні 2010 року мале приватне підприємство „Інтермарін” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі-позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до редакції газети „Моряк України” (далі-відповідач-1) та Приватного підприємства „Морське агентство „Інтермарін” (далі-відповідач-2) про:

- зобов'язання відповідача-1 опублікувати інформацію про неправомірне використання відповідачем-2 найменування „Інтермарін”, а також про припинення подальшої публікації рекламних оголошень  відповідача-2;

- зобов'язання відповідача-2 виключити з своєї назви слово „Інтермарін”;

- стягнення з відповідача-2 на користь позивача майнової шкоди в сумі 1000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2010 року (суддя Власова С.Г.) у позові відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням суду мале приватне підприємство „Інтермарін” у вигляді ТОВ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняте нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

          Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Суд, на думку скаржника неправомірно підмінив такі поняття, як відомості, що знаходяться в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України та відомості про комерційне найменування. Крім того, скаржник вважає неправомірним висновок місцевого господарського суду щодо неналежності обраного ним способу захисту порушеного права.

          Скаржник також вважає, що ним не доведений розмір заподіяних збитків з вини суду, який не задовольнив його клопотання про витребування доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Підставою для звернення з позовом до господарського суду стала публікація в газеті „Моряк України” рекламних оголошень приватного підприємства „Морське агентство „Інтермарін” про запрошення на роботу моряків з використанням найменування ІНТЕРМАРІН, яке, як вважає позивач, є комерційним найменуванням малого підприємства „Інтермарін” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з 19.09.1991р.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 16, 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та на ст.ст.4, 24, 32, 33, 155, 159 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” та на наявність у нього пріоритету на використання комерційного найменування і свідоцтва на знак для товарів і послуг, виданого 15.02.2006р., вважає, що відповідач -2, приватне підприємство „Морське агентство „Інтермарін” неправомірно використовує його комерційне (фірмове) найменування та знак для товарів і послуг при публікації оголошень про надання послуг з працевлаштування моряків.

Вимоги до редакції газети „Моряк України” позивач обґрунтовує порушенням редакцією газети вимог ст.ст.6, 41 Закону України „Про друковані засоби масової інформації” та ст.ст.1, 27 Закону України „Про рекламу”, ст.ст.16, 20, 21 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, ст.ст.4, 20, 24 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”.

За твердженням позивача неправомірні дії відповідачів заподіяли йому збитки, які він оцінив в 1000гривень.

Відповідач - приватне підприємство „Морське агентство „Інтермарін” вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки своє фірмове найменування зареєструвало 24.09.1998р. у встановленому законодавством порядку, а тому використовує його правомірно.

Відповідач –редакція газети „Моряк України” вважає позовні вимоги до себе необґрунтованими, оскільки публікувала рекламні оголошення другого відповідача у відповідності до укладеного договору та за наявності відповідної ліцензії. За зміст рекламного оголошення редакція газети відповідальності не несе.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд прийшов до висновку , що оскільки позивач та відповідач-2 відрізняються за організаційно-правовою формою, що закріплена в їх комерційних найменуваннях, то вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням.

За висновком місцевого господарського суду відповідач-2 використовував у своєму найменуванні слово „Інтермарін” до дати подання позивачем заявки на торговельну марку (знак для товарів і послуг), відповідно у позивача відсутнє виключне право власника свідоцтва забороняти відповідачу-2 використовувати без його згоди зареєстрований знак.

Крім того, на думку місцевого господарського суду, позовні вимоги в частині зобов'язання приватного підприємства ”Морське агентство „Інтермарін” виключити з своєї назви слово „Інтермарін” не є належним способом захисту права на комерційне найменування та торговельну марку.

Судова колегія, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, разом з тим вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст.90 ЦК України юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Аналогічне положення закріплене також в ст159 ГК України.

Комерційним (фірмовим) називають найменування, під яким суб'єкт господарської діяльності виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників господарського обігу.

Відповідно до п.2. ст.489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Заперечуючи проти позову, приватне підприємство „Морське агентство „Інтермарін” послалось на факт його державної реєстрації 24.09.1998р.

Місцевий господарський суд в рішенні також зазначив, як підставу для відмови в позові факт державної реєстрації відповідача-2  24.09.1998р..

Разом з тим чинне законодавство України не містить ні вимог щодо тотожності комерційного найменування найменуванню юридичної особи, ані вимог щодо певного змісту комерційного найменування.

В статутних документах відповідача-2 жодним чином не зазначено про його  комерційне (фірмове) найменування.

Отже посилання суду першої інстанції на дотримання відповідачем-2 правил державної реєстрації, зокрема щодо найменування юридичної особи, не може бути належним обґрунтуванням прийнятого ним рішення.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідачем-2 в рекламних оголошеннях використовувалось не своє найменування, як юридичної особи, а слово ІНТЕРМАРІН, яке є знаком для товарів та послуг, зареєстрованим за малим підприємством „Інтермарін” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідач-2 не довів належними та допустимими доказами, що має пріоритет на використання  слова ІНТЕРМАРІН  . Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачем-2 слово ІНТЕРМАРІН використовувалось в господарській діяльності до 23.12.2003р.(дати  подачі позивачем заявки про реєстрацію знака для товарів та послуг).

          Таким чином висновок місцевого господарського суду про правомірне використання відповідачем-2 в своїй діяльності по наданню послуг з працевлаштування моряків слова ІНТЕРМАРІН є необґрунтованим.

          Разом з тим, проаналізувавши зміст та підстави позовних вимог, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Позовні вимоги до редакції газети „Моряк України” в частині зобов'язання опублікувати інформацію про неправомірне використання відповідачем-2 найменування „Інтермарін” та припинити подальшу публікацію рекламних оголошень ПП „Морське агентство „Інтермарін” позивач обґрунтовує ст.1 та ст.27 Закону України „Про рекламу”, вважаючи редакцію газети виробником недобросовісної реклами.

Однак таке твердження позивача не відповідає дійсності.

          Як вбачається з матеріалів справи, редакція газети „Моряк України” є розповсюджувачем реклами, щодо якої виник спір. Рекламодавцем даної реклами є приватне підприємство „Морське агентство „Інтермарін”.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про рекламу” розповсюджувачі реклами несуть відповідальність за порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

За порушення прав третіх осіб при виготовленні реклами відповідальність несуть виробники реклами.

Відповідно до ст.28 вищевказаного Закону публічному спростуванню підлягає недобросовісна та неправомірна порівняльна реклама.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.

В матеріалах справи відсутнє таке рішення.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 в частині зобов'язання виключити із своєї назви слово „Інтермарін”, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Належним способом захисту права особи на комерційне найменування та торговельну марку ( знак для товарів і послуг) відповідно до статей 90, 489-491, 495 ЦК України, статті 159 ГК України та статей 20, 21 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” може бути позов про зобов'язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність вимог позивача в частині стягнення майнової шкоди в сумі 1000 грн.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди, якими  вважає прибутки відповідача-2, одержані за час діяльності під найменуванням „Інтермарін”.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками у вигляді упущеної вигоди є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач не надав жодних доказів про понесені ним втрати майнового характеру в частині зменшення прибутку, пов'язаного з  незаконним використанням відповідачем-2  його торговельної марки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Що стосується  зазначення в оскарженому рішенні представників сторін, які не були присутні в судовому засіданні 20.12.2010р., судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги. Разом з тим ці порушення не вплинули на законність прийнятого рішення і відповідно не можуть бути підставою для його скасування.

          Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2011р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

     Головуючий суддя                                                   Будішевська Л.О.

Суддя                                                                                Мишкіна М.А.

Суддя                                                                                Сидоренко М.В.