Рішення

від 05.04.2011 по справі 5016/372/2011(13/28)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/372/2011(13/28)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" квітня 2011 р.                                            Справа №  5016/372/2011(13/28)

                                                                                                                        м. Миколаїв   

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Войтовській Н.С.,

з участю представників сторін:

від позивача –Фігеля С.І., дов. від 21.02.2011 р.;

від  відповідача –Кірюхіна О.М., дов. від 09.03.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”,

54017, оф. 109, вул. Громадянська, 119, м. Миколаїв,

до Приватного підприємства “Ізімедікс-Україна”,

54002, оф. 714, вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв,

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в сумі 11863 грн. 81 коп., -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” (надалі –Товариство) звернулося з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.03.2011 р. № 166, про стягнення з Приватного підприємства “Ізімедікс-Україна” (надалі –Підприємство) грошових коштів у сумі 14327 грн. 44коп. основного боргу, в сумі 1594 грн. 25 коп. пені, в сумі 240 грн. 04 коп. трьох відсотків річних, у сумі 833 грн. 54 коп. - суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також на відшкодування судових витрат: у сумі 169 грн. 95 коп. на оплату позовної заяви державним митом, в сумі 236 грн. на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, посилаючись на те, що грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором оренди від 01.02.2010 р. неналежно виконувались відповідачем, та що останнім не передано після припинення дії договору орендовану будівлю Товариству з дотриманням узгодженого сторонами в договорі порядку.

Дані позовні вимоги в ході судового розгляду спору представник позивача підтримав повністю, поясняючи, що Підприємство несвоєчасно здійснювало платежі за укладеним сторонами договором, а з 31.08.2010 р. після закінчення дії договору припинило користування орендованою будівлею, не передавши його Товариству за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 4.11 договору, у зв'язку з чим на підставі п.3.9 укладеного сторонами договору відповідачу нараховані орендні платежі та відповідні санкції за весь період прострочення зобов'язання до звернення з позовною заявою до суду.

 Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, і пояснив, що Підприємством порушувались строки сплати орендних платежів за укладеним сторонами договором у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Погоджуючись повністю із визначеним позивачем у додатку № 1 до заяви про збільшення позовних вимог розміром трьох відсотків річних у сумі 240 грн. 04 коп. за час прострочення внесення орендних платежів, представник позивача визнає частково вимоги в частині стягнення з Підприємства пені, та індексу інфляції, при цьому без зазначення сум, але в розмірах, визначених позивачем у додатку № 1 до заяви про збільшення позовних вимог за прострочення сум орендних платежів, підлягаючих до сплати в лютому-серпні 2010 року. Щодо решти сум пені та індексу інфляції, визначених позивачем у додатку №1 до заяви про збільшення позовних вимог, а також суми основного боргу –суми орендних платежів, визначених після 31.08.2010 р., то вважає їх нарахування безпідставним, оскільки Підприємство 31.08.2010 р. після закінчення строку укладеного сторонами договору звільнило орендований об'єкт, про що було повідомлено позивача, і цей об'єкт з того ж часу Товариством використовувався для своїх потреб, у зв'язку з чим акт прийому-передачі не складався.

Представник позивача також стверджує, що основний борг у сумі 5932 грн. 53 коп. –заборгованість Підприємства з орендних платежів за період з лютого по серпень 2010 року, який був на момент подання Товариством позовної заяви, станом на день прийняття судом рішення у спорі Підприємством погашений повністю, про що надав платіжні доручення від 9 та 10 березня 2011 року за №№ 242,243 на суми 3832 грн. 53 коп. та 2100 грн. відповідно.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Між сторонами в даній справі укладено договір від 01.02.2010 р. № ЮО-2  оренди нежитлової будівлі площею 70, 3 м. кв., розташованої в м. Миколаєві, вул. Мала Морська, 108/3, строком до 31.08.2010 р.  

На виконання умов указаного договору Товариство передало, а Підприємство прийняло орендований об'єкт за актом приймання-передачі від 01.02.2010 р.

За умовами укладеного сторонами договору орендар зобов'язався здійснювати орендні платежі за перші два місяці до 15.02.2010 р., а у подальшому щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3.2). Сторони також передбачили, що за орендар за перебування його транспорту на території орендодавця сплачує останньому грошові кошти (п. 3.6).

За період строку дії договору сторонами, на підставі п. 4.5 укладеного між ними договору, складено акти виконаних робіт, у котрих зазначено суми орендної плати та  перебування транспорту орендаря на території орендодавця (в частині, що стосується укладеного сторонами договору від 01.02.2010 р. № ЮО-2), а саме, № 1323 від 28.02.2010 р. на загальну суму 2340 грн., № 1323/1 від 31.03.2010 р. на загальну суму 2340 грн., № 1323/2 від 30.04.2010 р. на загальну суму 2340 грн., № 1649 від 31.05.2010 р. на загальну суму  2340 грн., № 2194 від 30.06.2010 р. на загальну суму  2340 грн., № 2717 від 31.07.2010 р. на загальну суму  2340 грн., № 3279 від 31.08.2010 р. на загальну суму  2820 грн., а всього на суму 16860 грн.

Підприємством здійснено орендні платежі за платіжними дорученням № 314 від 01.04.2010 р. в сумі 2000 грн., № 352 від 28.04.2010 р. в сумі 2000 грн., № 390 від 26.05.2010 р. в сумі 1000 грн., № 633 від 27.09.2010 р. в сумі 2966 грн. 28 коп., № 9 від 16.11.2010 р. в сумі 1000 грн., № 95 від 16.12.2010 р. в сумі 1966грн. 28 коп., а всього на суму 10932 грн. 56 коп., до подання Товариством позовної заяви до суду, і  за платіжними дорученням № 242 від 09.03.2011 р. в сумі 3832 грн. 53 коп., № 243 від 10.03.2011 р. в сумі 2100 грн., а всього на суму 5932 грн. 53 коп., у ході судового розгляду спору, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та іншими документами, наданими сторонами, і останніми не оспорюється. Всього Підприємством сплачено орендних платежів на суму 16865 грн. 09 коп.

Сторони визнають, що Підприємство користувалось орендованою будівлею до 31.08.2010 р. і на вказану дату звільнило її. Представник позивача також визнає, що цю будівлю після 01.09.2010 р. Товариство використовувало у власних цілях.

Отже, Підприємство з 1 лютого по 31 серпня 2010 року користувалось орендованою будівлею, при цьому, в порушення грошових зобов'язань не в повному обсязі здійснювало орендні платежі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст.283 ГК України). Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч.1 ст.291). Частиною 2 статті 193 ГК України  встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з встановлених обставин, суд визнає, що Підприємством порушені зобов'язання щодо строків внесення орендних платежів та порядку повернення об'єкту оренди Товариству за укладеним сторонами договором.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Підприємства основного боргу - орендної плати за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2011 р. Посилання Товариства на те, що Підприємством після звільнення 31.08.2010 р. орендованої будівлі її не передано по акту, як це передбачено п.4.11 укладеного сторонами договору, і дана обставина згідно п. 3.9 договору є підставою для нарахування за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2011 р. орендних платежів, суд відхиляє, оскільки позивачем визнається, що після 31.08.2010 р. відповідач звільнив орендовану будівлю, і її Товариство використовувало у власних цілях.

Оскільки позивачем не доведено, що Підприємство після 31.08.2010 р. використовувало чи утримувало орендований об'єкт, то нарахування основного боргу –орендних платежів за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2011 р. в сумі 8400 грн. є безпідставними.

Як встановлено судом, за період оренди нежитлової будівлі Підприємство повинно було сплатити Товариству орендну плату в загальній сумі 16860 грн. і вказану суму на день прийняття рішення у спорі повністю сплатило.

Таким чином, позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14327 грн. 44 коп. - заборгованості з орендної плати за період з 1 лютого по 31 серпня 2010 року в сумі 5927 грн. 44 коп. (16860 грн. –10932 грн. 56 коп.) та  заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2011 р. в сумі 8400 грн. (25260 грн. –16860 грн.) не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з Підприємства грошових коштів у сумі 1594 грн. 25 коп. пені, 833 грн. 54 коп. - суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, за весь час прострочення орендних платежів, то такі вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом установлено, що відповідач користувався об'єктом оренди з 1 лютого по  31 серпня 2010 року і за оренду несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював орендні платежі. Визначені в додатку № 1 до заяви про збільшення позовних вимог позивачем за весь період прострочення орендних платежів, котрі належало сплатити в лютому-серпні 2010 року, розмір пені та суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, становлять: пеня - 1149 грн. 20 коп., сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, - 712 грн. 28 коп.

Такі вимоги, та вимоги про стягнення трьох відсотків річних у сумі 240 грн. 04 коп., з розрахунком яких суд погоджується, котрі складають загальну суму 2101 грн. 52 коп., узгоджуються з умовами укладеного сторонами договору, зокрема п.9.1, у відповідності до якого за прострочення сплати орендних платежів орендар несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої суми за кожний день прострочення, враховуючи день оплати, та з положеннями ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення решти нарахованої суми пені та суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, задоволенню не підлягають.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату державним митом позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі задоволення позову - на відповідача.

У судовому засіданні 5 квітня 2011 року згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Ізімедікс-Україна”, 54002, оф. 714, вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 31159576, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” 54017, оф. 109, вул. Громадянська, 119, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 32719869, грошові кошти в загальній сумі 2101 грн. 52 коп., із них у сумі 1149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн.20 коп. –пеня, в сумі 712 (сімсот дванадцять) грн. 28 коп. -  сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; в сумі 240 (двісті сорок) грн. 04 коп. –три відсотка річних, а також на погашення витрат по сплаті держмитом позовної заяви в сумі  102 (сто дві) грн. і 236 (двісті тридцять шість) грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.04.2011 р.

   Суддя                                                        Ю.М. Коваль