Постанова

від 12.04.2011 по справі 16/148

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/148

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011 року                                                                       Справа №  16/148

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:       

від позивача: Грива В.Г., директор, наказ №1 від 28.09.92; Соломка А.В., представник, довіреність № 25  від 01.08.09 (був присутнім в судовому засіданні 22 березня 2011 року);

від відповідача:  Коробєйніков А.В., представник, довіреність №18-5-3 від 06.01.11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства “Анкор” товариства з обмеженою відповідальністю, м. Кіровоград  

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03 лютого 2011 року у справі № 16/148

за позовом Спільного підприємства “Анкор” товариства з обмеженою відповідальністю, м. Кіровоград  

до   Головного управління юстиції в Кіровоградській області, м. Кіровоград   

про стягнення збитків в сумі 7 432, 10 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03 лютого 2011 року (суддя Коротченко Л.С.) відмовлено в задоволенні позову Спільного підприємства “Анкор” товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Головного управління юстиції в Кіровоградській області збитків у формі витрат на правову допомогу, витрат на відрядження при розглядах в судах апеляційної та касаційної інстанціях спорів за участю відповідача, поштових витрат у справі.

Рішення господарського суду вмотивовано ненаданням позивачем належних доказів понесення ним збитків з причини протиправної поведінки відповідача, не доведення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, отже позивач не довів суду всього складу цивільного правопорушення

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржує його на предмет невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що заподіяння шкоди відповідачем не пов'язано з невиконанням останнім умов договорів на виконання ремонтних робіт від 03 листопада 2004 року та від 10 листопада 2004 року. Заподіяння збитків сталося в результаті заперечення відповідачем в судах свого обов'язку по оплаті вартості виконаних робіт, навмисній чи необережній протидії об'єктивному судовому процесу з метою уникнення виконання договору. Вважає, що суд протиправно намагається довести відсутність правопорушення з боку відповідача, роблячи висновки, які суперечать Конституційним принципам, порушують норми Господарського кодексу України, Закону України “Про підприємництво”, Закону України “Про підприємства в Україні”. Не погоджується з висновком суду, що подані позивачем докази є неналежними, адже надаючи суду певні докази позивач дотримувався “Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” від 31 грудня 1999 року №318, положень Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, “Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку” від 24 травня 1995 року №88. Вважає, що всупереч наданим доказам суд безпідставно зробив висновок про необов'язковість участі в судових засіданнях представників позивача.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду від 03 лютого 2011 року та постановити нове рішення, яким стягнути збитки з відповідача на користь позивача.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 22 березня 2011 року оголошувалась перерва до 12 квітня 2011 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем, як він вважає з вини відповідача, при вирішенні спору у справі №12/37(4/178) в апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України.

До збитків позивач відносить вартість витрат на відрядження та проїзд до міста розгляду справи (м. Дніпропетровськ та м. Київ) в розмірі 3 179,20 грн., поштові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 18,90 грн., вартість правових послуг, сплачених за договором представнику позивача Соломко А.В. в розмірі 4 234 грн., всього розмір заявленої до стягнення суми збитків становить 7 432,10 грн.

06 січня 2011 року позивач подав до господарського суду доповнення до позовної заяви (а.с.58), якими змінив підставу позову, пославшись на те, що у відповідача виникла позадоговірна відповідальність по відшкодуванню понесених Спільним підприємством “Анкор” товариством з обмеженою відповідальністю витрат, на ст.ст. 11 ч.3, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст.147,175 Господарського кодексу України.

Господарський суд дійшов висновку що надання доповнень до позовної заяви нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, дані доповнення прийняв як письмові пояснення і вирішив спір з підстав зазначених в позовній заяві.

Судова колегія не погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки вважає, що незалежно від того яку назву мають письмові пояснення (заяви) сторін, які подаються відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен виходити із змісту таких пояснень.

Зміст доповнення до позовної заяви від 06 січня 2011 року свідчить про те, що позивач змінив підставу позову.

Згідно ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Отже, апеляційний господарський суд розглядає дану справу з врахуванням вимог, підстав позову наведених позивачем в доповненні до позовної заяви від 06 січня 2011 року (а.с.58).

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Вказана стаття визначає загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода –наслідком. Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає

Матеріали справи свідчать, що спір по справі №12/37(4/178) виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору підряду від 03 листопада 2004 року, внаслідок вирішення цього спору в судах на протязі 2008 –2009 роках була встановлена вина відповідача в неналежному виконанні умов договору підряду, на підставі чого з відповідача на користь позивача стягнено заборгованість в розмірі 21 849 грн. 13 коп., 10 116 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 1 529,44 грн.

Вказане підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2009 року у справі №12/37(4/178), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 грудня 2009 року (а.с.7-13).

Вказаними судовими рішеннями підтверджується протиправність поведінки відповідача.

Внаслідок вирішення спору в справі №12/37(4/178) позивач повинен був приймати участь в судових засіданнях в судах різних інстанцій, що пов'язане з відрядженням в м. Дніпропетровськ та м. Київ за місцезнаходженням судів апеляційної та касаційної інстанції, укладати договори зі спеціалістами на представництво інтересів Спільного підприємства “Анкор” у вирішенні спору по справі №12/37(4/178) і нести у зв'язку з цим певні витрати що свідчить про шкідливий результат протиправної поведінки відповідача. Понесені позивачем додаткові витрати  у зв'язку з цим виникли саме з вини відповідача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про наявність чотирьох елементів правопорушення, необхідних для притягнення відповідача до відповідальності у формі відшкодування шкоди.

Оцінивши подані позивачем докази в обґрунтування понесених збитків, судова колегія вважає, що вони підлягають стягненню частково.

Для виконання роботи з надання юридичних послуг, пов'язаних з вирішенням спору за позовом Спільного підприємства “Анкор” до Головного управління юстиції в Кіровоградській області позивач уклав трудову угоду з Соломкою А.В. , якому по завершенні зазначеного спору виплатив винагороду в розмірі 3 050 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 29 грудня 2009 року (а.с.55).

Таким чином понесені витрати на оплату послуг спеціаліста в розмірі 3 050 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Не підлягають стягненню витрати понесені позивачем у вигляді сплати зборів у різні Фонди в розмірі 1 184 грн., оскільки належними доказами в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено перерахування зборів в ці Фонди в сумах зазначених в розрахунку позивача (а.с.14).

Поштові витрати в розмірі 18,90 грн. також не підтверджуються належними доказами тому що із копій поштових квитанцій (а.с.52) не вбачається, які документи були направлені адресатам, вказаним в квитанціях і як вони стосуються спору по справі № 12/37(4/178).

Згідно розрахунку (а.с.14) пред'явлено до стягнення збитки у вигляді понесених позивачем витрат на відрядження представників позивача для участі в судових засіданнях по справі №12/37(4/178) в сумі 1 879,60 грн. та транспортні витрати в сумі 1 380,58 грн.

Матеріали справи свідчать, що в судових засіданнях від Спільного підприємства “Анкор” приймали участь по два представника: директор Грива В.Г. та спеціаліст Соломко А.В.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях.

Участь в судових засіданнях по два представника від позивача не є доцільною, ухвали апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України свідчать про те, що директор Спільного підприємства “Анкор” в судові засідання не викликався, відтак достатньою була участь в судових засіданнях одного представника –професійного юриста Соломко А.В.

Дослідивши копії документів, наданих позивачем в підтвердження понесених витрат по відрядженням, судова колегія вважає, що ці витрати належними доказами в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені, у зв'язку з чим реальність збитків матеріалами справи не доведена.

Так, відсутні бухгалтерські документи (витратний ордер або виписка банку про перерахування відповідних сум на картковий рахунок і таке інше), які б свідчили, що особам, які знаходились у відрядженні виплачені Спільним підприємством “Анкор” певні суми, в звітах про використання коштів на відрядження спостерігаються виправлення, не засвідченні бухгалтерами (а.с.41, а.с.50), витрати на придбання бензину в сумах зазначених в подорожних листах не підтверджені ані талонами, ані касовими чеками.

Порядок здійснення та відшкодування витрат на відрядження регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 “Про затвердження інструкції про службові відрядження в межах України та закордон” та Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13 березня 1998 року “Про затвердження інструкції про службові відрядження в межах України та закордон”. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Не допускаються виправлення у посвідченнях про відрядження, авансових звітах, тощо. Документи, складені з порушенням встановлених правил, не мають юридичної (доказової) сили. В касових і банківських документах ніякі виправлення не допускаються.

Подорожній лист службового автомобіля на 15 –16 жовтня 2008 року (а.с.17) оформлено неналежним чином. В ньому не зазначено дату вибуття та прибуття автомобіля, що не дає змогу пересвідчитись, в тому що він перебував в дорозі 2 дні. Крім того немає підтвердження, що представники позивача перебували у відрядженні 2 дні.

Подорожній лист службового автомобіля на № 11/08 (а.с.22) заповнений не повністю та з нього не видно, що представники позивача перебували у відрядженні 2 дні (19 –20 листопада 2008 року), саме не зазначено час (в годинах) у дорозі.

За викладених підстав не підлягають стягненню збитки у вигляді витрат на відрядження та транспортні витрати в загальній сумі 3 179,20 грн.

З врахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 3 050 грн., в решті позову слід відмовити.

Таким чином рішення господарського суду Кіровоградської області від 03 лютого 2011 року як таке, що не відповідає нормам процесуального права підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України,           суд -

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства “Анкор” товариства з обмеженою відповідальністю, м. Кіровоград задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області 03 лютого 2011 року у справі № 16/148 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління юстиції в Кіровоградській області (25022, Україна, м. Кіровоград, пл. Кірова, Будинок Рад, ЄДРПОУ 02894602) на користь Спільного підприємства “Анкор” товариства з обмеженою відповідальністю (25028 Україна, м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, 2, ЄДРПОУ 13751245) заборгованість в сумі 3 050 грн., 42 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу позову, 97 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 21 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.В. Джихур      

Суддя                                                                                  О.М. Виноградник     

Суддя                                                                                  О.М. Лисенко  

(Дата підписання постанови в повному обсязі  13.04.11р.)