Постанова

від 11.04.2011 по справі 18/1910-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/1910-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" квітня 2011 р.                                                           Справа № 18/1910-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                                            Петухов М.Г.

суддя                                                                                                    Маціщук А.В.

                                                                                                         Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№ 624/11) відповідача  ТзОВ "Пласткерам"

на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011 р.

у справі № 18/1910-10 (суддя Саврій В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діно Пласт срл." Фієско, Італія

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласткерам" м.Славута Хмельницької області

про стягнення 604697,82 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Кершис А.А.

ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю  "Діно Пласт срл." звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласткерам" 702784,21 грн. відповідно до укладеного між сторонами контракту на поставку товару № DPB –12/08, з яких 686508,50 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 16275,71 грн. 3% річних.

Представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог від 13.01.2011р., згідно якої  позивач просить суд стягнути з відповідача 604697,82 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011р. у справі № 18/1910-10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Діно Пласт срл.” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пласткерам” про стягнення 604697,82 грн.  задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пласткерам” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діно Пласт срл.” 604 697,82 грн. боргу, 6 046,98 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи своє рішення, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що на виконання умов контракту на поставку товару №DPB-12/08 від 31.12.2008р., укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 88141,50 Євро., а саме за рахунком-фактурою №216 від 19.11.2009р. на суму 54546,75 Євро, рахунком-фактурою №234 від 11.12.2009р. на суму 33594,75 Євро.

В свою чергу, відповідач в повному обсязі свого зобов'язання щодо оплати товару не виконав, а провів лише часткову сплату товару на суму 29546,75 Євро, у зв'язку з чим, сума боргу склала 58594,75 Євро., що в еквіваленті складає 604697,82 грн. за курсом НБУ 10,32 гривень за 1 Євро станом на 13.01.11р.

Враховуючи положення ст.ст. 173,174, п.1 ч.2 ст.175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525,526, 655, 692 ЦК України та встановлені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 604697,82 грн., у зв'язку з чим прийняв рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласткерам" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011р. у справі № 18/1910-10 в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи розглянуті судом не в повному об'ємі, однобічно.

На підтвердження своїх доводів, апелянт звертає увагу на те, що судом було порушено принцип рівності сторін перед законом, виходячи з наступного.

Судом прийнято до уваги те, що згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. При цьому, судом чомусь зазначається, що лише відповідач порушив умови контракту, не сплативши всієї суми за поставлений товар. Разом з тим, всі посилання ТзОВ «Пласткерам»на те, що строк оплати не наступив через невиконання позивачем своїх обов'язків судом проігноровано.

Окрім того, наголошення відповідача на тому, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачу претензій з вимогою оплати за поставлений товар, судом взагалі не розглядалися і не оцінювались.

Разом з тим, скаржник  зазначає, що відомості,  зазначені  в  оскаржуваному рішенні щодо присутності представника відповідача Погаєва О.К. у судовому засіданні не відповідають дійсності, а саме при оголошенні рішення представники відповідача не були присутні у судовому засіданні.

Від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю  "Діно Пласт срл."  надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій позивач просить суд повністю відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011р. у справі № 18/1910-10 залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідач всіляко ухилявся від виконання вимог суду, не надавав письмових заперечень, жодних доказів про підтвердження повністю виконаних умов контракту, не з'являвся в судові засідання. Позивач вказує на те, що відповідачем у скарзі згадується як головний доказ лише не надіслані відповідачу претензії з вимогою оплати за поставлений товар, однак ці претензій відповідачу були надіслані 22 червня 2010 року за допомогою факсу (що підтверджується зворотнім підтвердженням з факсу Plastkeram).

11 квітня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесені даного рішення було порушено  норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011р. у справі № 18/1910-10 слід скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю  "Діно Пласт срл.",  в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 149-151), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Діно Пласт срл.” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пласткерам”  (Покупець) 31.12.2008р. було укладено контракт на поставку товару №DPB-12/08 (далі по тексту "контракт"), згідно якого постачальник зобов'язується здійснювати поставку товару. Кількість, асортимент, строки, ціна товару визначається специфікаціями, які являються невід'ємними частинами даного контракту. (п.1.1 контракту).

Відповідно до п.10.3 контракту спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а при неможливості досягнення згоди, в господарських судах України у відповідності до діючого процесуального законодавства.  

Відповідно до п.п. 2.2.1,2.3.1 контракту, постачальник має право витребовувати прийняття постачаємих товарів і оплати згідно з умовами контракту, а покупець приймати товар, який узгоджується з специфікаціями по кількості, асортименту, якості і вартості та здійснювати оплату даного товару згідно з умовами обумовленими даним договором.

Згідно п.п. 6.1,6.2 контракту, оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок  постачальника грошових коштів згідно інвойсу. Повний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює на протязі 45 банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Поставка товару проводиться автомобільним транспортом на умовах ЕХW м.Фієско Італія згідно Інкотермс 2000 на протязі тридцяти днів з дня підписання специфікації (пункти7.1-7.3 контракту).

          Згідно правил "Інкотермс-2000" термін ЕХW - "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

          Пунктом А.1 (надання товару у відповідності з договором) умов "франко-завод" визначено, що продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

          Пунктом А.4 (поставка) умов "франко-завод" встановлено, що  продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було завантажено та відправлено відповідачу товар на загальну суму 88141,50 Євро, що підтверджується повним комплектом транспортних документів, а саме СМR накладними, інвойсами, розрахунками-фактур, які були передані разом з товаром перевізнику для відповідача (а.с.18-36).

Згідно розрахунку - фактури  № 216 від 19.11.2009 року товар поставлено на загальну суму 54546 Євро 75 центів (а.с. 26-31), згідно розрахунку - фактури № 234 від 11.12.2009 року - на загальну суму 33 594 Євро 75 центів (а.с. 32-36).

Згідно п. 6.2. укладеного 16.11.2009р. між сторонами Доповнення № 12 до контракту на поставку товару № DPB-12/08 від 31.12.2008р., повний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює на протязі 30-ти календарних днів з дати виставлення рахунку - фактури.

Так, відповідно до розрахунку-фактури № 216 від 19.11.2009 року на суму 54 546 Євро 75 центів оплата за поставлений товар відповідно до умов контракту мала бути не пізніше 19.12.2009 року.

15.12.2009 року відповідачем було оплачено лише частину від цієї суми - 24 546 Євро 75 центів.

Разом з тим,  14.10.2010р. відповідачем було оплачено ще частину від цієї суми - 5000 Євро 00 центів.

Таким чином залишок до сплати згідно розрахунку-фактури № 216 від 19.11.2009 року становить 25 000 Євро 00 центів.

Товар, який був поставлений відповідачеві згідно розрахунку-фактури  № 234 від 11.12.2009 року на загальну суму 33 594 Євро 75 центів (що у гривневому еквіваленті становить 347705грн. 66 копійок), взагалі не був оплачений.

У зв'язку із проведенням відповідачем часткової оплати товару на суму 29 546,75 Євро, сума боргу, на момент звернення позивача до суду, склала 58594,75 Євро., що в еквіваленті складає 604697,82 грн. за курсом НБУ 10,32 гривень за 1 Євро станом на 13.01.11р.

У відповідності до п. 1 ч.2  ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Із положень ст. 509 ЦК України  та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Всупереч вищезазначеним нормам закону, відповідачем не було в повному обсязі виконано зобов'язання щодо оплати товару згідно контракту, адже з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який був частково оплачений, у зв'язку з чим сума боргу склала 58594,75 Євро, що в еквіваленті складає 604697,82 грн. за курсом НБУ 10,32 гривень за 1 Євро станом на 13.01.11р. Доказів про сплату даної суми боргу відповідачем суду надано  не було.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011р. у справі № 18/1910-10 як таким, що є цілком законним та обгрунтованим, не суперечить нормам матеріального та процесуального права, відповідає встановленим обставинам справи.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки позивачем товару на загальну суму 88 141,50 Євро та факт виникнення заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 604697,82 грн. належними чином підтверджені позивачем наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим,  доводи скаржника з приводу того, що представники відповідача не були присутні в судовому засіданні при оголошенні рішення судом першої інстанції не підтверджені жодними доказами.

Твердження апелянта щодо ненадання позивачем доказів надсилання відповідачу претензій з вимогою оплати за поставлений товар спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Адже, з матеріалів справи вбачається (а.с. 39-43), що претензія № 1 від 21.05.2010р. була направлена повторно факсом 22 червня 2010 року на номер факсу відповідача.

Крім того, як зазначено вище у даній постанові  позивачем було завантажено та відправлено відповідачу товар разом з повним комплектом транспортних документів, а саме СМR накладними, інвойсами, розрахунками-фактур, які були передані разом з товаром перевізнику для відповідача і згідно умов поставки "франко-завод" правил "Інкотермс-2000" зобов'язання позивача по поставці товару та передачі всіх необхідних для оплати товару документів були позивачем виконані.

Пунктом 1.4 контракту передбачено, що валютою контракту є Євро країн європейського Союзу. Враховуючи, що сторони не визначили у контракті валюту платежу, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що заявлення позову в гривнях україни не може бути підставою для скасування рішення місцевого суду та відмови в позові.   

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  "Діно Пласт срл." є цілком обгрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласткерам" -  без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.01.2011р. у справі № 18/1910-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласткерам"  - без задоволення.

2. Справу № 18/1910-10  направити в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                       Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.  

Суддя                                                                                              Гулова А.Г.