Постанова

від 18.02.2011 по справі 2а-7314/10/0670

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 справа №  2а-7314/10/0670  

категорія  2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Семенюк М.М.,

при секретарі -       Корольовій О.С., Чайці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс"   

до   Державної податкової інспекції у м. Житомирі    

про  визнання неправомірними дій, заборону приймати рішення                                                                  

                                                               встановив:

13.09.2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Житомирі по проведенню документальної невиїзної перевірки ТзОВ "ВТС" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.06.2010 року та зобов"язати відповідача утриматися від прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення зазначеної перевірки.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України де зазначено, що органи державної влади зобов"язані діяти лише в межах повноважеень та у спосіб, що перебачені Конституцією України та законами України. Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" право податкових органів на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом, який в данному випадку було порушено.

Ухвалою від 14.09.2010 року, відповідно до ст.ст. 117, 118 КАС України, відповідачу було заборонено приймати будь-які рішення за наслідками проведеної  документальної невиїзної перевірки ТзОВ "ВТС" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.06.2010 року до прийняття остаточного рішення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовної заяви відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Проаналізувавши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку, що в позові належить відмовити з наступних підстав.

Працівником відповідача з 31 серпня по 02 вересня 2010 року згідно ч. 1 п. 1 ст. 11, п.1,5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХП  "Про державну податкову службу в Україні", була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка та скаладений акт від 02.09.2010 року № 6757/23-1/31398827 "Про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 31398827) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.08 по 30.06.10".

За результатами вказаного акту відповідачем ніяких рішень не приймалось.

П. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХП  "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право, зокрема:

-  здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі наданих податкових декларацій, звітів та іншіх документів, пов"язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов"язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі (п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. N 355, зі змінами та доповненнями).

Згідно із п. 2.4 зазначених Методичних рекомендацій невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з вказаного акту перевірки та підтверджується позовними вимогами, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка, право на проведення якої контролюючому органу надано п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХП  "Про державну податкову службу в Україні".

Той факт, що в акті перевірки є посилання на п.1,5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХП  "Про державну податкову службу в Україні", якими визначені обставини для проведення позапланової виїзної перевірки, не є підставою, як вважає позивач, для визнання перевірки неправомірною.

Крім того, однією з підстав для проведення невиїзної документальної перевірки є відсутності позивача за зареєстрованим місцезнаходженням і останнім не надано належних доказів на спростування цього факту.

До того ж, відповідно з п. 6.2 чинного роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№ 02-5/35 від 26.01.2000 не можуть оспорюватися в суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов’язкового характеру.  

Крім того, для визначення предмету оскарження у цій категорії адміністративних справ необхідно з'ясувати зміст поняття «рішення та дії суб'єкта владних повноважень».

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти –рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії –рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації  

За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернуті до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Дії суб'єкта владних повноважень –активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Отже, акти податкових перевірок не являються рішеннями суб’єкта владних повноважень (нормативно-правовими актами, правовими актами індивідуальної дії), а тому як їх оскарження, так і дії по проведенню податкових перевірок згідно до положень ч. 2 ст. 17 КАС України не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

                                                          постановив:

В задоволенні позову відмовити.

            Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

 Повний текст постанови виготовлено: 23 лютого 2011 р.