Постанова

від 13.04.2011 по справі 2а-3727/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 квітня 2011 року                      № 2а-3727/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до          

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-ГРУП»

про          

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ  у Святошинському районі             м. Києва, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-ГРУП»(далі –ТОВ «ЛТЛ-ГРУП», відповідач) про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач фактично не знаходиться за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, що унеможливлює здійснення контролю та нагляду за його діяльністю з боку органів державної податкової служби, а також позивачем зазначається, що при створенні юридичної особи ТОВ «ЛТЛ-ГРУП»були допущені порушення основних норм закону, що регулюють порядок її реєстрації.

Ухвалою суду від 18.03.2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Через відділ документального обігу та контролю суду від відповідача надійшли заперечення проти позову.  

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, судом встановлено наступне.

ТОВ «ЛТЛ-ГРУП»(ідентифікаційний код юридичної особи 35317474) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.08.2007 року та згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 09.08.2007 року №2106/29-01 відповідач взятий на облік 09.08.2007 року за №8674.

ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.03.2011 року місцезнаходження ТОВ «ЛТЛ-ГРУП»: 03148,             м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, 2.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

ОСОБА_1 з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.  

Суд приходить до висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач –особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб’єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб’єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстав для задоволення позову немає.

Суд звертає увагу, що відповідно до Довідки від 11.04.2011 року №2916/9/10-035, наданої ДПІ у Святошинському районі м. Києва останню звітність до ДПІ у Святошинському районі м. Києва товариством було подано 21.03.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЛТЛ-ГРУП»подало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за 2 місяць 2011 року.

Також суд звертає особливу увагу, що, як вбачається з позовної заяви, твердження позивача, що при створенні юридичної особи ТОВ «ЛТЛ-ГРУП»були допущені порушення основних норм закону, що регулюють порядок її реєстрації ґрунтуються лише на положеннях норм законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтею 183І Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                               І.П. Васильченко