Ухвала

від 12.11.2014 по справі 2а-3727/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/195/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а-3727/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-Груп» (ТОВ)

третя особа: Державний реєстратор Святошинського району м. Києва

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «ЛТЛ-Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 35317474) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.08.2007 та згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 09.08.2007 № 2106/29-01 взятий на облік 09.08.2007 за № 8674. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.03.2011 місцезнаходження товариства: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, 2.

Актом від 06.06.2008, складеним посадовими особами податкової міліції, зафіксовано факт відсутності ТОВ «ЛТЛ-Груп» за місцезнаходженням; державному реєстратору направлено повідомлення форми № 18-ОПП. На ці обставини ДПІ посилається як на підтвердження порушення законодавства під час державної реєстрації ТОВ«ЛТЛ-Груп», що є підставою для визнання недійсним запису про проведення його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК) у редакції Закону України від 02.12.2010 № 2755-VІ, чинній до 07.05.2011 (тобто і на дату постановлення судом першої інстанції судового рішення у справі) передбачено право податкового органу у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (Закон № 755-IV) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма вказаної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з такої підстави, як визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Враховуючи, що Закон № 755-ІУ прийнятий пізніше, ніж Цивільний кодекс України, ст.110 якого встановлено коло осіб, які можуть ініціювати звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації юридичної особи, серед яких органи державної податкової служби відсутні, не виключається подання такого позову органом державної податкової служби, якщо такий позов обумовлений виконанням покладених на нього законом завдання щодо контролю за сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів).

Беручи до уваги законодавчо визначену функцію податкового органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність повноважень у податкового органу на звернення до суду з позовами про припинення юридичної особи в інших випадках, окрім як у разі неподання фінансової звітності за період більше ніж 12 місяців та здійснення діяльності, забороненої законом.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

ДПІ як на підставу позову посилається на те, що відповідач фактично не знаходиться за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ) місцезнаходженням, що унеможливлює здійснення контролю та нагляду за його діяльністю з боку органів державної податкової служби, а також тим, що при створенні юридичної особи ТОВ «ЛТЛ-Груп» були допущені порушення вимог закону щодо реєстрації юридичної особи.

Акт про незнаходження підприємства за юридичною (фактичною) адресою від 06.06.2008 та повідомлення форми №18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 05.06.2008 № 228/29-131 не є допустимими доказами відсутності ТОВ «ЛТЛ-Груп» за його місцезнаходженням, оскільки юридичні наслідки, встановлені законом для юридичної особи через її відсутність за місцезнаходженням, настають при наявності в ЄДРПОУ відповідного запису.

У судовому процесі податковим органом не надано доказів щодо внесення в ЄДРПОУ запису про відсутність ТОВ «ЛТЛ-Груп» за місцезнаходженням, а тому суди, на підставі доданих до матеріалів справи копії договору оренди нежитлового приміщення від 18.01.2010 № 207 та доповнення до нього № 1, витягу з ЄДРПОУ, копій податкових декларацій з ПДВ за ІІ квартал 2011 року, довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків (а.с. 59-69) зробили правильний висновок про недоведеність цього факту у судовому процесі. Не було ДПІ надано у судовому процесі також доказів на підтвердження доводів про допущені при реєстрації ТОВ «ЛТЛ-Груп» порушення законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, безвідносно до підстав відмови в задоволенні позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев