Рішення

від 15.02.2008 по справі 17/210-07-8200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15"

лютого 2008 р.

Справа  № 17/210-07-8200

За  позовом:  Прокурора

Малиновського району м. Одеси, в інтересах держави, в особі

                       Виконавчого комітету

Одеської міської ради;

до

відповідачів:

                        1. Орендного

Підприємства „Ремонтно-будівельне управління житлово-

                        комунального

господарства Одеського міськвиконкому”;

                        2. Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1;

про

зобов'язання до вчинення певних дій.

Суддя Зуєва Л.Є.

Представники сторін:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача:        не з'явився

Від відповідачів: 

ОСОБА_2- представник на підставі довіреності від 23.11.2007р.

Суть

спору: прокурор

Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі виконавчого комітету

Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з

позовом до ОП РБУ ЖКГ Одеського міськвиконкому, фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №2 від 26.06.1990 р., укладеного між

Управлінням ЖКУ Одеського міськвиконкому 

та ОП РБУЖКГ Одеського міськвиконкому та 

про розірвання договору оренди від 15.05.2005р., укладеного між ОП

РБУЖКГ Одеського міськвиконкому та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1

Представник

відповідача, а саме ОП РБУЖКГ Одеського міськвиконкому в судове засідання призначене

по справі з'явився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені позовні

вимоги не визнає.

Відповідач,

а саме фізична особа -підприємець ОСОБА_1 в судове засідання з'явився,

письмовий відзив на позов не надав, однак надав усні пояснення в яких заявлені

позовні вимоги не визнає.

По

справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошені перерви починаючи

з 12.11.2007р. по 28.11.2007р. о 10 год. 20 хв. та з 14.02.2008р. по

15.02.2008р. о 15 год. 00 хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Прокуратурою

Малиновського району м. Одеси проведено перевірку додержання вимог чинного

законодавства України, регулюючого оренду державного та комунального майна на

орендному підприємстві Ремонтно-будівельному управлінні житлово-комунального

господарства Одеського міськвиконкому.

В

ході проведеної перевірки встановлено, що 26.06.1990 р. Управління

житлово-комунального господарства (далі ЖКГ) укладено договір оренди основних

виробничих та оборотних коштів №2 з Ремонтно-будівельним управлінням Одеського

міського управління Одеського міського управління житлово-комунального

господарства (далі ОП РБУ ЖКГ). Відповідно до умов укладеного договору УЖКГ

передало в оренду ОП РБУ ЖКГ нежитлові приміщення бази, які розташовані за

адресою: м. Одеса, вул. Скісній, 64/66.

Крім

того, під час перевірки було встановлено, що 15.05.2005р. між ОП РБУ ЖКГ та

фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди двох складських

приміщень площе 50 кв.м. та приміщення площею 34,4 кв.м. по вул. Скісній, 64/66

в м. Одесі для розміщення будівельних та господарських матеріалів.

Згодом

під час цієї ж перевірки виявлено, що вказаний договір від 15.05.2005р. в

порушення ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”

не містить відомостей щодо орендної плати та не відповідає Типовому договору

оренди державного та комунального майна, розробленому та затвердженому Фондом

Державного майна України.

Зазначені

обставини спонукали прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах

держави, в особі виконавчого комітету Одеської міської ради звернутися до

господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№10459) до

орендного підприємства „Ремонтно-будівельне управління Житлово-комунального

господарства Одеського міськвиконкому”, фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про

розірвання договорів оренди.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 17.10.2007р. порушено провадження у

справі №17/210-07-8200 за позовом прокурора Малиновського району м. Одеси в

інтересах держави, в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОП

„Ремонтно-будівельне управління житлово-комунального господарства Одеського

міськвиконкому”, фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання до

вчинення певних дій.

06.02.2008р.

до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог

звернувся прокурор Малиновського району м. Одеси, в якій просить суд визнати

недійсним на майбутнє договір оренди №2 від 26.06.1990р. та договір оренди від

15.05.2005р., а також виселити ОП РБУЖКГ з приміщення бази по вул. Скісна,

64/66 в м. Одесі, а також виселити фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 з займаних

згідно договору двох складських приміщень, загальною площею 84,4 кв.м., які

розташовані по вул. Скісна, 64/66 в м. Одесі.

ОП

РБУЖКГ на надану прокурором заяву про уточнення позовних вимог надало відзив, в

якому заявлені позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши

обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши

надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог прокурора

Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету

Одеської міської ради слід відмовити, з наступних правових підстав.

У

відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій

осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення

цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом

якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, які

безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і

обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої

цивільні  права вільно на власний розсуд.

Право

на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних

прав і охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 1 Госпо дарського

процесуального кодексу України  мають

підприємства й організації.

Відповідно

до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організа ції, інші юридичні особи (зокрема

іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юри дичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду

згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспо рюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно

до статті 2 ГПК України, гос подарський суд порушує справи за позовними заявами

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом

своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які

звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими

актами України.

Таким

чином завданням суду під час здійснення правосуддя у силу ст.2 Закону

України  “Про судоустрій України” є

зокрема захист  гарантованих Конституцією

України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

За

змістом положень зазначених норм, правом на пред'явлення  позову до господарського суду наділені,

зокрема, юридичні  особи, а суд шляхом вчинення

провадження у справах здійснює  захист

осіб, права й охоронювані законом інтереси порушені або оспорюються.

            Оскільки законом не визначено коло

осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних із визнанням угод

недійсни ми, суд вважає, що слід виходити із правил ст. 2 ГПК щодо права

будь-якого підприємства звернутися до господарського суду із позовом за

захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Однак

при цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній

заяві, в чому полягає порушення його прав та інте ресів, а суд повинен

перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо

матеріально-правового інтере су у спірних відносинах, і залежно від

встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для

правового захисту.

Так

розглядом матеріалів справи встановлено, що доводи прокуратури ґрунтуються на

тих обставинах, що договір між Орендним підприємством „Ремонтно-будівельне

управління ЖКГ Одеського міськвиконкому” та фізичної особою - підприємцем

ОСОБА_1 стосовно надання складських приміщень нібито укладений без дозволу

вповноваженого органа - Управління житлово-комунального господарства Одеського

міськвиконкому, тобто з порушенням вимог Закону України „Про оренду державного

і комунального майна”.

Розглядом

матеріалів справи встановлено, що вищевказаний договір укладений за згодою УЖКГ

Одеського міськради, що підтверджується листом УЖКГ №285/вих від 17.05.2005р.,

яким УЖКГ Одеської міської ради надало дозвіл на укладання вищезазначеного

договору оренди, а також додатковою угодою від 18.05.2005р. до договору від

15.05.2005р., укладеним між ОП РБУ ЖКГ та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1

на виконання викладених у даному листі УЖКГ вимог щодо включення в текст

договору додаткових вимог.

Крім

цього, не відповідають дійсності доводи прокуратури, що ОП РБУ ЖКГ нібито

передало в порушення ст.22 ЗУ „Про оренду державного і комунального майна” СПД

ОСОБА_1 у суборенду цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Скісної,

64/66 у м. Одесі, за договором від 15.05.2005р., оскільки статтею 4 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що цілісним

майновим  комплексом є господарський

об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою

йому земельною ділянкою, на  якій

він розміщений,  автономни ми інженерними

комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового

комплексу  структурного підрозділу

підприємства складається розподільчий баланс.

Як

вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_1 була передана лише частина

складських приміщень площею 134,4 кв.м, у той час як загальна площа складських

приміщень, розташованих по вул. Скісна, 64/66 становить 633,5 кв.м., що

підтверджується даними Технічного паспорта на вищевказані складські приміщення,

виконаного КП „ОМБТІ та РОН” від 02.07.2007р.

У  відповідності до ч. 2 ст. 22  ЗУ „Про оренду державного та комунального

майна”, орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме

індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби,

нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому

строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору

оренди.

Як

вбачається з умов договору від 26.06.1990р. №2, а саме п. 3.1, ОП РБУ ЖКГ

дозволено за згоди орендодавця здавати в суборенду, надавати безкоштовно в

строкове платне користування або в займи матеріальні цінності, які входять в

склад орендованого майна.

При

цьому, строк дії договору від 15.05.2005р. погоджено з орендодавцем УЖКГ

Одеської міської ради і не перевищує строку дії договору оренди №2 від

26.06.1990р., який у відповідності до вимог ч. 2 ст. 17 ЗУ „Про оренду

державного та комунального майна”, ст. 764 ЦК України, являється продовженим з

01.01.2000 року на той же строк та на тих же умовах, що вказані у ньому.

Прокурор

в наданих суду уточненнях позовних вимог зазначає, що вищезазначені договори

оренди повинні бути визнані недійсними на майбутнє на підставі вимог ст.

203,215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Однак

зазначене твердження позивача являється не обґрунтованим та таким, що

задоволенню не підлягає з огляду на наступне. 

Згідно

п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від

12.03.1999 року № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними,

господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон

пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди;

правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій

сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Згідно

з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Згідно ст. 203 ЦК України  загальними вимогами, додержання яких

необхідно для чинності право чину є  те,

що  зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій

законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

У

відповідності до вимог ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так

матеріалами справи встановлено, що визначена договором оренди форма орендної

плати відповідає вимогам закону, а саме п. 2 ст. 762 ЦК України, ст. 18-1, 20

Закону України „Про орендну державного та комунального майна”, яким орендна

плата може встановлюватися в натуральній формі.

Так

за згодою УЖКГ (орендодавця) оплата за користування приміщеннями була визначена

договором у формі виконання СПД ОСОБА_1 наступних зобов'язань протягом усього

терміну дії договору, встановленого п.4.1 договору (до 15.05.2010 р)., а саме.

- здійснення за рахунок і силами СПД ОСОБА_1 охорони всіх складських приміщень

загальною площею 633,5 кв.м, розташованих по вулиці Скісна,64/66 у м. Одесі;

виконання прибирання за рахунок і силами СПД ОСОБА_1 території складів по

вулиці Скісна,64/66 і прилягаючої до них території з боку вулиці; виконання

ремонту за рахунок і силами СПД ОСОБА_1 у складських та допоміжних приміщеннях,

установка в даних приміщеннях водоміра й опалення.

Вищевикладене

підтверджується пунктами 3.4 - 3.8 Договору від 15.05.2005р., Додатковою угодою

від 18.05.2005р., листом УЖКГ про узгодження даного порядку оплати за користування

надаваними приміщеннями і відповідає вимогам ст.759, ст.762 ЦК України щодо

передачі майна в користування на певний строк за плату, що згідно п.2 ст. 762

ЦК України, може вноситься як у грошовій, так і в натуральній формі.

Крім

того, СПД ОСОБА_1 належним чином виконує вищевказані договірні зобов'язання

здійснює охорону та прибирання складських приміщень, протягом терміну дії

договору СПД ОСОБА_1 виконані ремонтні роботи в складських приміщеннях,

передбачені договором, а саме: ремонт покрівлі складських і підсобних

приміщень, прокладка трубопроводів, установка водомірів і лічильників холодної

води, установка опалювальних чавунних радіаторів у приміщеннях, фасадні роботи

(ремонт штукатурки, шпаклівка й фарбування фасаду й складських воріт), роботи із

прокладки електропроводки, установка опалювальних казанів і інше, що

підтверджується актами виконаних робіт за 2005-2007 років, які маються в

матеріалах справи.

Враховуючи

вищевикладене, договір оренди №2 від 26.06.1990р., укладений між Управлінням

житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради та

ОП РБУЖКГ Виконавчого комітету Одеської міської ради та договір оренди від

15.05.2005р. укладений між ОП РБУЖКГ Виконавчого комітету Одеської міської ради

та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 являються такими, що відповідають

умовам, додержання яких згідно ст.203 ЦК України є необхідним для чинності

правочину, відповідно вони відповідають викладеним вище вимогам законодавства,

у зв'язку з чим відсутні правові підстави визнання цих договорів недійсними.

З

урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 203, 215, Цивільного кодексу

України, ст.ст. 17, 22 Закону України „Про оренду державного та комунального

майна”, суд дійшов висновку, що в 

задоволенні  позову  прокурора Малиновського району м.Одеси в

інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради слід  відмовити.

Судові

витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України. 

Керуючись

ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В

задоволенні позову -відмовити.

   Рішення набирає законної сили в порядку,

передбаченому ст. 85 ГПК України.

   Накази видати після вступу рішення в законну

силу.

   Повний текст рішення складено та підписано

19.02.2008р.

Суддя                                                                                      

Зуєва Л.Є.