Постанова

від 22.04.2008 по справі 17/210-07-8200

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22"

квітня 2008 р.

Справа

№ 17/210-07-8200

Одеський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко

М.А.

при

секретарі судового засідання:

Волощук О. О.

за

участю прокурора:

Бистревської О.С. -ст. помічник прокурора Малиновського району м. Одеси

та

представників сторін:

від

виконкому Одеської міськради: Нан Д.М. -за дорученням   

від

Орендного підприємства: ОСОБА_2 -за дорученням

від

СПД ОСОБА_1: ОСОБА_2 -за дорученням

від

Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу

Одеської міської ради: Єлизарова І.В. -за дорученням

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в

м. Одесі

апеляційне

подання заступника

прокурора Малиновського району м. Одеси

на

рішення господарського суду  Одеської області

від 

15 лютого 2008 року                   

у справі № 17/210-07-8200                                                                                                                                                                                                               

за

позовом заступника

прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого

комітету Одеської міської ради, м. Одеса

до:

-          Орендного підприємства Ремонтно-будівельного

управління житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому, м. Одеса

-          Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3,

м. Одеса

-          Управління житлово-комунального

господарства та паливно-енергетичного

       комплексу Одеської міської ради, м.

Одеса 

про

визнання договорів

оренди недійсними та виселення

                       22.04.2008 р. у справі

оголошувалася перерва з 10:15 до 12:00.

В

С Т А Н О В И Л А:

   15.10.2007 р. заступник прокурора

Малиновського району м. Одеси (далі прокурор) звернувся до господарського суду

Одеської області з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету

Одеської міської ради (далі Виконком) до Орендного підприємства

ремонтно-будівельного управління житлово-комунального господарства Одеського

міськвиконкому (далі Підприємство), фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(далі

СПД) -про розірвання договорів оренди.

   Заявою від 06.02.2008 р. прокурор уточнив

позовні вимоги та, з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу

Одеської міської ради (далі Управління), просив визнати договори оренди

недійсними та виселити Підприємство і СПД посилаючись на те, що 26.06.1990 р.

між Управлінням та Підприємством  був

укладений договір оренди № 2 основних виробничих фондів та оборотних коштів за

умовами якого Управління передало в оренду Підприємству, згідно акту

прийому-передачі, для здійснення господарської діяльності, нежитлові складські

приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Пунктами 2.2.1, 2.2.9., 2.2.10

договору визначений розмір та порядок внесення орендної платні. Пунктом 3.1

договору передбачено, що орендар - Підприємство має право зі згодою орендодавця

-Управління передавати, здавати в суборенду, надавати безкоштовно в тимчасове

користування матеріальні цінності, які входять до складу орендованого майна,

якщо така передача майна не тягне зменшення виробничо-економічного потенціалу

підприємства та не порушує інших умов, які обумовлені договором оренди.

   15.05.2005 р. між Підприємством та СПД

укладено договір оренди двох складських приміщень площею 50 кв. м. та 34,4 кв.

м. відповідно, що розташовані на вищеназваною адресою, для розміщення

будівельних та господарських матеріалів.

  Договір від 15.05.2005 р. в порушення ст. 10

Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не містить

відомостей щодо орендної плати та не відповідає Типовому договору оренди

державного майна, розробленому та затвердженому Фондом Державного майна

України. Ч. 1 ст. 22 названого Закону України забороняє передачу

цілісних майнових комплексів у суборенду.

   Згідно ст. ст. 759, 762 ЦК України за

договором найма (оренди) орендодавець передає чи зобов'язаний передати орендарю

у використання майно за платню на встановлений термін. За користування майном з

орендаря стягується платня, розмір якої встановлюється договором найму. У

відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України орендодавець має право

вимагати розірвання договору у разі коли орендар без дозволу передав річ

у користування іншій особі. Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України у разі, якщо за

змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, -таке

зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Відповідно до ст.

203 ЦК України, зміст угоди не може суперечити Цивільному Кодексу України,

іншим актам цивільного законодавства. Підставою не дійсності угоди є

недодержання в момент її здійснення сторонами вимог, передбачених ст. ст. 203,

215 ЦК України, у зв'язку з чим прокурор вважає, що його позов підлягає

задоволенню та просить визнати недійсними на майбутнє договір оренди № 2 від

26.06.1990 р. укладений між Управлінням та Підприємством та договір оренди від

15.05.2005р. укладений між Підприємством та СПД, а також виселити Підприємство

з приміщення бази по АДРЕСА_1, а СПД -з займаних, згідно договору оренди від

15.05.2005 р., двох складських приміщень площею 50 кв. м. та 34,4 кв. м.,

розташованих за названою адресою.

   Виконком свої міркування щодо заявленого

прокурором позову не надав, його представник в судове засідання суду першої

інстанції не з'явився.

   Прокурор також не з'явився в судове

засідання місцевого суду.

   У відзиві на позов Підприємство та СПД позовні

вимоги прокурора вважали необґрунтованими і безпідставними та просили залишити

їх без задоволення. 

   Рішенням господарського суду Одеської

області від 15.02.2008 р. (суддя Зуєва Л. Є.) у задоволені позову відмовлено.

   Рішення суду мотивовано тим, що договір

оренди № 2 від 26.06.1990 р. укладений між Управлінням та Підприємством та

договір суборенди від 15.05.2005р. укладений між Підприємством та СПД не

суперечать вимогам законодавства України, внаслідок чого підстави для визнання

цих договорів оренди недійсними -відсутні, а тому позовні вимоги прокурора

задоволені бути не можуть.

   В апеляційному поданні прокурор просить

рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це

підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено

з  порушенням норм матеріального права та

прийняти нове рішення, яким задовольнити його первісні позовні вимоги та

розірвати договори оренди № 2 від 26.06.1990 р. укладений між Управлінням та

Підприємством та договір оренди від 15.05.2005р. укладений між Підприємством та

СПД.

   В судовому засіданні прокурор доводи

апеляційного подання підтримав.           

   У відзиві на апеляційне подання Підприємство

просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційне подання

прокурора без задоволення. 

   В судовому засіданні представник

Підприємства і СПД доводи відзиву на апеляційне подання підтримав у повному

обсязі.

   Після оголошеної перерви представник

Виконкому в судове засідання не з'явився та звернувся до апеляційного суду з

заявою про розгляд справи за його відсутністю.

   Оскільки, стороною договору оренди № 2 від

26.06.1990 р., який прокурор просить визнати недійсним, було Управління

житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради правонаступником

якого є Управління житлово-комунального господарства та

паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, то останнє залучено,

колегією суддів, до участі в розгляді справи в якості третього відповідача.

   Представник Управління апеляційне подання

прокурора вважав необґрунтованим посилаючись на те, що Підприємство належним

чином виконує всі свої зобов'язання за укладеним договором оренди № 2 від

26.06.1990 р., в тому числі і щодо сплати орендної плати та заборгованості по

ній не має. Договір суборенди від 15.05.2005 р. укладений Підприємством з СПД

за згодою Управління, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційного

подання прокурора -відсутні.

   Клопотання прокурора про залучення до

матеріалів справи додаткового доказу, а саме висновку незалежного спеціаліста

від 21.01.2008 р. відхилено колегією суддів з огляду на те, що прокурор,

всупереч вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК України, не обґрунтував та не довів

неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не

залежали від нього.     

   Обговоривши доводи апеляційного подання та

заперечення на нього, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши

юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і

процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів

вважає, що апеляційне подання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з

наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і

правильно встановлено судом першої інстанції, 26.06.1990 р. між Управлінням та

Підприємством  був укладений договір

оренди № 2 основних виробничих фондів та оборотних коштів за умовами якого

Управління передало в оренду Підприємству, згідно акту прийому-передачі, для

здійснення господарської діяльності, нежитлові складські приміщення,

розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Пунктами 2.2.1, 2.2.9., 2.2.10 договору

визначений розмір та порядок внесення орендної платні. Пунктом 3.1 договору

передбачено, що орендар -Підприємство має право зі згодою орендодавця

-Управління передавати, здавати в суборенду, надавати безкоштовно в тимчасове

користування матеріальні цінності, які входять до складу орендованого майна,

якщо така передача майна не тягне зменшення виробничо-економічного потенціалу

підприємства та не порушує інших умов, які обумовлені договором оренди.

   В позовній заяві прокурором взагалі не

визначено та не зазначено яким нормам права не відповідає договір оренди від

26.06.1990 р. та з яких підстав він підлягає визнанню недійсним.

   В апеляційному поданні прокурор посилається

на те, що в названому договорі оренди розмір орендної плати визначений у

купонах та ніяких додаткових угод, де вказувалась би орендна плата в гривнях чи

в натуральній формі між сторонами не укладалось. Жодних доказів сплати орендної

плати за цим договором в матеріалах справи не міститься.

    Умовами укладеного договору від 26.06.1990

р. сторонами визначений розмір орендної плати в грошовій одиниці, що діяли на

той час на території України.

   В наступному, після ведення в оборот гривні,

розрахунки по орендній платі між сторонами здійснюються саме в гривні з

урахуванням встановленої індексації, що слідує з пояснень представників

Управління та Підприємства, які, до речі, не спростовуються жодним доказом, що

містяться в матеріалах справи. Докази, що свідчать про існування заборгованості

по орендній платі, в матеріалах справи також відсутні. Навпаки, з пояснень

представників Управління та Підприємства слідує, що останнє належним чином

виконує всі свої зобов'язання за укладеним договором оренди № 2 від 26.06.1990

р., в тому числі і щодо сплати орендної плати та заборгованості по ній не має.

Крім того, заборгованість по орендній платі не є підставою для визнання

договору оренди недійсним, у зв'язку з чим підстави для визнання договору

оренди № 2 від 26.06.1990 р. недійсним -відсутні, а протилежні доводи прокурора

до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки вони є голослівними та не

ґрунтуються на матеріалах справи.

   Не заслуговують на увагу і ствердження

прокурора про те, що договір суборенди від 15.05.2005 р. був укладений між

Підприємством та СПД без згоди орендодавця -Управління та в ньому не визначена

плата за користування приміщеннями, а також відсутні докази її сплати, оскільки

названий договір містить умови оплати за користування приміщеннями, що

визначені в п. 1.1 договору у редакції додаткової угоди від 18.05.2005 р., що

погоджена з орендодавцем -Управлінням відповідно до листа останнього № 285 від

17.05.2005 р. у формі виконання СПД конкретних зобов'язань протягом усього

терміну дії договору, а саме: здійснення за рахунок та силами СПД охорони всіх

складських приміщень загальною площею 633,5 кв. м. по АДРЕСА_1 в м. Одесі;

виконання прибирання за рахунок та силами СПД території всіх складів та

прилеглої до них території з боку вулиці; виконання за рахунок і силами СПД

ремонту всіх складських приміщеннях, установка в даних приміщеннях водоміра й

опалення, а також виконання інших робіт по обслуговуванню всіх складських

приміщень, що розташовані за названою адресою.

   Зазначені умови договору не суперечать

вимогам законодавства України, а саме: ч. 2 ст. 762 ЦК України, ст. ст. 18-1,

20 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які

передбачають можливість встановлення орендної плати в натуральній формі.

   В матеріалах справи знаходяться докази

належного виконання СПД своїх зобов'язань за укладеним договором суборенди та

акти виконаних робіт за 2005 -2007 р. р. містять в собі перелік та вартості

робіт, виконаних СПД, а також розрахунки понесених витрат на охорону та

прибирання всіх складських приміщень і прилеглої території.

   Помилковими є ствердження прокурора і про

те, що договір суборенди не відповідає Типовому договору оренди державного

майна, розробленому й затвердженому Фондом держмайна України, так як згідно ст.

10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” названому

Типовому договору повинні відповідати договори про оренду державного майна, а

виробнича база по АДРЕСА_1є об'єктом комунальної власності та ніяким чином не

належить до державної власності.

   Ретельно дослідивши матеріали справи суд

першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що

договори оренди та суборенди не суперечать вимогам закону та інтересам держави

й суспільства, а тому підставне залишив позовні вимоги прокурора щодо визнання

цих договорів недійсними без задоволення.

   Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в

апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були

предметом розгляду в суді першої інстанції.

   В остаточних, уточнених позовних вимогах

прокурор просив місцевий суд визнати недійсними вищеназвані договори оренди та

суборенди та саме ці вимоги і були предметом розгляду суду першої інстанції.

   В апеляційному поданні прокурор вже просить

розірвати зазначені договори оренди та суборенди.

   Оскільки, вимоги щодо розірвання договорів

оренди та суборенди не були предметом розгляду суду першої інстанції, то вони

не можуть бути прийнятими та розглянутими апеляційним судом.

   При викладених обставинах колегія суддів

вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і

процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а

підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування

відсутні.

            Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А: 

   Рішення господарського суду Одеської області

від 15.02.2008 року у справі № 17/210-07-8200 -залишити без змін, а апеляційне

подання заступника прокурора Малиновського району м. Одеси - без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її

прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського

суду України. 

           Головуючий суддя                                                        

В. В. Шевченко

            Судді                                                                              

В. В. Бєляновський

                                            М.

А. Мирошниченко

            Постанову підписано 23.04.2008 р.