Рішення

від 05.02.2008 по справі 16/320-07-8917

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05"

лютого 2008 р.

Справа  № 16/320-07-8917

Господарський суд

Одеської області

У складі судді

Желєзної С.П.

Секретаря судових

засідань Шевченко Г.В.

За участю

представників сторін:

Від

позивача:        ОСОБА_1 за дов. від 19.12.2007р.;

Від відповідача:  

Джига В.І. за

дов.  04.12.2007р;

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно із ст. 77 ГПК

України справу  за позовом суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до  фірми “ІСТОК-ЛТД” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю про визнання права власності, а також за зустрічним

позовом  фірми “ІСТОК-ЛТД” у вигляді

товариства з обмеженою відповідальністю - суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 (далі по тексту СПД ОСОБА_2)

звернувся до господарського суду Одеської області з позовними  вимогами до  

фірми “ІСТОК-ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

(далі по тексту ТОВ “ІСТОК-ЛТД”) про визнання права власності на невіддільні

покращення, які були ним зроблені у нежитловому приміщенні, розташованому за

адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю набуття права

власності на річ, яка була ним створена в процесі виконання своїх обов'язків за

договором управління майном від 01.11.2006р., укладеним між сторонами по

справі.

Відповідач

повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та

необґрунтованість та 17.12.2007р. звернувся до господарського суду із зустрічним

позовом до СПД ОСОБА_2 про визнання права власності за ТОВ “ІСТОК-ЛТД”  на нежитлові приміщення, загальною площею

112,4 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1. Свої зустрічні вимоги відповідач

обгрунтовує правомірністю набуття ним права власності на зазначений об'єкт

нерухомого майна.

Ухвалою

від 19.12.2007р. зустрічна позовна заява ТОВ “ІСТОК-ЛТД” була прийнята до

розгляду та зустрічні позовні вимоги об'єднані з даною справою в одне

провадження.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

наступне.

01.11.2006р.

між ТОВ “ІСТОК-ЛТД” (установник управління) та СПД ОСОБА_2 (управитель) був

укладений договір за №1 управління майном, відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2.,

якого установник управління передає управителю нежитлове приміщення

-одноповерховий павільйон з літньою площадкою, загальною площею 250 кв.м.,

розташований за адресою: АДРЕСА_1, в довірче управління, а управитель

зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах установника

управління. 

Відповідно

до умов п.2.1. цього договору, управитель вправі здійснювати у відношенні

переданого у довірче управління майна будь-які юридичні, фактичні дії, укладати

угоди від свого імені, зазначаючи при цьому, що він діє в якості управителя.

Згідно

положень ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном

одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на

певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату

здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника

управління або вказаної ним особи. Статтею 1030 Цивільного кодексу України

передбачено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство

як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше

майно. Майно, передане в управління, має бути відокремленим від іншого майна

установника управління та від майна управителя.

Згідно

приписів статті 1031 цього Кодексу, договір управління майном укладається в

письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному

посвідченню і державній реєстрації.

Як

вбачається з матеріалів справи, наведені приписи ст.1031 Цивільного кодексу

України сторонами при укладанні договору управління майном від 01.11.2006р.

дотримані не були, договір був укладений в простій письмовій формі без

подальшого нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Згідно

ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону

про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Підсумовуючи

наведене, суд доходить висновку про нікчемність договору управління майном за

№1 від 01.11.2006р., що, в свою чергу, дозволяє суду зробити висновок про

відсутність будь-яких правовідносин між сторонами по справі на підставі даного

договору.

Однак,

незважаючи на вищенаведений аналіз правових норм, якими врегульовані питання

укладання договорів управління майном, та враховуючи відсутність в межах

провадження по даній справі вимог про визнання 

договору управління майном від 01.11.2006р. недійсним, а також  відсутність повноважень суду виходити за межі

позовних вимог, суд вважає за правомірне розглянути позовні вимоги СПД ОСОБА_2

по суті.

Як

вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору

управління майном від 01.11.2006р., СПД ОСОБА_2 здійснювалася підприємницька

діяльність з отриманням відповідних дозволів на експлуатацію об'єктів торгівлі

та здійснення роздрібної торгівлі. По тексту позовної заяви СПД ОСОБА_2

стверджує  про здійснення ним  реконструкції об'єкту нерухомого майна, що,

за його думкою,  надає йому право

вимагати визнання права власності на об'єкт нерухомості. Посилаючись на

здійснення у нежитловому приміщенні, загальною площею 250 кв.м., розташованому

за адресою: АДРЕСА_1, покращень СПД ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з

даними позовними вимогами.

Однак,

розглянувши доводи, які висуваються позивачем по тексту позовної заяви, суд

доходить висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог з

огляду на наступне.

По-перше:

відповідно до ч.5  ст. 1033 Цивільного

кодексу України, договір про управління майном не тягне за собою переходу права

власності до управителя на майно, передане в управління. Наведені законодавчі

положення знайшли своє відображення і в умовах п. 1.3. договору управління

майном від 01.11.2006р..

По-друге:

позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів про

здійснення ним поліпшень переданого в управління майна за власний рахунок.

Однак,  наявність або відсутність доказів щодо

здійснення поліпшень переданого в управління майна та відсутність чіткого

визначення майна, на яке претендує позивач у прохальної частині позову ніяким

чином не впливає на правомірність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду

на приписи ч.5 ст.1033 Цивільного кодексу України та умови п.1.3. договору

управління майном від 01.11.2006р.

Підсумовуючи

наведене, позовні вимоги СПД ОСОБА_2 про визнання права власності на

невіддільні покращення, які були ним зроблені у нежитловому приміщенні,

розташованому за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню як

необґрунтовані  та такі, що не базуються

на законних підставах, у зв'язку з чим, в позові необхідно відмовити у повному

обсязі.

Розглянувши

зустрічні позовні вимоги ТОВ “ІСТОК-ЛТД”, суд зазначає наступне.

Фірма

“ІСТОК-ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована

виконавчим комітетом Одеської міської ради 

14.04.1994р.. 

Згідно

довідки ТОВ “ІСТОК-ЛТД” та інвентарної картки ОС-01-0592, нежитлове приміщення

кафе-бару  з 13.05.1994р. за інвентарним

номером 14-0 знаходиться на балансі товариства (міститься в матеріалах справи).

Незважаючи

на втрату певної кількості документів на підтвердження спорудження спірного

об'єкту за рахунок ТОВ “ІСТОК-ЛТД”, з матеріалів справи вбачається, що з 1994

року ТОВ “ІСТОК-ЛТД” використовувало нежитлове приміщення кафе-бару “Пивна

Академія”, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 

та вживало заходів щодо утримання та 

збереження цього майна.

Відповідачем

були надані суду договори про дозвіл на експлуатацію тимчасового об'єкта торгівлі,

укладені з виконавчим комітетом Одеської міської ради в особі відділу дозволів

та узгоджень управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів

від 27.02.2002р., від 20.02.2003р., від 14.04.2004р., від 28.02.2005р., від

08.02.2006р., від 08.02.2007р., відповідно до яких ТОВ “ІСТОК-ЛТД”

отримувало  дозволи на експлуатацію

тимчасового об'єкта торгівлі, площею 60 кв.м., розташованого за адресою

АДРЕСА_1. Зазначені документи підтверджують використання ТОВ “ІСТОК-ЛТД”

зазначеного об'єкта нерухомості  на

протязі тривалого часу та узгодження цього питання з місцевими органами

самоврядування.

В

подальшому, з метою здійснення реконструкції даного об'єкту та його подальшої

експлуатації в якості кафе-бару “Пивна Академія”, відповідачем був укладений з

СПД ОСОБА_2 договір будівельного підряду №1-1 від 11.11.2006р., відповідно до

умов якого позивач зобов'язався виконати реконструкцію нежитлового приміщення

кафе за рахунок коштів замовника. Згідно акту здачі - прийому виконаних робіт

№1 від 15.02.2007р., роботи по реконструкції кафе були виконані та прийняти

замовником -ТОВ “ІСТОК-ЛТД”.

На

замовлення ТОВ “ІСТОК-ЛТД” 07.09.2007р. комунальним підприємством  “Одеське міське бюро технічної  інвентаризації та реєстрації об'єктів

нерухомості” був виготовлений технічний паспорт на нежитлове приміщення

кафе-бару, відповідно до якого площа об'єкту 

складає 112,4 кв.м.

Враховую

відсутність у позивача за зустрічним позовом правовстановлюючих документів на

об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою АДРЕСА_1, а також приймаючи до

уваги факт оспорювання СПД ОСОБА_2 права власності  на цей 

об'єкт, ТОВ “ІСТОК-ЛТД”, з метою захисту своїх прав та охоронюваних

законом інтересів  звернулося до суду із

даними зустрічними позовними вимогами.

З

огляду на зміст заявлених ТОВ “ІСТОК-ЛТД” позовних вимог, суд вважає за

необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими

врегульовані питання набуття суб'єктами цивільних правовідносин права власності

на об'єкти нерухомого майна.

Так,

відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право  власності набувається на підставах, що не

заборонені законом зокрема із правочинів. Право 

власності вважається набутим правомірно, 

якщо інше прямо  не  випливає 

із  закону  або 

незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє

майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених

законом.

В

свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на  новостворене нерухоме майно виникає з моменту

завершення будівництва (створення майна). Статтею 49 Закону України “Про

власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з

наступними змінами та доповненнями), чинного на час набуття  позивачем права власності на нежитлові

приміщення по АДРЕСА_1, передбачено, що володіння майном вважається

правомірним, якщо  інше  не 

буде  встановлено судом,

арбітражним судом, третейським судом. Згідно ч. 1, 2 ст. 4 зазначеного

Закону  встановлено, що власник  на 

свій  розсуд  володіє, 

користується  та розпоряджається

належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які  дії, що не 

суперечать закону.  Він  може 

використовувати  майно  для здійснення  господарської та  іншої, не забороненої законом,

діяльності,  зокрема, передавати його

безоплатно  або  за 

плату у володіння і користування іншим особам.

Відповідно

до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його

права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а

також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Засадами

чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що

кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,

який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК

України від 16.01.2003р.).

Кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право  або інтерес іншим способом, що встановлений

законом (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

Відповідно

до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд 

володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має

право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Згідно ч.

1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для

здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно

вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно

до технічного висновку про технічний стан нежитлових приміщень кафе-бару “Пивна

Академія”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого ТОВ “Ніка-САН” у

листопаді 2007 року, приміщення кафе-бару є придатними для введення в

експлуатацію для постійного використання та можуть бути збережені та прийняти

до експлуатації.

Проаналізувавши

матеріали справи та вищенаведені норми діючого законодавства України,

враховуючи створення позивачем кафе-бару “Пивна Академія” за власний рахунок та

факт утримання та експлуатації цього майна на протязі тривалого - з 1994 року

часу, суд оцінює зустрічні позовні вимоги фірми “ІСТОК-ЛТД” у вигляді

товариства з обмеженою відповідальністю 

доведеними відповідно до ст.ст.32, 33 ГПК України, правомірними та

такими, що  містяться на законних

підставах, у зв'язку з чим підлягаючими 

задоволенню у повному обсязі.

При

цьому, в процесі розгляду справи відповідачем на запит суду були надані лист

Центра поштового зв'язку №5 Одеської дирекції Українського державного

підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, яким повідомлено суд про можливість

присвоєння  поштової адреси АДРЕСА_2

кафе-бару “Пивна Академія”; та лист комунального підприємства “Одеське міське

бюро технічної  інвентаризації та

реєстрації об'єктів нерухомості”  за №184

від 17.01.2008р.,  яким повідомлено про

відсутність реєстрації об'єктів нерухомості за адресою АДРЕСА_2.

Підсумовуючи

зазначене, у задоволенні позову СПД ОСОБА_2 про визнання права власності на

невіддільні покращення, які були ним зроблені у нежитловому приміщенні,

розташованому за адресою: АДРЕСА_1, необхідно відмовити у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги фірми “ІСТОК-ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою

відповідальністю  про визнання права

власності на нежитлові приміщення кафе-бару “Пивна Академія”, загальною площею

112,4 кв.м., слід задовольнити у повному обсязі з присвоєнням даному об'єкту

поштової адреси АДРЕСА_2.

Судові

витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу розподіляються згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

При

цьому, відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р.

№7-93 сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу частково або повністю

у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено 

чинним законодавством, у зв'язку з чим сплачене СПД

ОСОБА_2 держмито у сумі 102,00 грн. згідно квитанції

№ 218612 від 04.12.2007р., підлягає поверненню позивачу частково у сумі 17,00

грн., про що слід видати довідку. За таких же підстав сплачене фірмою

“ІСТОК-ЛТД” держмито у сумі 102,00 грн. згідно квитанції № 218632 від

04.12.2007р. слід повернути позивачу за зустрічним позовом, частково у сумі

17,00 грн. з видачею відповідної довідки.

Керуючись

ст.ст. 15, 16,  319, 320, 328, 331, 392

Цивільного кодексу України,  ст.ст. 32,

33, 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Визнати право власності фірми “ІСТОК-ЛТД” у вигляді

товариства з обмеженою

          відповідальністю /65114, м. Одеса,

вул. Ак. Корольова, 46, код ЄДРПОУ 20979762/

          на нежитлові приміщення кафе-бару

“Пивна Академія”, загальною площею 112,4

          кв.м.,  розташовані за адресою:  АДРЕСА_2.

4.          Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_2 /АДРЕСА_3, 

ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь фірми “ІСТОК-ЛТД” у

вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /65114, м. Одеса, вул. Ак.

Корольова, 46, код ЄДРПОУ 20979762/ 85 грн. 00 коп. / вісімдесят п'ять  грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто

вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

5.          Видати 

суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2

/АДРЕСА_3,  ідентифікаційний код НОМЕР_1/

довідку на одержання з державного бюджету України зайве сплаченого державного

мита  на загальну суму 17 грн. 00 коп. /

сімнадцять  грн. 00 коп./.

6.          Видати фірмі “ІСТОК-ЛТД” у вигляді

товариства з обмеженою          

відповідальністю /65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 46, код ЄДРПОУ

20979762/ довідку на одержання з державного бюджету України зайве сплаченого

державного мита  на загальну суму 17 грн.

00 коп. / сімнадцять  грн. 00 коп./.

           Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому

ст. 85 ГПК України.

         Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

           Рішення підписане 12.02.2008р.

Відповідно

до положень ст. 144 ГК України, ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення суду стосовно речових

прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав, що

посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

Суддя                                                                                      

Желєзна С.П.