Рішення

від 07.04.2011 по справі 38/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/21

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.04.11 р.                                                                                 Справа № 38/21                               

Суддя господарського суду Донецької області  Лейба М.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю                                 „ВС ЛІТ”, м.Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія “То-Нар Плюс”,  м.Донецьк

про стягнення суми збитків у розмірі 120 090,00грн. та сплаченого авансу у сумі 50 000,00грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю  „ВС ЛІТ”, м.Черкаси, звернувся до господарського суду м.Києва, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю                         „Авант-А”,  м.Київ про стягнення суми збитків у розмірі 120 090,00грн. та сплаченого авансу у сумі 50 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №52/09 від 06.08.2009р., протокол узгодження договірної ціни, договір купівлі-продажу від 30.09.2008р., платіжне доручення   №462 від 11.08.2009р.,  претензію від 22.10.2009р., висновок по визначенню ринкової вартості від 22.10.2009р., вимогу №238 від 27.08.2010р. та докази її направлення, платіжне доручення №3 від 23.04.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 24.01.2011р. здійснено заміну відповідача у справі №17/61 Товариства з обмеженою відповідальністю “Авант-А” його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “То-Нар Плюс” 83086, м.Донецьк, пр.Полеглих Комунарів, 7, код ЄДРПОУ 31356991) та скеровані матеріали справи №17/61 за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2011р. провадження у справі №38/21 було порушено та розгляд справи призначено на 01.03.2011р.  

          01.03.2011р. позивач надав суду докази направлення позовної заяви відповідачу за адресою: 83086, м.Донецьк, пр.Полеглих Комунарів,7, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

          17.03.2011р. позивач надав супровідний лист, яким просить суд залучити до матеріалів справи висновок по визначенню ринкової вартості будівлі газорятувальної станції від 22.10.2009р.”. Супровідний лист та доданий до нього висновок судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

          25.03.2011р. позивач надав суду доповнення до позовної заяви, в яких зазначив, що відповідальною особою за неналежний демонтаж труби є підрядник (відповідач) та саме  у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків за договором №52/09 від 06.08.2009р., підрядником була заподіяна шкода – пошкодження будівлі, що належить на праві власності ВАТ “УІФК”. Доповнення  судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання  не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, однак протягом розгляду справи на адресу господарського суду повернулись конверти з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  „ВС ЛІТ” (за договором сторона 1, далі-позивач) та Будівельною компанією Товариство з обмеженою відповідальністю “Авант-А” (за договором-сторона 2, далі - відповідач) був укладений договір  №52/09, згідно з пунктом 1.1, якого сторона 1 надає стороні 2 башту-трубу (Н=.144м.) та вентиляційну башту-трубу (Н=120м.) для проведення демонтажних робіт, а сторона 2  в свою чергу виконує всі необхідні роботи по їх демонтажу.

Другим розділом  договору сторони зазначили умови проведення демонтажу.

При проведенні демонтажних робіт та при їх закінченні сторона 2 зобов'язується вивести з території сторони 1 в повному об'ємі матеріали та сміття, що виникло в результаті демонтажних робіт, за виключенням металоконструкцій (п.2.7).

Пунктом 2.8 договору визначено, що в 10-денний термін після завершення виконання робіт та в разі відсутності зауважень з боку сторони 1, сторони підписують Акт виконаних робіт. Якщо у сторони 1 виникли зауваження, щодо виконання робіт, Акт виконаних робіт  буде підписаний тільки після усунення недоліків.

Розділом 3 договору сторони зазначили ціну та суму договору. Так, загальна вартість демонтажних робіт, визначених п.1.1 договору, розрахована згідно Протоколу узгодження Договірної ціни (Додаток №1) та складає 200 000,00грн., в тому числі ПДВ 33 333,33грн.

Четвертим розділом договору сторони визначили порядок розрахунків.

Пункт 4.1 встановлює, що сторона 1 здійснює авансовий платіж в розмірі 50 000,00грн., в безготівковій формі, на рахунок Сторони 2, зазначений у договорі на протязі 5 банківських днів з моменту укладення договору.

Подальший розрахунок між сторонами здійснюється після виконання всіх робіт та підписання Акту виконаних робіт, в безготівковій формі, простим банківським платежем стороною 1 на рахунок сторони 2 зазначений у договорі (п.4.2 договору).

Сторона 1 провадить оплату протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (п.4.3 договору).

Шостим розділом договору визначена відповідальність сторін. Так, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (п.6.2).

Згідно п.6.4 Договору, сторона 2 несе відповідальність за збитки, які можуть бути завдані майну сторони 1, у випадку нанесення шкоди майну з вини сторони 2. В цьому випадку сторона 2 відшкодовує шкоду та збитки завдані майну сторони 1.

Відповідно до п.8.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 10.1 договору сторони встановили, що адреси сторін, зазначені у договорі, є чинними для передачі офіційних документів або повідомлень. Якщо у випадку зміни стороною адреси вона не повідомить про цю зміну іншу сторону, всі повідомлення надсилатимуться на зазначену у договорі адресу і з юридичної точки зору вважатимуться здійсненими належним чином.

Додатком №1 до договору №52/09 від 06.08.2006р. сторони уклали протокол узгодження Договірної ціни, яким досягли домовленості про обсяг договірної ціни на виконання демонтажних робіт. Загалом договірна ціна складає 200 000,00грн., в тому числі ПДВ – 20% - 33333,33грн. Цей протокол є підставою для взаємних розрахунків та платежів між сторонами.

Додаток №1 до договору №52/09 від 06.08.2006р. є невід'ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 24.01.2011р. здійснено заміну відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю “Авант-А” замінено на його правонаступника Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “То-Нар Плюс” (м.Донецьк, проспект Полеглих комунарів,7. код ЄДРПОУ 31356991) у зв'язку з перейменуванням.

Таким чином, відповідачем по справі є Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “То-Нар Плюс” м.Донецьк.

Судом встановлено, що 01.09.2008р. позивачем був підписаний Акт огляду башти-труби Н-120м, згідно якого, технічний стан башти-труби (Н-120м) відповідає вимогам технічних умов.

На виконання умов договору №52/09 від 06.08.2009р. та додатку №1 до договору, позивач 11.08.2009р. перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 50 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №462, яке міститься у матеріалах справи.

21.08.2009р. позивачем та відповідачем був складений Акт-допуск для проведення будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства, відповідно до якого підприємство виділяє дільницю, обмежену координатами територія для виконання демонтажних робіт башти-труби (Н 120 м).

Як зазначає позивач, 23.08.2009р. при проведенні демонтажних робіт вентиляційна башта-труба була завалена на будівлю газорятувальної станції за адресою: в м.Черкаси, вул.Хіміків,74 та повністю її зруйнувала.

Після зруйнування газорятувальної станції, відповідач роботи на виконання умов договору №52/09 від 06.08.2009р. належним чином не виконав. Акт виконаних робіт між сторонами підписаний не був.

Власником газорятувальної станції, відповідно до Договору купівлі – продажу від 30.09.2008р., що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 30.09.2008р. за №3164101, є Відкрите акціонерне товариство “Українська іноваційно - фінансова компанія”.  

Відкрите акціонерне товариство “Українська іноваційно - фінансова компанія” звернулось до позивача з претензією про відшкодування збитків від 22.10.2009р., в якій було запропоновано останньому у зв'язку з понесеними збитками, відшкодувати збитки за пошкодження будівлі газорятувальної станції у розмірі 120 090,00грн.

До заявленої претензії ВАТ “Українська іноваційно - фінансова компанія” доданий експертний висновок щодо оцінки газорятувальної станції, що розташована в м.Черкаси, вул.Хіміків,74.

Згідно вказаного висновку, станом на 19.10.2010р. вартість об'єкту оцінки складає 120 090,00грн.

Позивач  визнав вимогу ВАТ “Українська іноваційно - фінансова компанія” правомірною та здійснив відшкодування вартості зруйнованої будівлі газорятувальної станції у розмірі 120 090,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №3 від 23.04.2010р., яке наявне у матеріалах справи.

У зв'язку з виникненням права регресної вимоги, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати суму грошових коштів в розмірі 120 090,00грн.

Відповідач залишив вимогу позивача без реагування та задоволення.

Оскільки відповідач належним чином не виконав договір №52/09 від 06.08.2009р., а також не відшкодував суму грошових коштів в розмірі 120 090,00грн., позивач просить суд    стягнути з відповідача суми збитків у розмірі 120 090,00грн. та суму сплаченого авансу у розмірі 50 000,00грн.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми сплаченого авансу у розмірі 50 000,00грн. суд виходив з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Дослідивши договір №52/09 від 06.08.2009р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837, 843, 847, 883 ЦК України.

В силу положень ст. 837 Цивільного кодексу України, за   договором  підряду,  одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).           

         Предметом договору передбачено обов'язок підрядчика виконати згідно умов договору роботу, та обов'язок  замовника  прийняти та розрахуватися за виконану роботу на умовах, викладених у розділі 6 даного договору.

За приписами ст.854 ЦК України договором підряду може бути передбачена передоплата. Але порядок повернення передоплати у випадку невиконання роботи виконавцем у строки, передбачені договором підряду, Цивільним кодексом України не визначено. Згідно ч.1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Статтею 693 ЦК України передбачено,  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

       На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним застосувати аналогію закону.

Відповідно до пункту 4.1 договору, сторона 1 здійснює авансовий платіж в розмірі 50 000,00грн., в безготівковій формі, на рахунок Сторони 2, зазначений у договорі на протязі 5 банківських днів з моменту укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату за проведення демонтажу башти-труби (Н=144м.) та вентиляційної башти-труби (Н=120м.) у розмірі 50 000,00грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

 Оскільки, відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання щодо проведення демонтажних робіт належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми сплаченого авансу у сумі 50 000,00грн. є обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 120 090,00грн.

Розглянувши позовну вимогу щодо стягнення суми збитків у розмірі 120 090,00грн., суд виходив з наступного.

 Згідно приписів ст.224 ГК України,  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача.

У розумінні ст.33 ГПК України, на позивачеві лежить тягар доказування: факту заподіяння йому збитків; розмір зазнаних збитків; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та завданими збитками.

        Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

          Відповідно до частини 2 ст.1172 ЦК України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

З матеріалів справи вбачається, що правовою підставою для виконання робіт з демонтажу відповідачем був Договір підряду № 52/09 від 06.08.2009р. згідно до п. 2.5 якого, відповідач організовує виконання робіт на свій ризик, при проведенні робіт несе відповідальність за дотримання положень Кодексу законів про працю, Закону України „Про охорону праці”, „Про пожежну безпеку в Україні” та інших нормативних актів України.

Дане положення договору узгоджується з ст. ч.1 ст. 837 та ст. 847 Цивільного кодексу України, які зазначають про зобов'язання Підрядника виконувати роботу на свій ризик та про обов'язок Підрядника попередити Замовника про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Таким чином, приступаючи до виконання робіт, підрядник приймає на себе відповідальність за належне проведення робіт, можливість їх доведення до кінця у відповідності до вимог законодавства України. Всі необхідні обміри, технічні вимоги мають бути досліджені Підрядником до виконання робіт. Факт початку виконання робіт підрядником та відсутність будь-яких попереджень в силу п.3 ч.1 ст. 847 ЦК України підтверджує взяття підрядником на себе відповідальності за належне виконання робіт та можливість досягнення результату, визначеного договором.

Актом огляду від 01.09.2008 р. зафіксовано, що стан башти - труби (що за договором підлягала демонтажу) відповідає технічним вимогам.

Відповідно до будівельних норм та правил, а саме СНиП-ІІІ-4-80 „Правила производства и приемки работ”. Техника безопасности в строительстве” (на які є посилання в тому числі в п.2.2. договору) при виконанні підрядних робіт на території підприємства оформлюється акт допуск. Такий акт був оформлений 21.08.2009 р. за підписом директора підприємства відповідача.

Підрядник виконував роботи на власний ризик із несенням відповідальності за належну якість робіт. Докази наявності будь-яких попереджень з боку відповідача про неможливість доведення робіт до кінця чи безпечного їх виконання в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №52/09 від 06.08.2009р. була зруйнована газорятувальної станції, що розташована в м.Черкаси, вул.Хіміків,74, вартість якої була відшкодована позивачем власнику вказаної будівлі.

Крім того, приписами ст.883 ЦК України встановлена презумпція вини підрядника: „Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини”.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте відповідач протягом розгляду справи доказів, які б в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, підтвердили факт належного виконання робіт - зобов'язань по Договору №52/09 від 06.08.2009р. та відсутності вини у порушенні господарського зобов'язання, суду не представив.

Таким чином, у справі № 38/21 судом встановлено всі необхідні умови відповідальності відповідача щодо відшкодування позивачу збитків (реальні збитки), зокрема:

- поведінка відповідача суперечить умовам Договору №52/09 від 06.08.2009р.;

-           є наявними збитки у вигляді додаткових витрат понесених позивачем по відшкодуванню вартості пошкодженої будівлі у розмірі 120 090,00грн.;

- безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача, що полягає у неналежному виконання робіт по Договору №52/09 від 06.08.2009р. та заподіянні зазначених збитків у вигляді додаткових витрат у розмірі 120 090,00грн.,    

- неспростована вина відповідача у порушенні господарського зобов'язання.

З урахуванням вказаного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 120 090,00грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

                                                          ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  „ВС ЛІТ”, м.Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія  “То-Нар Плюс” м.Донецьк про стягнення суми збитків у розмірі 120 090,00грн. та сплаченого авансу у сумі 50 000,00грн.,  задовольнити.

   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “То-Нар Плюс” м.Донецьк (83086, м.Донецьк, пр.Полеглих Комунарів,7, ЄДРПОУ 31356991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  „ВС ЛІТ”, м.Черкаси  (юридична адреса: 18000, м.Черкаси, пр.Хіміків,74, поштова адреса: 01601, м.Київ, вул.Госпітальна,4-А, ЄДРПОУ 35675023) суми збитків у розмірі 120 090,00грн. та сплаченого авансу у сумі 50 000,00грн.,  витрати по сплаті державного мита у сумі 1700,90грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.04.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 12.04.2011р.

Суддя                                                               Лейба М.О.