Рішення

від 05.04.2011 по справі 18/5007/2/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/5007/2/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" квітня 2011 р. Справа № 18/5007/2/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді  Соловей Л.А.,

 за участю представників сторін

  - від позивача:        не з'явився;

  - від І відповідача:  не з'явився;

  - від ІІ відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)  

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с.Райки Бердичівського району)

   2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Граніт Груп" (с.Райки, Бердичівського району) 

про стягнення 76017,09грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення 76017,09грн., з яких: 71050,83грн. - заборгованість за спожиту електроенергію, 2029,04грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію, 366,40грн. - 3% річних, 1986,18грн. - пені, 584,64грн. - інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.03.2011р. (а.с.78) залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю  "Компанія Граніт Груп".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить підпис представника першого відповідача у повідомленні про відкладення розгляду справи, а.с.83).

Раніше, представник відповідача-1, який був присутній в судовому засіданні 10.03.2011р. позовні вимоги визнав.

Представник другого відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника другого відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.85).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2008 року між Бердичівським районом електричних мереж, що діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юл Соф"  (відповідач 1, споживач) укладено договір №34 на постачання електричної енергії споживачам (а.с.7-13), за умовами якого  постачальник постачає електричну енергію споживача, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами. Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що оплата електроенергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати в розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в такі терміни:

- до 7 числа розрахункового місяця 60% вартості заявленого споживання електроенергії;

- до 15 числа розрахункового місяця 40%.

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць не пізніше 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання.

Відповідач-1 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову до суду, за період з 21.10.2010р. по 20.12.2010р.., за відповідачем-1 утворилась заборгованість у розмірі 71050,83грн. за використану активну електроенергію та 2029,04грн. за реактивну електроенергію, що підтверджується відповідними рахунками (а.с.14-15).

24.02.2011р. між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (Бердичівським РЕМ) (Кредитор),  Товариством з обмеженою відповідальністю "Юл Соф" (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Груп" (Новий боржник) укладена угода про переведення боргу №10упб/11 (а.с.79), за умовами якої Боржник (відповідач 1) передає, а Новий боржник (відповідач 2) приймає на себе зобов'язання щодо сплати частини боргу (100%) від загального 77014,09грн., що підтверджується актом звірки від 22.02.2011р. та складається з:

- активна електроенергія 71050,83грн. ;

- реактивна електроенергія 2029,04грн.;

- пеня 1986,18грн. ;

- 3% річних 366,40грн.

- інфляційні 584,64грн.;

- державне мито 761,00грн.;

- ІТЗ 236,00грн. (п.1.1. договору).

Згідно п.2 угоди від 24.02.2011р. Кредитор дає згоду на перевід боргу за договором, зазначеним у п.1.1 цього договору.

Новий боржник виконує зобов'язання Боржника перед Кредитором. Кредитор зобов'язаний прийняти виконання за розрахунками згідно з договором, зазначеним у п.1.1, а Новий боржник набуває з дня укладення цього договору частину прав Кредитора за договором на постачання електричної енергії (п.п.2.2;2.3 договору).

Пунктом 2.4 угоди встановлено, що зобов'язання за цим договором визнаються виконаними з моменту отримання Кредитором коштів в рахунок погашення заборгованості.

Отже, за умовами вищевказаної угоди №10упб/11 ТОВ "Граніт Груп"  взяло на себе зобов'язання оплатити  ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" заборгованість, яка виникла у ТОВ "ЮЛ СОФ" перед ВАТ "ЕК "Житомиробленерго"  на підставі договору №34 від 31.07.2008р. про постачання електричної енергії споживачам.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами угоди про переведення боргу №10упб/11 від 24.02.2011р., позивач та відповідач-2 набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у ТОВ "Компанії Граніт Груп" виникло зобов'язання оплатити  ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" борг ТОВ "ЮЛ СОФ" по  договору №34 на постачання електричної енергії у розмірі 71050,83грн. за використану активну електроенергію та в сумі 2029,04грн. за реактивну електроенергію.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і                  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 01.02.2011р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач-2 визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 77014,09грн. (а.с.80).          

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 71050,83грн. заборгованості за використану активну електроенергію та 2029,04грн. боргу за реактивну електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1986,18грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4 договору при відсутності оплати за електричну енергію, постачальник повідомляє споживачу про дату і час відключення обмеження споживання електроенергії. На суму вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством.

Згідно розрахунку поданого представником позивача (а.с.20), останній просить стягнути пеню за період з 21.10.2010р. по 20.12.2010р., що на думку суду є неправомірним враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рахунки за активну електроенергію №42201 та реактивну електроенергію №42202  датовані 23.11.2010р. за листопад місяць, термін оплати 5 операційних днів з дати вказаної в договорі (а.с.14-15).

Як зазначалось вище, умовами договору передбачено, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць не пізніше    5  о п е р а ц і й н и х   д н і в   з   д н я     о т р и м а н н я   р а х у н к у, включаючи день його отримання.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції (Довідкова інформація, ІАЦ "Ліга" від 28.04.2007р., а також Юридична енциклопедія) Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

З врахуванням викладеного, правомірним буде нарахування пені з 30.11.2010р. по 20.12.2010р.

Разом з тим, позивач при здійсненні нарахування пені вказав розмір подвійної облікової ставки НБУ 16%, тоді як з 10.08.2010р. подвійна облікова ставка НБУ складає 15,5%.

За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату електроенергії у відповідності до вимог чинного законодавства за період з 30.11.2010р. по 20.12.2010р.  згідно наступного розрахунку:

73079,87грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ)  х21 (кількість прострочених днів)/ 365 (кількість днів у 2010р)  = 651,71 грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає  651,71грн.; вимоги в частині стягнення 1334,47грн. пені  необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі п.7.4 договору 366,40грн. 3% річних та 584,64грн. інфляційних

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, у поданих позивачем розрахунках (а.с.18-19) невірно визначений період прострочення, тому суд самостійно нараховує річні, відповідно до вимог чинного законодавства,  згідно наступного розрахунку:

за період з 30.11.2010р. по 20.12.2010р. на суму 73079,87грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 21 (кількість прострочених днів) /365 = 126,14 грн.

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягають задоволенню, складає  126,14грн.; вимоги в частині стягнення 240,26грн. 3% річних  необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 584,64грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь  м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період  прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, до простроченого платежу за використану електроенергію у жовтні-листопаді 2010р., який повинен  бути оплачений до 30 листопада 2010р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у січні 2011р. за грудень 2010р. і до моменту погашення боргу.

Натомість позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за жовтень та листопад 2010р. (а.с.18), що є неправомірним.

За таких обставин, суд відмовляє в позові в  частині стягнення 584,64грн. інфляційних нарахувань за необґрунтованістю.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач-2 доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані,  підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 73857,72грн., з яких: 71050,83грн. заборгованість за активну електроенергію, 2029,04грн. заборгованість за реактивну електроенергію,  651,71грн. пеня та 126,14грн. 3% річних.

В позові в частині стягнення 1334,47грн. пені, 240,26грн. 3% річних та 584,64грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії Граніт Груп" (Житомирська область, Бердичівський район, с.Райки, вул.Ценртальна, 30, код ЄДРПОУ 37042601

на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10014, м.Житомир, вул.Пушкинська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622)

- 71050,83грн. заборгованість за активну електроенергію;

- 2029,04грн. заборгованість за реактивну електроенергію;

- 651,71грн. пеня;

- 126,14грн. 3% річних;

- 738,58грн. витрат по сплаті державного мита;

- 229,30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові  відмовити в частині стягнення 1334,47грн. пені, 240,26грн. 3% річних та 584,64грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати 4прим.:   

1 - в справу

2 - позивачу (рекомендованим з повідомленням);

3,4 - відповідачам (рекомендованим з повідомленням)