Рішення

від 18.03.2011 по справі 8/008-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/008-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2011 р.                                                                  Справа № 8/008-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі               Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Будівничий», ідентифікаційний код: 00952976, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 36,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1», ідентифікаційний код: 03584533, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Бірова Н.М., яка діє на підставі довіреності від 20.12.2010 року за № 2;

від відповідача: Кириченко М.І., який діє на підставі довіреності від 12.01.2011 року за №2, та Записний Д.Ю., який діє на підставі довіреності від 26.10.2010 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

відкрите акціонерного товариства «Будівничий»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договорами від 11.01.2008 року за № 3-тр. та від 08.04.2009 року за №6-тр. (далі за текстом: Договір або Договори) у вигляді основного боргу у сумі 6987,12 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.), пені у сумі 6391,15 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна гривня 15 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1048,05 грн.  (одна тисяча сорок вісім гривень 05 коп.), 3-х процентів річних у сумі 346,02 грн. (триста сорок шість гривень 02 коп.), моральної шкоди, яка спричинена Відповідачем Позивачу внаслідок невиконання Договору у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 6987,12 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.), пені у сумі 6391,15 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна гривня 15 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1048,05 грн.  (одна тисяча сорок вісім гривень 05 коп.), 3-х процентів річних у сумі 346,02 грн. (триста сорок шість гривень 02 коп.) та Позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої становить 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до ухвали від 11.01.2011 року порушено провадження у справі №8/008-11 та призначено її розгляд на 25.01.2011 року.

25.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 11.01.2011 року щодо надання додаткових письмових доказів, дав пояснення та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 25.01.2011 року не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач вимог ухвали суду від 11.01.2011 року не виконав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2011 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011 року.

08.02.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення та просив позов задовольнити у повному обсязі. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який дав пояснення, проти позову заперечував та в його задоволенні просив відмовити. Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2011 року розгляд справи відкладено на 22.02.2011 року.

22.02.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги попередніх ухвал суду щодо надання додаткових письмових доказів, дав пояснення та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 22.02.2011 року не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач вимоги ухвали суду від 25.01.2011 року не виконав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2011 року розгляд справи відкладено на 15.03.2011 року.

15.03.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення, надав суду оригінали документів, наявність яких Відповідач ставив під сумнів, та просив позов задовольнити у повному обсязі. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який дав пояснення, проти позову заперечував та в його задоволенні просив відмовити. 15.03.2011 року в судовому засіданні сторонам у справі повідомлено про відкладення розгляду справи на 18.03.2011 року, про що винесена ухвала.  

18.03.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який скориставшись наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, дав пояснення по суті спору, та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 18.03.2011 року не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач вимоги попередніх ухвал суду не виконав. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 18.03.2011 року.   

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача і Відповідача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

11.01.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Будівничий»та товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-1»з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України був укладений Договір за № 3-тр. про надання послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів (далі за текстом: Договір - 1).

Відповідно до п.1 Договору - 1, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу послуги автотранспорту, будівельних машин та механізмів з 11.01.2008 року по 31.12.2008 року.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання Договору - 1 Позивач з 24.10.2008 року по 31.10.2008 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України надавав послуги екскаватора Відповідачу, що підтверджується Рапортом про виконання завдання, копія та оригінал якого знаходяться в матеріалах справи. Виконані роботи відповідали вимогам Відповідача, сторони взаємних претензій щодо строків, якості та вартості виконаних робіт не мали, про що склали Акт приймання-здачі робіт 31.10.2008 року, копія та оригінал якого знаходяться в матеріалах справи. В цьому ж Акті була зафіксована вартість виконаних робіт у сумі 9000,00 грн.

Відповідно до Акта приймання –здачі робіт, Позивач виставив Відповідачу Рахунок за № 361 на суму 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.), за яким Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України сплатив лише частково вартість наданих Позивачем послуг шляхом перерахування Позивачу коштів у сумі 5300,58 грн. (п'ять тисяч триста гривень 58 коп.).

08.04.2009 року між Позивачем та Відповідачем з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України був укладений Договір за №6-тр. про надання послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів (далі за текстом: Договір - 2).

Відповідно до п.1 Договору - 2, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу послуги автотранспорту, будівельних машин та механізмів з 08.04.2009 року по 31.12.2009 року.

На виконання Договору - 2 Позивач з 08.04.2009 року по 16.04.2009 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України надавав Відповідачу послуги автотранспорту, що підтверджується Рапортами про виконання завдання, копія та оригінал якого знаходяться в матеріалах справи. Виконані роботи відповідали вимогам Відповідача, сторони взаємних претензій щодо строків, якості та вартості виконаних робіт не мали, про що склали Акти приймання-здачі робіт від 14.04.2009 року та від 16.04.2009 року, копія та оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. Даними актами була зафіксована загальна вартість виконаних робіт у сумі 9287,70 грн. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 70 коп.).

Відповідно до Актів приймання-здачі робіт від 14.04.2009 року та від 16.04.2009 року, Позивач виставив Відповідачу рахунки від 14.04.2009 року за № 90 та від 16.04.2009 року за № 91  на загальну суму 9287,70 грн. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 70 коп.), за якими Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України сплатив лише частково вартість наданих Позивачем послуг шляхом перерахування Позивачу коштів у сумі  6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

15.09.2010 року Позивач та Відповідач провели звіряння взаємних розрахунків, про що склали Акт, копія та оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, яким погодили та зафіксували, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором - 1 становить 3699,42  грн. (три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень 42 коп.) і за Договором - 2 становить 3287,70 грн. (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 70 коп.), загальна сума якої складає 6987,12 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.).

Станом на 18.03.2011 року Відповідач основний борг за Договорами –1, - 2, на загальну суму  6987,12 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.) не погасив та відсутність цього боргу по суду не довів. У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договорами у сумі  6987,12 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.) визнаються судом обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача пеню у сумі 6391,15 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна гривня 15 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

          Згідно з п. 5 Договорів Замовник (Відповідач) зобов'язується, у випадку несплати за надані послуги на протязі 5-ти робочих днів після їх надання, платити додатково 0,5% пені за кожен день прострочки платежу за надані послуги, починаючи з 6 робочого дня після надання послуг.

Таким чином, сума пені, яку Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача у зв'язку із простроченням в оплаті за надані послуги, на день подання позовної заяви складає 6391,15 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна гривня 15 коп.).

Перевіркою обґрунтованості нарахування пені суд приходить до висновку, що остання Позивачем нарахована Відповідачу обґрунтовано та вірно, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 6391,15 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна гривня 15 коп.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 1048,05 грн.  (одна тисяча сорок вісім гривень 05 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 346,02 грн. (триста сорок шість гривень 02 коп.).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті наданих  Позивачем послуг станом на 18.03.2011 року у сумі 6987,12 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних. Позивач під час розгляду справи підтвердив суду свої вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних нарахувань становить 1048,05 грн. (одна тисяча сорок вісім гривень 05 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 346,02 грн. (триста сорок шість гривень 02 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним, в зв'язку з тим, що Позивачем суду доведено та Відповідачем не спростовано суму основної заборгованості 6987,12 грн. (шість тисяч гривень дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.) за Договорами.  

Враховуючи наявність у Відповідача заборгованості за Договорами, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, внаслідок чого ці вимоги Позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань у сумі 1048,05 грн.  (одна тисяча сорок вісім гривень 05 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 346,02 грн. (триста сорок шість гривень 02 коп.).

Одночасно Позивач вважає, що Відповідач не виконуючи своїх зобов'язань за Договорами спричинив йому моральну шкоду, розмір якої за розрахунками Позивача становить 10000,00 грн.  (десять тисяч гривень 00 коп.), в зв'язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь зазначену моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із вимогами ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: - потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; - сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; - у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Господарський кодекс України у ст. 224 передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Цей же Кодекс у ст. 225 передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до вимог ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п.3 постанови Пленуму). 

Суд вважає доведеним Позивачем в ході розгляду справи та не спростованим Відповідачем факт спричинення Відповідачем Позивачу моральної шкоди, яка полягає у приниженні гідності та ділової репутації підприємства, зниженні престижу та підриві довіри до нього внаслідок того, що Відповідач з метою уникнення майнової відповідальності за Договорами заперечував наявність у нього будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин з Позивачем, зокрема Відповідач наполягав на відсутності жодного правочину з Позивачем та заперечував надання Позивачем Відповідачу послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів, що призводило до підриву престижу і ділової репутації Позивача через формування його репутації, як недобросовісного ділового партнера. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру заявленої Позивачем моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії та оригінали документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів своєї позиції по справі, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договорів, та спричинення Відповідачем Позивачу моральної шкоди.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді витрат на юридичну допомогу у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), державного мита у сумі 247,72  грн. (двісті сорок сім гривень 72 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів суду здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді витрат на юридичну допомогу у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), державного мита у сумі 247,72  грн. (двісті сорок сім гривень 72 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані господарські витрати покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1», ідентифікаційний код: 03584533, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, на користь відкритого акціонерного товариства «Будівничий», ідентифікаційний код: 00952976, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 36, заборгованість за Договорами від 11.01.2008 року за № 3-тр. та від 08.04.2009 року за №6-тр. у вигляді основного боргу у сумі 6987,12 грн. (шість тисяч  дев'ятсот вісімдесят сім гривень 12 коп.), пені у сумі 6391,15 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одна гривня 15 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1048,05 грн.  (одна тисяча сорок вісім гривень 05 коп.), 3-х процентів річних у сумі 346,02 грн. (триста сорок шість гривень 02 коп.), моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), витрат на юридичну допомогу у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), державне мито у сумі 247,72 грн. (двісті сорок сім гривень 72 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                      П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 18.03.2011 року