Постанова

від 30.11.2011 по справі 8/008-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2011                                                                                           № 8/008-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі

Кривошея О.В.   

за участю представників сторін:

від позивача – Лехновський П.І. (директор);

                        ОСОБА_1. -  (представник за довіреністю);

від відповідача – не з‘явився  

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1»

на рішення

господарського суду

Київської області   

від

18.03.2011 року

у справі

№ 8/008-11 (суддя – Скутельник П.Ф.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Будівничий»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1»

про

стягнення заборгованості     

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2011 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Будівничий», з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» на користь Відкритого акціонерного товариства «Будівничий» заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 6987,12 грн., пені у сумі 6391,15 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1048,05 грн., 3-х процентів річних у сумі 346,02 грн., моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн., витрат на юридичну допомогу у сумі 2000,00 грн., державне мито у сумі 247,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договорів № 3-тр від 11.01.2008 року та № 6-тр від 08.04.2009 року про надання послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів, в частині оплати за надані послуги.

Також судом першої інстанції задоволено вимоги по стягненню пені згідно п. 5 Договорів, 3 % річних та інфляційні витрати в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарський суд Київської області визнав обґрунтованими вимоги Позивача по стягненню 10 000,00 грн. моральної шкоди відповідно до ст.ст. 216, 224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст. 611, 1167 Цивільного кодексу України.

До стягнення також присуджено 2 000,00 грн. витрат на юридичну допомогу.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.03.2011 року по справі № 8/008-11 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Так, Апелянт стверджує, що не підписував із Позивачем Договори, і на бухгалтерському балансі відсутні такі Договори. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції ставилось питання про признання судової експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1» заперечує проти нарахованої та стягнутої пені, оскільки розмір пені майже відповідає сумі основного боргу, поза межами встановленого шестимісячного строку /ст. 232 ГК України/ та з порушенням строку спеціальної позовної давності – ст. 258 ЦК України.

Стосовно стягнення моральної шкоди, то, як стверджує Апелянт, у Позивача не було підстав вимагати відшкодування моральної шкоди, адже неправдивих відомостей,  інформації про Позивача Відповідач не поширював. Намірів приниження гідності та ділової репутації, зниження престижу та підриву довіри до нього не було та не має.               

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2011 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 8/008-11.

В судовому засіданні 23.11.2011 року оголошувалась перерва.

Відкрите акціонерне товариство «Будівничий» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 18.03.2011 року у справі № 8/008-11 без змін.  

          Позивач зазначає, що Відповідач в суді першої інстанції навмисно затягував розгляд справи, безпідставно звинувачував Позивача у підробці документів, що спричинило останньому моральну шкоду.

          Відкрите акціонерне товариство «Будівничий» стверджує, що пеню нараховано  згідно умов Договорів та чинного законодавства.

          Щодо 10 000,00 грн. моральної шкоди, то, як вважає Позивач, Відповідач умисно, з метою уникнення майнової відповідальності за Договорами заперечував наявність фінансово-господарських взаємовідносин з Позивачем, заперечував надання Позивачем Відповідачу послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів, що призвело до підриву престижу і ділової репутації Позивача через формування його репутації як недобросовісного ділового партнера.                

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» поступила заява про уточнення апеляційної скарги, згідно якої останній просить апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції у частині сплати ВАТ «Будівничий» нарахованих пені в сумі 6 391,15 грн., основної заборгованості в сумі 6 987,12 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1 048,05 грн., 3% річних у сумі 346,02 грн., моральної шкоди у сумі 10 000.00 грн. і постановити нове рішення, та надав до заяви контррозрахунок.   

Разом з цим, від Апелянта надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Будівничий» - Підрядник та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-1» - Замовник укладено Договір за № 3-тр. про надання послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів, за умовами якого Підрядник зобов’язувався надавати Замовнику послуги автотранспорту, будівельних машин та механізмів з 11.01.2008 року по 31.12.2008 року /а.с. 12/.  

На виконання умов зазначеного Договору Позивач з 24.10.2008 року по 31.10.2008 року надавав послуги екскаватора Відповідачу, що підтверджується Рапортом про виконання завдання,  Актом приймання-здачі робіт 31.10.2008 року та виставлений рахунок на суму 9 000,00 грн. /а.с. 14, 17, 20/.

08.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Будівничий» - Підрядник та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-1» - Замовник укладено Договір за №6-тр. про надання послуг автотранспорту, будівельних машин та механізмів, за умовами якого Підрядник зобов’язувався надавати Замовнику послуги автотранспорту, будівельних машин та механізмів з 08.04.2009 року по 31.12.2009 року.

          На виконання умов Договору Позивач з 08.04.2009 року по 16.04.2009 року надавав Відповідачу послуги автотранспорту, що підтверджується Рапортами про виконання завдання, Акти приймання-здачі робіт від 14.04.2009 року, від 16.04.2009 року та виставленими рахунками /а.с. 18-19, 15-16, 21-22/.

Сторони вивірили розрахунки, про що складено відповідний акт, зі змісту якого вбачається, що заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 6 987,12 грн., акт підписаний та скріплений відтисками печаток сторін, без зауважень /а.с. 25/.   

          Крім того, до матеріалів справи у суді першої інстанції було залучено оригінали Договорів, рахунків, рапортів та актів приймання-здачі робіт /а.с. 76-87/.

          Господарський суд Київської області враховуючи положення ст.ст. 202, 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, визнав в цій частині вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками господарського суду Київської області колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.     

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов‘язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що за умовами Догорів не встановлено строк оплати, 20.01.2009 року Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 4 про стягнення заборгованості, яка надіслана останньому, про свідчить копія фіскального чеку /а.с. 23-24/.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати, як і реагування на претензію матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.   

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 5 Договорів сторони передбачили, що Замовник зобов‘язується,  у випадку несплати за надані послуги на протязі 5-ти робочих днів після їх надання, платити додатково 0,5 % пені за кожен день прострочки платежу за надані послуги, починаючи з 6 робочого дня після надання послуг.  

          Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, господарським судом не було враховано положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за грошове зобов‘язання», в результаті чого неправомірно стягнуто з Відповідача пеню у розмірі 6 391,15 грн.  

          Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов‘язання – п. 1 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат обґрунтовані.

Окрім цього, відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1). у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв‘язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров‘я;

2). у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв‘язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім‘ї чи близьких родичів;

3). у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв‘язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4). у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов‘язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров‘я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв‘язку з ушкодженням здоров‘я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв‘язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв‘язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв‘язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.  

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов‘язковому з‘ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв‘язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з‘ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Доказів на підтвердження моральної шкоди, яка полягає у підриві престижу і ділової репутації матеріали справи не містять, тому висновок суду про обґрунтованість вимог в цій частині не відповідає вищезазначеному.    

Судом першої інстанції також стягнуто 2 000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення підлягають послуги адвоката.  

Дослідивши матеріали справи, здійснивши власний перерахунок пені, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 18 березня 2011 року у справі № 8/008-11 підлягає зміні.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 18.03.2011 року у справі № 8/008-11 підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.03.2011 року у справі № 8/008-11 змінити.   

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1», (ідентифікаційний код: 03584533, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40) на користь Відкритого акціонерного товариства «Будівничий» (ідентифікаційний код: 00952976, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 36) 717 (сімсот сімнадцять) грн. 90 коп. пені, 90 (дев‘яносто) грн. 99 коп. витрати по сплаті державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 68 коп. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 5 673,25 грн. пені, 10 000,00 грн. – моральної шкоди, 2 000,00 грн. витрат на юридичні послуги – відмовити.  

В частині стягнення 6 987,12 грн. основного боргу, 1 048,05 грн. інфляційних нарахувань та 346,02 грн. 3 % річних рішення господарського суду Київської області від 18.03.2011 року у справі № 8/008-11 залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

2. Матеріали справи № 8/008-11 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді