Постанова

від 13.04.2011 по справі 8/5004/162/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/5004/162/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р.                                                                Справа № 8/5004/162/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  

 суддів                                                                             Гудак А.В.

при секретарі судового засідання  Михайлюк  К.В. 

розглянувши   у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського  апеляційного господарського  суду  апеляційну скаргу відповідача   Приватне підприємство "КМ Груп"   на  рішення  господарського суду Волинської області від 16.02.11 р.

у справі № 8/5004/162/11 (суддя   Кравчук Антоніна Михайлівна )

позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо"

відповідач  Приватне підприємство "КМ Груп"

про стягнення в сумі 103 851 грн. 48 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Дарчика О.М. , Коротія  О.П. ( довіреності в справі)  

відповідача -  не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.02.2011 року у справі № 8/5004/162/11 (суддя Кравчук А.М.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" (м. Тульчин  Вінницької області) та стягнуто на його користь з  приватного підприємства "КМ Груп" (м. Луцьк) 99 395,67 гривень основного боргу, 993,96 гривень в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 гривень в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 100 625,63 гривень.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення  приватним підприємством "КМ Груп" умов договору поставки № 118 від 17 травня 2010 року в частині оплати за отриману м»ясо-продукцію та з огляду на положення ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України стягнув суму заборгованості у розмірі 99395,67 гривень за поставлену продукцію за період з 3 жовтня по 12 грудня 2010 року .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції , приватне підприємство "КМ Груп" подало апеляційну скаргу, якою вважають оскаржуване рішення прийнятим із порушенням норм процесуального права, зокрема ст.104 ГПК України. В обґрунтування порушенням норм процесуального права апелянт вказує, що рішення прийнято за відсутності представника позивача та судом проігноровано його клопотання про відкладення розгляду справи . За таких обставин,  відповідач позбавлений можливості надати додаткові докази про зменшення суми заборгованості. Просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми заборгованості.

Письмовим відзивом № 197 від 04.04.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо"  заперечило проти апеляційної скарги. Вказує, що у судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про зменшення позовних вимог у зв»язу із частковим погашення у період судового розгляду справи спірної заборгованості  на загальну суму 4455,81 гривень.  Місцевим господарським судом стягнуто із відповідача заборгованість з врахуванням  означеного клопотання. Вважає, що відповідач має наміри, які спрямовані лише на затягування судового процесу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представники   товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" проти апеляційної скарги заперечували із мотивів, які викладені у письмових запереченнях. Просили залишити рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2011 року у справі № 8/5004/162/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приватне підприємство « КМ Груп»  не скористалося правом участі в ході розгляду апеляційної скарги та не направило свого представника у засідання Рівненського апеляційного господарського  суду .

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції,   а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16 березня 2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 13 квітня  2011 року надіслано на адреси  учасників судового процесу  рекомендованою кореспонденцією та отримано  апелянтом  17 березня 2011 року (про що свідчить  зворотнє  повідомлення про вручення поштового відправлення-а.с. 99 ), тобто учасники судового процесу  належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, явка представників в судове засідання обов”язковою не визнавалась,  апеляційний господарський суд розглянув  апеляційну  скаргу по суті за відсутності  представника  апелянта  ПП « КМ Груп».

У відповідності до  статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників ТзОВ "Тульчинм'ясо", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "КМ Груп" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

В ході апеляційного перегляду справи судом встановлено, що 17 травня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 118, у відповідності до п.1.1,1.2,1.3 якого позивач зобов'язувався надати, а відповідач – прийняти та оплатити м'ясопродукцію, кількість, асортимент та ціна якої вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною договору ( а.с.8-11).

Пунктом 13.1 означеного договору сторони погодили строк дії договору-  до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків до повного погашення заборгованості. Якщо ні одна із сторін за 20 днів до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою до 31 березня 2011 року на тих же умовах.

На виконання умов договору у період із 03 жовтня 2010 року по 24 січня 2011 року позивачем поставлено відповідачу  товар на загальну суму 124705,15 гривень, що підтверджується видатковими накладними (а.с.14-26).

Також, у цей же період відповідач повернув позивачу частину поставленого товару на суму  17 889,46 гривень , про що складені  видаткові накладні (повернення) (а. с. 27-35).

Пунктом 3.4 договору поставки № 118 на відповідача покладено обов»язок перерахувати на розрахунковий рахунок позивача вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки ( підписання покупцем відповідних документів про прийняття товару).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та  повинні виконуватися  суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 22.12.2010 року про необхідність погашення існуючої заборгованості у розмірі 112855,48 гривень (а.с.57-58) , яка залишена відповідачем без  задоволення.

Також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 99443,9 гривень додатково підтверджується листом відповідача від 09.02.2011 року з пропозицією позивачу погодити розстрочення існуючої заборговані ( а.с.80).

Згідно до ст.ст. 525, 526, аб.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов”язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також  свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт  господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію.

За таких обставин колегія суддів знаходить обґрунтованими  позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 99 395,67 гривень ( з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 16.02.2011 року (а.с.84) та погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення означеної заборгованості із приватного підприємства "КМ Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" .

Апеляційний суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги про необхідність скасування оскаржуваного рішення  з огляду на положення п.2 ч.3 ст.104 ГПК України (справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду).

Так, пункт 2 частини 3 статті 104 ГПК України встановлює, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін,  не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

          Ухвалою про порушення провадження у даній справі від 31.01.2011 року справу призначено до розгляду на 12 годину 16.02.2011 року та зобов»язано відповідача  до 14.02.2011 року  надати пояснення по суті позовних вимог та докази в їх обґрунтування .

Дана ухвала отримана відповідачем 03.02.2011 року, що підтверджується відміткою поштового відділення  на повідомленні про вручення поштового відправлення адресату (а.с.67).

Також про обізнаність відповідача про час та місце судового засідання по розгляду даної справи додатково свідчить і його клопотання про перенесення слухання справи на більш пізніший термін ( а.с.82).

          Поряд з тим,  згідно із ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, питання щодо відкладення розгляду справи вирішується господарським судом та пов'язується з наявністю обставин, за яких спір не може бути вирішений в конкретному судовому засіданні.

При цьому, господарський суд не зобов'язаний відкладати розгляд справи лише у зв'язку з заявленим стороною клопотанням.

Клопотання представника відповідача про перенесення слухання справи не містить обґрунтування неможливості  його явки у судове засідання, переліку додаткових доказів та підстав, що перешкоджали  їх надати  у строк, визначений ухвалою суду від  16.02.2011 року.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 16.02.2011 року (а.с.87) клопотання відповідача розглядалося у судовому засіданні та оцінку цього клопотання відображено у рішення суду першої інстанції.

В силу ст.ст. 43, 47, 33, 38 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції  в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства "КМ Груп" та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 16 лютого  2011 року у справі №  8/5004/162/11.

Судові витрати  за подання апеляційної скарги  у зв»язку з відмовою в її задоволенні  на підставі ст . 49 ГПК України ,покладаються на апелянта .

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105,106  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду  Волинської області від  16 лютого 2011 року у справі № 8/5004/162/11 залишити  без змін,а апеляційну скаргу відповідача   приватного підприємства "КМ  Груп"   без  задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Гудак А.В.