Постанова

від 25.03.2008 по справі 15/291-07-7574

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/291-07-7574

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" березня 2008 р. Справа № 15/291-07-7574

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.02.2008 р.

від позивача: Дмитрієв В.П., довіреність б/н від 09.01.2008р.;

від відповідача: Шаркова Н.Р., довіреність б/н від 29.08.2007р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.03.2008 р.

від позивача: Дмитрієв В.П., довіреність б/н від 09.01.2008р.;

від відповідача: Шаркова Н.Р., довіреність б/н від 29.08.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Нива-1”

на рішення господарського суду Одеської області

від 19 листопада 2007р.

по справі № 15/291-07-7574

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод „Строммашина”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива-1”

про стягнення 646840 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2008р., оголошено перерву до 25.03.2008р..

                                                  В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.11.2007р. по справі №15/291-07-7574 (суддя Петров В.С.) частково задоволено позов ВАТ „Одеський завод „Строммашина” до ТОВ „Нива-1” про стягнення 646840 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 623418,51 грн. –частину доходів від використання спільної власності, 6234,87 грн. –витрат по оплаті державного мита, 113 грн. –витрат по оплаті ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що: 1)ВАТ „Одеський завод „Строммашина” придбано 24.02.2004р. на прилюдних торгах 34% автозаправної станції на 150 заправок на добу, що розташована за адресою: м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, що належала відповідачу, за таких обставин ТОВ „Нива-1” є власником 66% зазначеної автозаправної станції; 2) як вбачається з наданої до суду позивачем копії довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 23.08.2007р. №27519/10-110, з лютого 2004 року по червень 2007 року розмір доходів ТОВ „Нива-1” на підставі наданих звітів використання реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого на АЗС, склав 1902471,32 грн., проте, враховуючи те, що право позивача на одержання частини доходів від використання спільної автозаправної станції виникло з моменту підтвердження його права власності на 34% АЗС, господарський суд вважає, що частина прибутку позивача від використання відповідачем АЗС повинна бути розрахована, виходячи з розміру одержаного відповідачем доходу за період, що починається з моменту підтвердження переходу до позивача права власності на 34% АЗС, тобто з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право власності, а саме з 25.02.2004р., за таких обставин з відповідача слід стягнути 623487,51 грн. –34% доходу від використання спільної АЗС за період з березня 2004 року по червень 2007 року.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.01.2008р. звернулося ТОВ „Нива-1”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2007р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що: 1) господарським судом першої інстанції не з'ясовано, внаслідок використання якого саме майна відповідачем був отриманий доход, оскільки ТОВ „Нива-1” отримало доход у розмірі 1902471,32 грн. не тільки внаслідок використання спільного майна, але з майна (речей), які належали виключно ТОВ „Нива-1”, а саме з нафтопродуктів, які закупалися виключно за рахунок ТОВ „Нива-1”, доказів того, що позивач приймав участь у витратах, пов'язаних із закупівлею нафтопродуктів, в матеріалах справи немає, таким чином, доходи, зазначені в довідці ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 23.08.2007р., були одержані ТОВ „Нива-1” внаслідок продажу власного майна –нафтопродуктів (бензину та дизельного пального), витрати на придбання якого несло виключно ТОВ „Нива-1”, у зв'язку з чим такі доходи належать виключно відповідачу і на них ніяким чином не може бути розповсюджено положення ст. 359 Цивільного кодексу України; 2) господарським судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено, чи понесені позивачем витрати на утримання спільного майна, чи сплачував він податки та збори, пов'язані з цим майном, що відповідно до законодавства має передувати розподілу доходів між співвласниками, крім того слід відмітити, що сума витрат, понесених ТОВ „Нива-1” на управління, утримання та збереження спільного майна, включаючи витрати на придбання товарів (робіт, послуг), протягом 2004-2007 років склали 5638200 грн. (без урахування сплачених податків, зборів та інших обов'язкових платежів), 34% з котрих, а саме 1916988 грн. мав нести позивач, чого ним зроблено не було.

14.02.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Нива-1” надійшло клопотання, в якому просив застосувати на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовну давність до позовних вимог ВАТ „Одеський завод „Строммашина” за період з березня 2004 року по вересень 2004 року.

18.02.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду ТОВ „Нива-1” надіслало додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначило, що: 1) в довідці ДПІ Малиновського району м. Одеси, яка була покладена в основу рішення, вказана сума валового доходу від продажу нафтопродуктів на АЗС, розташованій за адресою: м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, яка належить на праві сумісної власності сторонам у справі, - виручки, яка ніяким чином не співпадає з поняттям доходів в розумінні ст. 359 Цивільного кодексу України та податкового законодавства; 2) у названій довідці ДПІ була зроблена помилка, а саме: у березні 2006 року замість суми 10353,53 грн. вказана сума 103353,53 грн., що підтверджується копією звіту про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій за березень 2006 року з відміткою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси; 3) скаржником надано копію аудиторського звіту від 15.02.2008р., яким встановлено, що внаслідок експлуатації спільного майна за період з жовтня 2004 року по червень 2007 року (за виключенням квітня 2007 року) ТОВ „Нива-1” понесло збитки в сумі 18265,39 грн., у зв'язку з чим доход, який відповідно до ст. 359 Цивільного кодексу України підлягає розподілу між власниками –відсутній.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.03.2008р., представником ВАТ „Одеський завод „Строммашина” заявлено  клопотання про призначення експертизи по справі №15/291-07-7574, проте представником позивача належним чином не обґрунтовано, вказане клопотання, не наведено підстав для призначення експертизи та не надано відповідних доказів в розумінні ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували необхідність проведення експертизи по справі.

За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника ВАТ „Одеський завод „Строммашина” слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Нива-1”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції - скасувати, у позові відмовити, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 24.02.2004р. ВАТ „Одеський завод „Строммашина” придбало на прилюдних торгах 34% автозаправної станції на 150 заправок на добу, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Перший Амурський провулок, 1-А, та раніше належала ТОВ „Нива-1”.

25.02.2004р. ВАТ „Одеський завод „Строммашина” отримало свідоцтво про право власності на 34% зазначеної автозаправної станції.

Право власності на 34% автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, зареєстровано за ВАТ „Одеський завод „Строммашина” 06.04.2004р. в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.

66% зазначеної автозаправної станції належить на праві власності ТОВ „Нива-1”.

Згідно з повідомленням Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 23.08.2007р. розмір доходів, отриманих ТОВ „Нива-1” від використання автозаправної станції в період з 24.02.2004р. по 25.07.2007р. становить 1902471,32 грн..

На думку ВАТ „Одеський завод Строммашина”з посиланням на ст. 359 Цивільного кодексу України, позивач має право на отримання прибутку від використання автозаправної станції пропорційно до своєї частки власності на автозаправну станцію, а саме 34% прибутку, що складає 646840 грн..

ТОВ „Нива-1” не перераховувало в період з 24.02.2004р. по 25.07.2007р. 34% прибутку, отриманого від використання автозаправної станції.

Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 ст. 356 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За ст. 359 Цивільного кодексу України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Прибуток підприємства визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного відповідно до п. 4.3 названого Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до ст. ст. 8, 9 названого Закону.

Єдиним документом, на підставі якого позивачем зроблено розрахунок 34% доходів, отриманих ТОВ „Нива-1” від використання автозаправної станції в період з 24.02.2004р. по 25.07.2007р., у розмірі 646840 грн. є довідка Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 23.08.2007р. №27519/10-110, відповідно до якої з лютого 2004 року по червень 2007 року ТОВ „Нива-1” на підставі наданих звітів використання реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого на АЗС, що розташована за адресою: м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, розмір доходів ТОВ „Нива-1” склав 1902471,32 грн..

Господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення встановлено, що протягом 2004-2007 років ТОВ „Нива-1” одержала від використання спільного майна прибуток у розмірі 1902471,32 грн., проте дослідивши надані відповідачем документи, а саме : видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що вказана сума доходу була отримана не тільки внаслідок використання спільного майна, а й майна, яке належало виключно ТОВ „Нива-1” –нафтопродуктів, які були придбані виключно за рахунок відповідача.

Собівартість нафтопродуктів, що належали ТОВ „Нива-1”, становила 1123594,06 грн..

Через реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого на автозаправній станції, розташованій за адресою: м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, були зареєстровані розрахункові операції з продажу за готівкові кошти нафтопродуктів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ВАТ „Одеський завод „Строммашина” здійснювало закупівлю та реалізацію на вказаній автозаправній станції нафтопродуктів, що належали позивачу на праві власності.

За таких обставин, доходи, зазначені у довідці ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 23.08.2007р., отримані відповідачем внаслідок продажу власного майна, витрати на придбання якого несло виключно ТОВ „Нива-1”, у зв'язку з чим на вказаний доход не можна розповсюджувати положення ст. 359 Цивільного кодексу України.

Прибутком, отриманим від використання спільного майна, з якого слід виділити частину у розмірі 34%, що належить позивачу, є сума роздрібної націнки, яку ТОВ „Нива-1” отримала внаслідок продажу власних нафтопродуктів на спільній автозаправній станції, при цьому слід відрахувати податок на додану вартість, який відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” перераховується до Бюджету України.

Відповідачем до матеріалів справи наданий звіт аудитора з перевірки ТОВ „Нива-1”, яким встановлено, що всього за період з жовтня 2004 року по червень 2007 року (за виключенням квітня 2007 року) виручка ТОВ „Нива-1” від реалізації власних нафтопродуктів складає 1519639,19 грн., виручка від реалізації власних нафтопродуктів без врахування податку на додану вартість –1266369,99 грн., собівартість нафтопродуктів, що належали ТОВ „Нива-1”, - 1123594,06 грн.; роздрібна націнка становить 142771,93 грн..

Саме з суми роздрібної націнки, що становить 142771,93 грн., слід виходити при розрахунку долі ВАТ „Одеський завод „Строммашина” у розмірі 34%.

Між тим, господарським судом першої інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано, чи понесло ВАТ „Одеський завод „Строммашина” витрати на утримання спільного майна, чи сплачувало податки та збори, пов'язані з цим майном, що відповідно до чинного законодавства передує розподілу доходів між співвласниками.

Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Таким чином, ВАТ „Одеський завод „Строммашина”, як співвласник автозаправної станції, має право розраховувати на виплату йому відповідної частки чистого прибутку від експлуатації спільного майна, тобто на виплату йому доходу за відрахуванням відповідної частки витрат, понесених ТОВ „Нива-1” на управління, утримання та збереження спільного майна, а також сплачених відповідачем податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до звіту аудитора з перевірки ТОВ „Нива-1” витрати на утримання та управління спільним майном, які понесло ТОВ „Нива-1” за період з жовтня 2004 року по червень 2007 року (за виключенням квітня 2007 року) складали адміністративні витрати, витрати на оплату заробітної плати адміністративного персоналу, нарахування на заробітну плату, податки, витрати на придбання патенту на роздрібну торгівлю нафтопродуктами, витрати на послуги банку, витрати на амортизацію на загальну суму 161037,32 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ТОВ „Нива-1” в період з жовтня 2004 року по червень 2007 року понесло збитки на суму 18265,39 грн., у зв'язку з чим доход, якій підлягає розподілу відповідно до ст. 359 Цивільного кодексу України –відсутній, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову ВАТ „Одеський завод „Строммашина” до ТОВ „Нива-1” про стягнення 646840 грн..

14.02.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Нива-1” надійшло клопотання про застосування строку позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, мотивуючи це тим, що позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення доходів за період з лютого 2004 року по червень 2007 року, чим пропустив строк позовної давності відносно суми доходу, яку мало отримати за період з лютого 2004 року по вересень 2004 року.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  

За ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки під час розгляду справи №15/291-07-7574 в господарському суді першої інстанції відповідач в судових засіданнях участі не приймав, оскільки ухвали господарського суду Одеської області про призначення до розгляду справи не отримував та не був повідомлений належним чином про час, дату та місце проведення судових засідань, а отже й не мав можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності.

За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції приймає до уваги клопотання ТОВ „Нива-1” про застосування строку позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України за період з лютого 2004 року по вересень 2004 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції –скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2007р. по справі №15/291-07-7574 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Одеський завод „Строммашина” (65031, м. Одеса, вул. Чапаєва, 5, код ЄДРПОУ 00240170, р/р №26004000940001 у ФКБ „Імексбанк”, МФО 388584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Нива-1” (65076, м. Одеса, пров. Москвіна, 4, код ЄДРПОУ 20933484, р/р №26009310234601 в АБ „Південний”, МФО 328209) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги 3149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 18 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький                                   Суддя:                                                                                  Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                        О.Т. Лавренюк