Постанова

від 12.03.2008 по справі 4/172-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/172-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

12.03.08                                                                                           Справа  № 4/172-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого –судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши        

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер” від 22.01.2008 року (вх. № 48 від 11.02.2008 року)

на рішення господарського суду Волинської області від 22.01.2008 року у справі № 4/172-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Крохмалепродукт”, м.Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер”, м.Луцьк

про стягнення 8133,16 грн.

за участю представників сторін: не з‘явились.

    Рішенням господарського суду Волинської області від 22.01.2008 року у справі № 4/172-38 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Крохмалепродукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер”: стягнено з останнього на користь позивача 2526,96 грн. основного боргу, 4610,55 грн. пені, 922,37 грн. річних, 73,28 грн. інфляційних втрат та судові витрати: 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що відповідач своїх зобов‘язань по оплаті придбаного майна згідно договору купівлі-продажу від 06.05.2006 року належним чином не виконав, допустивши заборгованість в сумі 2526,96 грн., яка в силу ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України підлягає стягненню з нього. Також є обгрунтованим нарахування відповідачу внаслідок прострочення виконання зобов‘язання пені, річних та інфляційних втрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер” (відповідач у справі, надалі ТОВ) не погоджуючись з рішенням місцевого суду подало апеляційну скаргу (вх. № 48 від 11.02.2008 року), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що судом в порушення вимог процесуального закону прийнято до розгляду позовну заяву, яка підписана невідомою особою, повноваження якої на підписання позовної заяви не перевірено. Судом при стягненні пені та річних не було дано оцінки правильності розрахунку пені та 3% річних. За наведеного, апелянт просить рішення господарського суду Волинської області від 22.01.2008 року у справі № 4/172-38 скасувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Крохмалепродукт” (позивач у справі, надалі ТОВ) явку представника в судове засідання не забезпечило. Направило на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1637 від 07.03.2008 року), в якому зазначило про законність та обгрунтваність оскаржуваного відповідачем рішення та просило розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного суду враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 12.02.2008 року, які знаходяться в матеріалах справи, положення ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення господарського суду Волинської області від 22.01.2008 року у справі № 4/172-38  в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

06.05.2006 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 86 (надалі Договір), відповідно до якого позивач зобов‘язувався передати у власність відповідачу арахіс (надалі товар), а останній зобов‘язувався прийняти товар та оплатити його вартість та умовах даного Договору (п. 1.1). Ціна на товар, який є предметом даного договору, визначається окремими накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, які підписуються сторонами і є невід‘ємними частинами даного договору. Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю накладних, товар, по яких був переданий в період дії даного Договору (п. 4). Розрахунок здійснюється відповідачем протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у відповідності до Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”. Датою оплати вважається дата поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 5.2-5.3).

Таким чином, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, оскільки відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються  § 3 глави 54 ЦК України. Крім цього, даний Договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 ЦК України, тобто є правомірним правочином.

На виконання Договору, згідно заявки відповідача від 03.11.2006 року, позивачем було відпущено відповідачу по накладній № 203 від 03.11.2006 року, через представника відповідача по довіреності ЯМУ № 103728 від 02.11.2006 року Намонюк Л.В., арахіс в кількості 20т. на суму 115920 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач своїх зобов‘язань по Договору щодо оплати відпущеного йому товару  належним чином не виконував, допустивши прострочення оплати в сумі 2526,96 грн. згідно розрахунку позивача (а.с. 4-10). Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

Заперечення апелянта про те, що судом першої інстації не дано оцінки, що підписи директора ТОВ “Крохмалепродукт” на договорі від 06.05.2006 року та позовній заяві по даній справі відрізняються, що призвело до безпідставного прийняття позовної заяви, оскільки не встановлено особи, що її підписала, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, та не впливають на фактичні обставини справи і не спростовують наявності боргу відповідача перед позивачем по Договору.

Зокрема, як вбачається з оцінених апеляційним судом в сукупності відповідно до ст. 43 ГПК України, позовної заяви № 157 від 19.11.2007 року, розрахунку до неї, протоколу № 1 зборів учасників ТОВ “Крохмалепродукт” від 14.11.1998 року, довідки Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 23.01.2007 року, довідки позивача № 158 від 12.11.2007 року, картки із зразками підписів і відбитка печатки посадових осіб ТОВ “Крохмалепродукт” від 30.01.2008 року, доручень № 1 від 03.01.2007 року, № 1 від 02.01.2005 року, договору купівлі-продажу № 86 від 06.05.2006 року, відзиву на апеляційну скаргу,- позовну заяву по даній справі підписано повноважною особою ТОВ “Крохмалепродукт” –директором Товариства Бабичем С.Г. В той же час договір купівлі-продажу № 86 від 06.05.2006 року підписано не директором зазначеного Товариства –Бабичем С.Г., а комерційним директором – Смаглюком В.М. Однак, колегія суддів, виходячи з положень ст. 241 ЦК України, надання згідно доручення № 1 від 02.01.2005 року повноважень комерційному директору ТОВ “Крохмалепродукт” Смаглюку В.М. повноважень на підписання від імені даного Товариства договорів на продаж та придбання товарно-матеріальних цінностей, факт виконання ТОВ “Крохмалепродукт” умов договору № 86 від 06.05.2006 року, що стверджується відпущенням по накладній № 203 від 03.11.2006 року товару, а також самим фактом звернення до суду про стягнення боргу по Договору, вважає, що ТОВ “Крохмалепродукт” схвалено умови Договору, та відповідно, він породжує для обох сторін цивільні права та обов‘язки, зокрема, обов‘язок відповідача щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 2526,96 грн.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов ТОВ “Крохмалепродукт” є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування 73,28 грн. інфляційних втрат, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання, факт прострочення відповідачем грошового зобов”язання щодо оплати отриманих по Договору товарів вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано вірно (а.с. 8-10), а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення 922,37 грн., що складають 3 % річних від простроченої суми, то апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення 12,64 грн. слід скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, в зв‘язку з неправильним застосуванням судом при цьому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України та неповному з‘ясуванні обставин справи, зокрема розрахунку річних. Зокрема, як вбачається судом першої інстанції було помилково взято за основу розрахунок позивача, виходячи з 360 днів в році, замість необхідних 365 днів. За наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру річних з розрахунку 365 днів в році, згідно якого до стягнення підлягає 909,73 грн.(922,37 грн. –12,64 грн. = 909,73 грн.), а тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Також апеляційний суд з аналогічних підстав неправильності розрахунку пені, враховуючи положення п. 6.4 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, ч.ч. 4, 6 ГК України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені з розрахунку 365 днів в році, згідно якого до стягнення підлягає 4547,39 грн., а тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін, в частині вимог про стягнення 63,16 грн. пені (4610,55 –4547,39 = 63,16), рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер” частково задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 22.01.2008 року у справі № 4/172-38 скасувати в частині стягнення 63 грн. 16 коп. пені та 12 грн. 64 коп.  3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Рішення в частині стягнення 2526 грн. 96 коп. основного боргу, 73 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 4547 грн. 39 коп. пені, 909 грн. 73 коп. 3% річних залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Крохмалепродукт” 101 грн. 05 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 116 грн. 90 коп. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крохмалепродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккондитер” 0 грн. 47 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7.          Справу повернути в Господарський суд Волинської області.

Головуючий- суддя                           М.І.Городечна

Судді                                       М.В.Юркевич

                                           В.Л.Кузь